Рішення

від 15.10.2019 по справі 918/634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/634/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігроманія"

про стягнення заборгованості в сумі 28 289 грн 15 коп.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігроманія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 289 грн 15 коп., з яких: 20 315 грн 88 коп. - основна заборгованість, 2 663 грн 87 коп. - пеня, 230 грн 43 коп. - 3% річних, 5 078 грн 97 коп. - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови, укладеного між сторонами, Договору поставки товарів від 20 грудня 2017 року № Р-21/17 в частині оплати за поставлений товар. Тому посилаючись на п.п. 8.3., 8.4. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 2 663 грн 87 коп. пені, 230 грн 43 коп. три відсотки річних та 5 078 грн 97 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна" від 05.09.2019 р. № 162 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 7 жовтня 2019 року.

2 жовтня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 30.09.2019 р. № 179 (а.с. 39), згідно якої останній зазначає, що ціна позову не змінилася та складає 28 289 грн 15 коп. Крім того, у даній заяві позивач просить розглядати справу за наявними матеріалами без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна".

У судове засідання 7 жовтня 2019 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310247864 (а.с. 35). Однак, у заяві від 30.09.2019 р. № 179 відповідач просив розглядати справу без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна".

Відповідач у судове засідання 7 жовтня 2019 року також не з`явився, ухвала суду від 10 вересня 2019 року повернулася на адресу суду із зазначенням на конверті причини повернення: "відсутність адресата" (а.с. 36-38).

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігроманія" є: 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Княгині Ольги, будинок 5.

Ухвала суду від 10 вересня 2019 року направлялася судом на зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте конверт з копією наведеної ухвали було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення адресату з посиланням на відсутність відповідача за наведеною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України без участі відповідача.

Крім того, з урахуванням заяви позивача від 30.09.2019 р. № 179, суд розглядає справу і без участі останнього.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 7 жовтня 2019 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігроманія" (далі - Покупець) укладено Договір № Р-21/17 поставки товарів (далі - Договір, а.с. 11-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, що поставляється: презентаційне обладнання, канцелярські та офісні товари, рекламні носії.

Ціна договору (загальна сума договору) складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що видаються на підставі договору (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах реалізації 1 раз на місяць. Покупець зобов`язаний надавати Продавцю 1 раз на місяць до 5 числа кожного місяця звіт про реалізований товар за попередній місяць і про залишки товару на складах Покупця на кінець звітного місяця. Оплата за реалізований товар здійснюється Покупцем до 15 числа поточного місяця, згідно наданого звіту. Звіт надається в письмовому вигляді та направляється Постачальнику по факсу або електронній пошті. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Право власності і ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження Товару, переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли сторони підписали видаткову накладну або товарно-транспортну накладну, що засвідчує отримання товару Покупцем в належній кількості, комплектності і якості (п. 4.9. Договору).

Згідно п. 7.5. Договору Покупець має право повернути товар Постачальнику у будь-якому нижче передбаченому випадку:

- узгодження повернення товару між сторонами;

- товар не має попиту (кількість реалізованого Покупцем товару за півріччя становить нижче ніж 20% від кількості закупленого товару Покупцем у Постачальника). Покупець має право повернути не ходовий товар Постачальникові в період 6 місяців з моменту купівлі, але з умовою повернення товару в поточний рік купівлі, що підтверджується видатковою накладною Постачальника. Повернення товару відбувається на підставі звіту про продаж за період 6 місяців, що підтверджує продаж цього товару в кількості меншій, ніж 20% від загальної кількості закупленого товару за півріччя;

- по закінченню терміна дії даного договору у випадку. якщо цей товар виявився неходовим та/або залежаним. Покупець зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту закінчення даного договору, повернути цей товар та/або оплатити його (рішення за вибором Покупця).

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що за наявності заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлений товар, Постачальник має право збільшити суму боргу Покупця за поставлений та несплачений товар враховуючи наступне:

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення;

- індекс інфляції - від несвоєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.4. Договору у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити 25% річних, що нараховуються, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами, на прострочену суму від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки товару - до 31.12.2018 року, в частині оплати за поставлену продукцію - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань по договору.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як встановлено судом, 21 грудня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 396 грн 73 коп., що підтверджується видатковою накладною № 2753 від 27 грудня 2017 року (а.с. 17).

Судом встановлено, що видаткова накладна № 2753 від 27 грудня 2017 року підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

Як зазначив позивач, відповідач частково оплатив товар в сумі 2 080 грн 85 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив оплатити товар в сумі 20 315 грн 88 коп. або повернути товар (а.с. 22).

Як зазначає позивач відповідач не скористався правом повернення поставленого товару, оплату також не здійснив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу претензію від 09.04.2019 р. № 63 про оплату товару або про його повернення (а.с. 23).

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим, за останнім рахується заборгованість в розмірі 20 315 грн 88 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 20 315 грн 88 коп. у строки, передбачені Договором, не здійснив.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20 315 грн 88 коп. підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлений товар не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, на підставі пунктів 8.3., 8.4. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 2 663 грн 87 коп. пені за період з 21.04.2019 р. по 05.09.2019 р., 230 грн 43 коп. три відсотки річних за період з 21.04.2019 р. по 05.09.2019 р. та 5 078 грн 97 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3. Договору за наявності заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлений товар, Постачальник має право збільшити суму боргу Покупця за поставлений та несплачений товар враховуючи наступне:

- пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення;

- індекс інфляції - від несвоєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням закону, а відтак позовні вимоги про стягнення 2 663 грн 87 коп. пені підлягають до задоволення.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 230 грн 43 коп. три відсотки річних за період з 21.04.2019 р. по 05.09.2019 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 230 грн 43 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 078 грн 97 коп., нараховані у розмірі 25% від суми заборгованості.

Положеннями ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 692 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У пункті 8.4. Договору вказано, що у випадку прострочення виконання зобов`язань з оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити 25% річних, що нараховуються, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами, на прострочену суму від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Проаналізувавши умови Договору, викладені у п. 8.4., суд дійшов висновку, що сторонами погоджено право Постачальника у випадку прострочення Покупцем сплати вартості товару на нарахування 25% річних як процентів за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості покупця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення 5 078 грн 97 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігроманія" про стягнення заборгованості в сумі 28 289 грн 15 коп., з яких: 20 315 грн 88 коп. - основна заборгованість, 2 663 грн 87 коп. - пеня, 230 грн 43 коп. - 3% річних, 5 078 грн 97 коп. - відсотки за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1 921 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігроманія" (33028, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 5, код ЄДРПОУ 41178798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "2х3 Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 23, код ЄДРПОУ 34181765) 20 315 (двадцять тисяч триста п`ятнадцять) грн 88 коп. - основної заборгованості, 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн 87 коп. - пені, 230 (двісті тридцять) грн 43 коп. - три відсотки річних, 5 078 (п`ять тисяч сімдесят вісім) грн 97 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 23);

3 - відповідачу рекомендованим (33018, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 5).