Рішення

від 30.09.2019 по справі 161/17310/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17310/18

Провадження № 2/161/52/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Петрової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/17310/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР , Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР , Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. про визнання недійсним договору комісії №502-02/2018 від 24 лютого 2018 року щодо напівпричіпу бортовий марки KRONE , моделі SDP 27-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1997, колір червоний, повна маса 32500 кг, шасі № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 11 липня 2017 року у справі №161/4584/17 звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави від 27.11.2012р., укладеного між публічним акціонерним товариством Західінкомбанк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю A.B.Л. та ОСОБА_1 , а саме на: напівпричіп бортовий марки KRONE , моделі SDP 27, реєстраційний йомер НОМЕР_1 , рік випуску 1997, колір червоний, повна маса 32500 кг, шасі № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 10 червня 2005 року Луцьким МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, шляхом продажу зазначених транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТзОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів. Між приватним підприємством ДЕЛІВЕРІ КАР в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в особі ТзОВ А.В.Л. , діючи на підставі вищезазначеного рішення суду, 24 лютого 2018 року укладено договір комісії № 502-02/2018. Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини ціна продажу становить 140 000 грн. 00 коп. Вважає, що оспорюваний Договір комісії № 499-02/2018 від 24 лютого 2018 року є недійсним, оскільки на момент його укладення суперечив вимогам закону щодо укладення договору. За цим договором комітентом за Договором є ОСОБА_1 , в особі ТзОВ А.В.Л. через ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що ТОВ А.В.Л. не мало права укладати договір комісії, оскільки у такий спосіб перевищило повноваження, надані рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року, зміст якого не передбачав право передоручення третім особам продаж транспортного засобу. Повноваженнями по передорученню прав щодо продажу транспортного засобу ОСОБА_1 ТОВ А.В.Л. не наділяла та в подальшому правочин не схвалювала. Зазначає, що внаслідок допущених порушень при оцінці майна, а також недобросовісних дій ТзОВ А.В.Л. та ПП Делівері Кар ціна продажу транспортного засобу є значно заниженою, а відповідно сума грошових коштів, отриманих від подальшого продажу транспортного засобу задовольняє вимоги кредитора в меншому розмірі, у зв`язку з такими протиправними діями ТзОВ А.В.Л. та ПП Делівері Кар порушено права позивача, а оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам закону в частині як самої ціни, так і способу визначення ціни продажу транспортного засобу, що є його істотною умовою.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 5 лютого 2019 року витребувано у ОСОБА_6 (фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. (04214, м. Київ, вул. Північна, 6а, код ЄДРПОУ 41105929) звіт про оцінку майна - напівпрічіпа марки KRONE, модель SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений 14.02.2018 року.

Ухвалою суду від 5 березня 2019 року постановлено тимчасово вилучити у ОСОБА_6 (фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. (04214, м. Київ, вул. Північна, 6а, код ЄДРПОУ 41105929) звіт про оцінку майна - напівпрічіпа марки KRONE, модель SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений 14.02.2018 року. Виконання ухвали покладено на Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Вимоги ухвали суду не виконані.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №161/17310/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР , Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Водночас, у заявах від 30.09.2019 року представники позивача та третьої особи ОСОБА_2 просили розглядати справу без їх участі.

Крім того, представник третьої особи - ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 10.01.2019 року висловив думку, що у позові слід відмовити, мотивуючи тим, що відчуження транспортного засобу через комісіонера є одним із способів реалізації прав ТОВ А.В.Л. , що не заборонено законом та передбачено Порядком торгівлі.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 11 липня 2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/4584/17, яке залишене без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206 від 27.11.2012р., укладеним між ПАТ Західінкомбанк в розмірі 1353911,68грн., звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави від 27.11.2012р., укладеного між ПАТ Західінкомбанк , правонаступником якого є ТОВ A.B.Л. та ОСОБА_1 , зокрема серед інших вантажних автомобілів - на напівпричіп бортовий марки KRONE , моделі SDP 27-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1997, колір червоний, повна маса 32500 кг, шасі № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 10 червня 2005 року Луцьким МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, шляхом продажу зазначених транспортних засобів ТОВ А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТзОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажом автомобіля тощо).

