Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10740/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10740/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Даск-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Сервіс"

про стягнення 24317,53 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Даск-Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Сервіс" про стягнення 24317,53 грн. заборгованості за Договором від 17.12.2018 № УС1712/1, з якої: 20930,40 грн. основного боргу, 463,76 грн. інфляційних втрат, 225,36 грн. трьох процентів річних та 2698,01 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Зазначена ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02139, м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 24.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 13.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № УС1712/1, за умовами якого позивач зобов`язався постачати товар для використання його відповідачем у підприємницькій діяльності, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору предметом поставки є товар, найменування, перелік, характеристики та вартість якого узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. Товар поставляється покупцю окремими партіями відповідно до окремої заявки покупця, що складається за формою, визначеною додатком № 1 до договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник зобов`язаний передати покупцеві при поставці кожної партії товару наступний пакет документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (відповідності) або інші документи, необхідні для товару кожного виду, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент поставки (передачі) відповідної партії товару. Датою поставки товару вважається дата приймання товару, вказана у видатковій накладній.

Розрахунки за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з дати поставки товару та отримання рахунку-фактури постачальника (пункт 4.1 договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надав заяву на поставку товару від 18.12.2018 № УС17 щодо поставки крісла Verona поворотне у кількості 2 штуки, крісла Booster поворотне у кількості 8 штук. Поставку товару обумовлено здійснити до 28.12.2018 включно.

Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковою накладною від 19.12.2018 № М0-0000326 на загальну суму 20930,40 грн., підписаною та скріпленою печаткою обох сторін. Також позивачем долучено рахунок-фактуру від 17.12.2018, виписку з електронного поштового клієнт-сервісу щодо відправлення рахунку відповідачу, сертифікат відповідності від 07.07.2017 із додатками, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.10.2017 із додатком.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звертався до нього з претензією-вимогою від 14.01.2019, що повернута на адресу позивача без вручення за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної від 19.12.2018 № М0-0000326 позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 20930,40 грн., однак останній поставлений товар не оплатив.

Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 20930,40 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2698,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині.

Також позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 463,76 грн. інфляційних втрат та 225,36 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За проведеним судом арифметичним перерахунком компенсаційних витрат, останні підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позивачем сум, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Даск-Центр" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Сервіс" (02139, м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 24; ідентифікаційний код 41744775) на користь Приватного підприємства "Даск-Центр" (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Лозуватка, вул. Котовського, 35; ідентифікаційний код 24430567) 20930 (двадцять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 40 коп. основного боргу, 2698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. 01 коп. пені, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 225 (двісті двадцять п`ять) грн. 36 коп. трьох процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова