Рішення

від 02.10.2019 по справі 910/10671/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2019Справа № 910/10671/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО- ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП"

про стягнення 767 744,30 грн. та розірвання договору

за участю представників:

від позивача: Селіфонов В.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" в якому просить суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" 764 744,30 грн. передоплати за договором поставки;

розірвати договір поставки № 06-03/18 від 06 березня 2018 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП".

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині поставки товару за договором поставки №06-03/18 від 06.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі № 910/10671/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

19.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10671/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 04.09.2019.

В судовому засіданні 04.09.2019 суд відклав підготовче засідання на 18.09.2019.

В судовому засіданні 18.09.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10671/19 до судового розгляду по суті на 02.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 02.10.2019.

Відповідач в судове засідання 02.09.2019 не з`явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи по суті відповідач повідомлений ухвалою суду від 18.09.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвала суду від 18.09.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із відміткою про вибуття адресата.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Отже, за змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 02.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №06-03/18 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти у власність покупця за його замовленням металопрокат (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату його вартості на умовах викладених в цьому договорі.

Асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару та супутніх послуг (порізка, порубка, розвантаження або доставка) визначається в специфікації, рахунках та товарних накладних, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, товар передається покупцю на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником через представника постачальника або по телефону.

Вивантаження товару представнику покупця здійснюється тільки після отримання постачальника 100% оплати на підставі виписаної покупцем довіреності встановленого зразка та при пред`явленні документа, що посвідчує його особу (п. 2.4. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна товару є договірною, встановлюється у національній валюті, остаточно узгоджується сторонами та вказується у специфікації, рахунку та накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим договором в національній валюті України на умовах 70% попередньої оплати, 30% по факту готовності труби.

Відповідно до Специфікації №1 (додаток №1 до договору) від 06 березня 2018 року постачальник мав поставити покупцю товар: труба 920x10 ГОСТ 10704/10706 на загальну суму 1092491,86 грн разом з ПДВ.

Відповідач виставив позивачу рахунок на сплату коштів від 16 квітня 2018 року №70 на загальну суму 1 092 491,86 грн.

Згідно з платіжним дорученням №15114 від 16 квітня 2019 року відповідно до п. 4.3. договору позивач сплатив відповідачу 70% попередньої плати у розмірі 764744,30 грн.

В пункті 7 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року в частині поставки товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов`язань. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладений новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення однією із сторін про припинення дії договору у строк встановлений пунктом 7 договору, чи укладення іншого договору, у зв`язку із чим, договір був продовженим до 31 грудня 2019 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач після отримання коштів попередньої оплати, ухилявся від будь-яких контактів з позивачем на виконання зобов`язань за договором, поставку погодженого сторонами товару не здійснив, у зв`язку із чим, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №23-01/2019 від 23.01.2019, в якій вимагав протягом семи календарних днів або здійснити поставку товару або повернути грошові кошти у сумі 764744,30 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, відповіді на претензію не надав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 764744,30 грн. передоплати та розірвання договору поставки № 06-03/18 від 06 березня 2018 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки № 06-03/18 від 06 березня 2018 року.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В пункті 4.3. договору сторони погодили, що позивач здійснює оплату товару, що постачається за цим договором в національній валюті України на умовах 70% попередньої оплати та 30% по факту готовності труби.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі рахунку №70 від 16.04.2018, згідно із платіжним дорученням № 15114 від 16.04.2018, позивач перерахував на користь відповідача 70% попередньої оплати у розмірі 764744,30 грн.

За умовами договору обов`язок покупця сплатити 30% попередньої оплати настає лише по факту готовності труби.

Судом враховано, що умовами договору не врегульовано порядку повідомлення позивача про готовність труби, а також не передбачено строку поставки товару.

Водночас, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після здійснення позивачем попередньої оплати пройшов тривалий час та відповідач після отримання коштів попередньої оплати ухилявся від будь-яких контактів з позивачем на виконання зобов`язань за договором.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про готовність труби 920x10 ГОСТ 10704/10706.

Доказів повідомлення позивача про готовність труби та вчинення дій щодо поставки товару відповідач суду не надав, обставин наведених позивачем у позові - не спростував.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №23-01/2019 від 23.01.2019, в якій вимагав протягом семи календарних днів або здійснити поставку товару або повернути грошові кошти у сумі 764744,30 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази виконання відповідачем зобов`язань за договором, враховуючи тривалий час, що пройшов після здійсненої позивачем оплати та направлення позивачем претензії, з огляду на відсутність доказів поставки відповідачем позивачу товару визначеного у рахунку №70 від 16.04.2018 (труба 920x10 ГОСТ 10704/10706), суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 764744,30 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору поставки № 06-03/18 від 06.03.2018, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №06-03/18 від 06.03.2018 щодо поставки товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Так, укладаючи договір поставки №06-03/18 від 06.03.2018, позивач мав на меті та розраховував отримати товар - трубу 920x10 ГОСТ 10704/10706.

Проте, не виконавши своїх зобов`язань, відповідач істотно порушив умови договору поставки, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поставки, а саме, отримання товару.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору поставки та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору поставки № 06-03/18 від 06 березня 2018 року.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (03038, м. Київ, вул. ПРОТАСІВ ЯР, будинок 8, офіс 126; ідентифікаційний код 39339821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" (08000, Київська обл., Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця ТОЛСТОГО, будинок 1; ідентифікаційний код 32843579) 764 744,30 грн суму передоплати.

Розірвати договір поставки №06-03/18 від 06.03.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (ідентифікаційний код 39339821) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" (ідентифікаційний код 32843579).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-ГРУП" (03038, м. Київ, вул. ПРОТАСІВ ЯР, будинок 8, офіс 126; ідентифікаційний код 39339821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ" (08000, Київська обл., Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця ТОЛСТОГО, будинок 1; ідентифікаційний код 32843579) судовий збір у розмірі 13392,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.10.2019 .

Суддя О.В. Гулевець