24 лютого 2018 року між ПП ДЕЛІВЕРІ КАР (комісіонер) та ОСОБА_1 , від імені якої на підставі рішення суду діяло ТОВ А.В,Л. (комітент) укладено договір комісії № 502-02/2018, за умовами якого комітент доручив, а комісіонер зобов`язався за винагороду за рахунок Комітента здійснити від свого імені продаж майна (товару), переданого на комісію (п. 1).

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 502-02/2018 від 24.02.2018 р. ціна продажу вищевказаного транспортного засобу становить 35 000,00грн.

В подальшому, згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 24.02.2018 р. №502-02/2018, укладеним між ПП Делівері Кар та ОСОБА_2 , напівпричіп був проданий останньому, який залучений до справи як третя особа.

Позивач вважає недійсним договір комісії, як такий, що укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, ст. 241 Цивільного кодексу України.

Даючи оцінку фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами законодавства.

Частиною першою статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як слідує з пункту 5.5 договору застави, сторонами було обумовлено, що звернення стягнення на предмет застави проводиться на вибір заставодержателя за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з умовами, передбаченими розділом 6 договору (позасудове врегулювання).

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Частиною п`ятою статті 30 вказаного Закону визначено, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

У свою чергу ч. 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Системний аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 30 Закону у поєднанні з приписами ч. 3 ст. 237 ЦК України вказує на те, що уразі реалізації обтяжувачем свого права на звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу його від імені власника будь-якій особі, між обтяжувачем та боржником виникають відносини представництва в силу закону. В такому разі обтяжувач, як представник боржника, має право укласти від імені боржника договір купівлі-продажу заставленого майна збудь-якою особою. При цьому вказані положення обтяжувача як представника боржника охоплюються лише вищенаведеними діями та розширеному тлумаченню не підлягають.

Спосіб звернення стягнення на заставне майно було визначено заочним рішенням суду від 11 липня 2017 року.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ТОВ А,В,Л. не укладав від імені позивача договір купівлі-продажу спірного напівпричіпа, однак уклав від імені позивача договір комісії з ПП Делівері Кар . Тобто, вийшовши за межі наданих йому повноважень та реалізувавши спірне майно не у спосіб та не у порядку, визначеному законом та рішенням суду, ТОВ А.В.Л. порушило закон та вказані цивільні права позивача, а отже вони можуть бути предметом судового захисту.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ТОВ А.В.Л. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно. Даною постановою заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року скасовано. Вирішуючи справу, касаційний суд дійшов висновку, що суду попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на заставне майно, а саме продаж предмета застави ТОВ А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною належним суб`єктом оціночної діяльності, ні нормами закону, ні умовами договору не передбачений. Тобто, є неналежним способом захисту. Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог є помилковим, оскільки суперечить нормам матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлена презумція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що оспорюваний договір комісії є недійним, так як він був підписаний директором ПП Делівері Кар та ТОВ А.В.Л. , яке не мало повноважень доручати комісіонеру продаж транспортного засобу, а також не мало повноважень щодо визначення ціни продажу, як істотної умови договору комісії.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цієї особою, однак позивач ОСОБА_1 в подальшому не схвалювала укладений договір комісії.

За наведених обставин суд доходить висновку, що вказана позивачем підстава для визнання договору комісії недійсним, із врахуванням правового висновку суду касаційної інстанції, є підставою для задоволення позову і визнання судом оспорюваного договору комісії недійсним.

Згідно ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 237, 590 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України Про заставу , ст.ст. 26, 30 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , ст.ст. 12, 133, 259-263, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір комісії №502-02/2018 від 24 лютого 2018 року щодо напівпричіпу бортового марки KRONE , моделі SDP 27-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1997, колір червоний, повна маса 32500 кг, шасі № НОМЕР_2 , укладений між приватним підприємством Делівері Кар та ОСОБА_1 в особі товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. .

Стягнути з приватного підприємства Делівері Кар та товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., з кожного по 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Приватне підприємство Делівері Кар , код ЄДРПОУ 41132046, адреса місцезнаходження: 61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19.

Товариство з обмеженою відповідальністю A.B.Л. , код ЄДРПОУ 41105929, адреса: 04214, м. Київ, вул. Північна, 6а.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк