Рішення

від 09.10.2019 по справі 922/2612/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2612/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління Харкова", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО1", м.Харків про стягнення 141740,54 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 року позивач - ТОВ "Будівельно-монтажне управління Харкова" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "АМО1" про стягнення 141740,54 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2612/19 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 09.10.19р. о 10:30, встановивши відповідачу згідно з вимогами ч.1 ст.251 ГПК України строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву на позов.

07.10.2019 року позивач надав до суду клопотання (вх.№24061) про проведення розгляду справи без участі представника позивача, зазначивши про підтримання позову в повному обсязі.

Позивач та відповідач у судове засідання 09.10.2019 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.121-122).

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 20.09.2019 року.

Отже, суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи, та вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління Харкова (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМО1" (відповідач) укладено договір оренди №7.

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління Харкова надає Товариству з обмеженою відповідальністю "АМО1" за плату в строкове платне користування частину нежитлового приміщення за літ. Г-1 - площею 757,9 кв.м. та частину нежитлового приміщення за літ. Д-1 - площею 210,4 кв.м, за адресою: м.Харків, пров.Динамічний, буд.2 (далі - Об`єкт оренди) для здійснення ним своєї господарської діяльності.

Відповідно до п.4.1 Договору оренди за згодою Сторін щомісячна орендна плата за користування Об`єктом оренди за Договором встановлюється у розмірі 29049,00 грн. на місяць.

Згідно з п.4.3 Договору оренди орендна плата сплачується на підставі рахунків ОРЕНДОДАВЦЯ в безготівковому порядку на поточний рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ не пізніше 10-го числа кожного місяця оренди.

Як зазначає позивач, станом на 01.07.2019 року в порушення п.4.3. Договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю "АМО1" не сплатило орендну плату за березень-липень 2019 року на загальну суму 116196,00 грн.

Згідно з п.4.7 Договору Орендар сплачує вартість комунальних послуг на підставі виставлених рахунків. Станом на 31.07.2019 року за відповідачем рахується заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 5470,06 грн.

Відповідно до п. 9.1. Договору оренди у разі несплати або несвоєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором, ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ обчисленої від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до повного погашення несвоєчасно сплачених платежів.

Крім того, у разі несплати або несвоєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором, ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ вартість користування чужими грошовими коштами з розрахунку 24% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення в оплаті.

Позивачем, посилаючись на п.9.1 Договору оренди за несплату орендної плати ТОВ "АМО1" нараховано штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання, а саме:

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за березень 2019 - 4009,56грн.;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за квітень 2019 - З 121,38 грн.;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за травень 2019 - 2 273,78 грн.;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за червень 2019 - 1 410,27 грн.;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за липень 2019 - 574,61 грн.

Всього на загальну суму: 11389,60 грн.

Інфляційні нарахування: за березень 2019 в сумі 612,72 грн., за квітень 2019 в сумі 348,14 грн., за травень 2019 в сумі 57,08 грн., за червень 2019 в сумі 145,25 грн.

Всього на загальну суму: 872,69 грн.

24% річних:

2731.40 грн. - за березень 2019, 2139.28 грн. - за квітень 2019, 1566.26 грн. - за травень 2019, 974.14 грн. - за червень 2019, 401.11 грн. - за липень 2019.

Всього на загальну суму: 7812,19 грн.

З метою досудового врегулювання спору Відповідачу була направлена претензія. Проте вона залишилися без розгляду.

Щодо основної суми боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.3. Договору передбачено оплату відповідачем першого та останнього місяців оренди, у п`ятиденний строк з дати підписання договору.

Згідно з п.1.3. Договору - строк дії договору - до 31.07.2019 року.

Тобто, суд приходить до висновку, що орендна плата за липень 2019 року є оплаченою відповідно до умов п 4.3. Договору, спростувань цього сторони до суду не надали.

Позивач зазначає про несплату оренди за періоди березень-липень, тобто, за п`ять місяців, але, із суми заборгованості вбачається, що вона складає 4 місяця, а саме, 116196,00 грн. (29049,00 грн. за один місяць відповідно до умов договору та актів приймання-передачі послуг).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати в розмірі 116196,00 грн., за період з березня по червень 2019 року включно.

Згідно з ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 ГК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 116196,00 грн. боргу з оренди за березень-червень 2019 року та 5470,06 грн. витрат на комунальні послуги, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та комунальних послуг є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З урахуванням приписів статті 549 ЦК України, частини другої статті 625, ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд вважає, що стягненню підлягає пеня у сумі 10814,98 грн., в іншій частині слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком та через п.4.3. Договору щодо наявної оплати останнього місяця оренди.

За загальним правилом, визначеним ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) кредитором не приймаються.

Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов`язання відповідачем, позивачем за період з 11.03.19-31.07.2019р. було нараховано: 7812,19 грн. - 24% річних та 872,69 грн. - інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 7411,08 грн. - 24% річних та 177,78 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком та через п.4.3. Договору щодо наявної оплати останнього місяця оренди.

Позивач у позові зазначає, що орієнтований розрахунок судових витрат складає 8000,00 грн., однак, доказів понесення цих витрат до суду не надано, у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути 2126,11 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, таким чином судовий збір у розмірі 2101,05 грн. покладається на відповідача, решта залишається за позивачем, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО1" (адреса: 61177, м.Харків, вул.Золочівська,1; код ЄДРПОУ 35973147; р/р НОМЕР_1 , АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ІПН 359731420354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління Харкова" (адреса: 61017, м.Харків, пров.Динамічний, 2; код ЄДРПОУ 42008253; р/р НОМЕР_2 , ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) 116196,00 грн. боргу з оренди за березень-червень 2019 року, 5470,06 грн. витрат на комунальні послуги, 10814,98 грн. пені, 7411,08 грн. 24% річних, 177,78 грн. інфляційних втрат, 2101,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" жовтня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт