Постанова

від 02.10.2019 по справі 911/2592/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа№ 911/2592/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Майданевич Г.А.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.10.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 (суддя Горбасенко П.В., м. Київ, повний текст рішення складено 20.02.2019)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ", м. Київ

до 1) Васильківської міської ради, м. Васильків, Київська обл.

2) фізичної особи - підприємця Любченко Любові Анастасіївни, м. Васильків, Київська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Сухенко Тетяна Валеріївна , м. Васильків, Київська обл.

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ" звернулось Господарського суду Київської області з позовною заявою до Васильківської міської ради та фізичної особи - підприємця Любченко Любові Анастасіївни про визнання незаконним рішення Васильківської міської ради від 17.10.2012 № 03.49-30VI "Про надання дозволу фізичній особі - підприємцю Любченко Любові Анастасіївни на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності та укладання договору сервітуту на земельну ділянку під тимчасовою спорудою по вул. Грушевського (біля буд. № 21 )"; визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012 укладеного між Васильківською міською радою та фізичною особою - підприємцем Любченко Любов Анастасіївною ; зобов`язання фізичну особу - підприємця Любченко Любов Анастасіївну звільнити земельну ділянку, площею 28 кв.м., розташовану в місті Василькові по вул. Грушевського, в районі будинку в„– 19 , шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп "Купава"), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та торгівельного (холодильного) обладнання та привести її у попередній стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на орендованій позивачем у першого відповідача земельній ділянці другим відповідачем здійснюється господарська діяльність, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 (суддя Горбасенко П.В., м. Київ, повний текст рішення складено 20.02.2019) позовні вимоги задоволено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем-1 та відповідачем-2 при прийнятті оскаржуваних рішень та укладанні договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012 не обґрунтовано та не доведено, що фізична особа - підприємець Любченко Л. А . не має змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасову споруду на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні (оренді) позивача. Окрім того, на момент прийняття Васильківською міською радою спірного рішення № 03.49-30VI від 17.10.2012 та укладання договору сервітуту № 66 від 26.10.2012 у відповідача-1 були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення та спірного договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Васильківська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що скасування рішення міської ради та договору сервітуту, які стали передумовою для реєстрації паспорту прив`язки спірної споруди та зобов`язання щодо звільнення земельної ділянки, без скасування реєстрації паспорту прив`язки спірної споруди є протиправним та таким, що порушує право відповідача здійснювати підприємницьку діяльність.

Також, на думку скаржника, місцевим господарським судом неправильно визначено характер спірних правовідносин, оскільки вони регулюються законодавством у сфері містобудування та архітектури.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 911/2592/18 апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 - залишено без руху.

16.04.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Васильківської міської ради надійшла заява про усунення недоліків з додатком, а саме, платіжне доручення № 71 від 08.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2592/18 задоволено клопотання Васильківської міської ради та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 призначено на 29.05.2019.

06.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Любченко Л.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-2 зазначає, зокрема, що скасування рішення Васильківської міської ради від 17.10.2012 Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності згідно чинного законодавства не є підставою для звільнення земельної ділянки та просить суд, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

07.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 911/2592/18, згідно з яким позивач зазначає, що на момент прийняття рішення Васильківської міської ради № 03.49-30VI від 17.10.2012 Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Любченко Л.А. на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності та укладання договору сервітуту на земельну ділянку під тимчасовою спорудою по вул. Грушевського (біля буд. № 21) , а також укладання договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012, не передбачено встановлення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) та просить суд апеляційну скаргу Васильківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 - без змін.

Розгляд справи № 911/2592/18 було неодноразово відкладено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 911/2592/18 апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 призначено на 18.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 911/2592/18 відкладено розгляд апеляційної скарги Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 на 02.10.2019.

02.10.2019 в судове засідання не з`явилися представники відповідача 1, відповідача-2 та третьої особи, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомили.

В судовому засіданні 02.10.2019 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи, які у судове засідання не з`явились.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиви на неї, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:12:009:0031), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19 в м . Василькові на підставі договору оренди від 04.08.2004 року № 160. Також, позивачу на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 3 808,3 кв.м, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці у м. Василькові, по вул. Грушевського, 19 (в якій розташований магазин "Фуршет"), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2013, а також витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2013 року.

Позивач зазначає, що на орендованій ним вищенаведеній земельній ділянці іншою особою було встановлено тимчасову споруду (торгівельний кіоск автопричіп "Купава") та торгівельне (холодильне) обладнання (надалі - Тимчасова споруда, ТС) та здійснюється підприємницька діяльність - продаж курей гриль, напоїв, тощо.

Таким чином, при зверненні представника позивача до продавця курей гриль з проханням надати свідоцтво про державну реєстрацію особи, що здійснює господарську діяльність із продажу курей гриль, відповідні дозвільні документи, а також документи, які підтверджують правомірність знаходження вказаної тимчасової споруди на земельній ділянці по вул. Грушевського, 19 у м. Василькові , що перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті".

Так, з наданих документів було з`ясовано, що торгівельну діяльність здійснює фізична особа-підприємець Сухенко Тетяна Валеріївна на підставі укладеного з фізичною особою-підприємцем Любченко Любов`ю Анастасіївною договору оренди від 01.12.2016 торгівельного кіоску (автопричепу "Купава") та земельної ділянки, на якій він розташований.

За договором оренди від 01.12.2016 фізична особа-підприємець Любченко Любов Анастасіївна передала в строкове, платне користування (оренду) фізичній особі-підприємцю Сухенко Тетяні Валеріївні торгівельний кіоск (автопричіп "Купава"), загальною площею п`ять квадратних метрів, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та земельну ділянку загальною площею 28,0 кв.м., що знаходиться в користуванні ФОП Любченко Л.А . відповідно до договору особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012 року. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. № 21 ). Жодних інших документів представнику ТОВ "Н.С.К. Сіті" відповідачем надано не було.

Відповідно до тверджень позивача, земельна ділянка площею 28,0 кв.м., що надана в користування ФОП Любченко Л.А. за договором особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012, знаходиться в межах орендованої позивачем земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:12:009:0031), тому розпорядження відповідною землею мало відбуватись за участю та погодженням позивача, як законного володільця землі.

Так, у січні 2017 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про зобов`язання фізичної особи - підприємця Любченко Л.А. звільнити земельну ділянку, площею 28 кв.м., розташовану в м. Васильків по вул. Грушевського в районі буд. в„– 19 шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп "Купава"), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та торгівельного (холодильного) обладнання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2018 у справі 05.02.2018 у справі № 911/166/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К СІТІ" до фізичної особи - підприємця Любченко Любові Анастасіївни , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Васильківської міської ради, фізичної особи-підприємця Сухенко Тетяни Валеріївни про зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено у повному обсязі; зобов`язано фізичну особу-підприємця Любченко Любов Анастасіївну звільнити земельну ділянку, площею 28,00 кв.м., розташовану в м. Васильків по вул. Грушевського в районі буд. в„– 19 шляхом демонтажу тимчасової споруди-торгівельного кіоску (автопричіп "Купава") свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та торгівельного (холодильного) обладнання; стягнуто з фізичної особи-підприємця Любченко Любові Анастасіївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К СІТІ" 1 600,00 грн судового збору та 15 846,40 грн витрат пов`язаних з проведенням експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з невірно обраним способом захисту своїх прав та законних інтересів.

Так, судом встановлено, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,3687 га, кадастровий номер 3210700000:12:009:0031, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського , буд . 19 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 80-81).

Разом з тим, як вбачається із свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 82-83), позивач є власником нежитлової будівлі площею 3 808,3 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл. , м . Васильків, вул . Грушевського , 19.

Окрім того, в матеріалах справи наявний витяг з рішення від 15.10.2012 № 452 "Про надання дозволу фізичній особі-підприємцям на збір вихідних даних та виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Декабристів в м. Василькові" (а.с. 149) дозволено ФОП Любченко Л.А. збір вихідних даних та виготовлення паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Декабристів, (біля будинку в„– 145-А, зупинка «Западинка» ) в м . Василькові.

На підставі договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012, Васильківська міська рада встановила ФОП Любченко Л.А. особистий строковий сервітут на земельну ділянку загальною площею 28 кв.м., цільове призначення землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: м . Васильків, вул . Грушевського , (біля буд . в„– 21 ).

Відповідно до п. 2.1 Договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012 встановлено особистий строковий земельний сервітут терміном на 10 років.

Пунктом 3.1. договору розмір плати за договором, відповідно до рішення сесії міської ради від 21.11.2008 року № 06.03-36-V "Про встановлення розмірів річної орендної плати за землю", вноситься сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки і складає 388,82 грн на рік. Щомісячно плата складає: 32,40 грн.

Так, 01.12.2016 між фізичною особою - підприємцем Любченко Любов`ю Анастасіївною (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Сухенко Тетяною Валеріївною (орендар) укладено договір оренди торгівельного кіоску (автопричіпу "Купава") та земельної ділянки на якій він розташований, згідно якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у строкове, платне користування (оренду) торгівельний кіоск (автопричіп "Купава"), загальною площею п`ять квадратних метра, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та земельну ділянку загальною площею 28 кв.м., що знаходиться в користуванні орендодавця відповідно до договору особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. № 21).

На підставі акту приймання-передачі від 01.12.2016 орендодавець передав орендарю торгівельний кіоск (автопричіп "Купава"), загальною площею п`ять квадратних метра, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та земельну ділянку загальною площею 28 кв.м., що знаходиться в користуванні орендодавця відповідно до договору особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п. 2.2. Порядку).

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Порядку до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2.6. Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Додаток 1 містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Перед оформленням паспорту прив`язки, суб`єкт господарювання має отримати документи на землекористування і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспортів прив`язки.

Отже, до моменту оформлення паспорту прив`язки, суб`єкт господарювання має отримати документи на землекористування згідно діючого законодавства та після їх отримання має звернутися для оформлення паспорту прив`язки розміщення ТС.

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення Васильківської міської ради від 17.10.2012 № 03.49-30VI "Про надання дозволу Фізичній особі - підприємцю Любченко Любові Анастасіївни на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності та укладання договору сервітуту на земельну ділянку під тимчасовою спорудою по вул. Грушевського (біля буд. № 21 )" та укладення договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012 редакцією ст. 99 Земельного кодексу України, не передбачено встановлення такого земельного сервітуту як право на розміщення тимчасових спору (малих архітектурних форм).

Отже, посилання відповідачів на те, що договір сервітуту укладено відповідно до чинного законодавства не відповідають дійсності.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 № 191-VIII внесено зміни до Земельного кодексу України, а саме: пункт "в" статті 99 викладено в такій редакції: "в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)". Зазначений Закон набрав чинності з 05.04.2015.

Крім того, потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Другий відповідач не є власником чи користувачем суміжних земельних ділянок; матеріали справи не містять доказів того, що потреби другого відповідача в розміщенні тимчасової споруди не могли бути задоволені іншим способом.

Таким чином, відповідачем-2 не обґрунтовано те, що останній не мав змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасову споруду саме на спірній земельній ділянці, яка перебуває в користуванні (оренді) у позивача.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 123 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем-1 в порушення ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під тимчасовою спорудою по вул. Грушевського (біля буд. № 21) не розроблявся.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що на момент прийняття першим відповідачем спірного рішення від 17.10.2012 № 03.49-30VI та укладання договору сервітуту від 26.10.2012 № 66, у відповідача-1 були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору.

Як зазначалося вище, позивачем також було заявлено вимогу про зобов`язання фізичної особи - підприємця Любченко Л.А. звільнити земельну ділянку, площею 28 кв.м., розташовану в місті Василькові по вул . Грушевського, в районі будинку в„– 19 , шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп "Купава"), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та торгівельного (холодильного) обладнання та привести її у попередній стан.

Так, доводи відповідачів на те, що вимога позивача про зобов`язання звільнити земельну ділянку, шляхом демонтажу ТС, оскільки позивачем обрано не належний спосіб судового захисту порушеного права не є обґрунтованими, так як вимога про зобов`язання фізичної особи - підприємця Любченко Л.А. звільнити земельну ділянку, площею 28 кв.м., розташовану в місті Василькові по вул. Грушевського, в районі будинку в„– 19 , шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп "Купава"), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та торгівельного (холодильного) обладнання та привести її у попередній стан за своєю правовою природою є похідною вимогою від основної вимоги про визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66 від 26.10.2012 укладеного між Васильківською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Любченко Любов Анастасіївною.

Також, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Окрім того, відповідачем-2 було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, місцевий господарський суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 22.11.2018, що підтверджується відповідною відміткою на першому аркуші позовної заяви (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач про порушення свого права дізнався в грудні 2016 року, отримавши договір оренди торгівельного кіоску та земельної ділянки, на якій він розташований від 01.12.2016, укладений між відповідачем-2 та третьою особою.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції надав правову оцінку перебігу строку позовної давності, а також можливості застосування наслідків її спливу та дійшов до вірного висновку, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права; не застосування позовної давності; не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 911/2592/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Васильківської міської ради - без задоволення.

2. Справу повернути до суду першої інстанції.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку відповідно до вимог статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.10.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова