Рішення від 12.09.2019 по справі 160/2001/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 160/2001/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної установи Ігренський виправний центр (№133) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 року № 0564771306, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 року № 0564841306, рішення № 0564751303 від 04.12.2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № 0564861303, рішення від 04.12.2018 року №05648713063.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в установі відсутні засуджені, які працюють за строковим трудовим договором, ст.60 ч.2 Кримінально-виконавчого кодексу зазначає, що праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. А тому у позивача відсутній обов`язок здійснення сплати податків та єдиного внеску за працівників - фізичних осіб, які відбувають покарання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2016 по 30.06.2018 ДУ "Ігренський виправний центр (№133)" здійснювало нарахування, утримання та перерахування військового збору з заробітної плати засуджених не у повному обсязі, використовувало працю засуджених без належного оформлення трудових відносин (строкові трудові договори до перевірки не надані). Також, ДУ " Ігренський виправний центр (№133)" надано Податкові розрахунок за ф. №1- ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015р.-IV кв 2015р., І кв. 2016р.-IV кв. 2016р., І кв. 2017p.-IV кв. 2017р, І кв. 2018р.- ІІкв. 2018р без відображення нарахованих та виплачених сум заробітної плати засуджених, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб, та відображення застосованої податкової соціальної пільги, чим порушено вимоги Наказу № 4. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У останнє судове засідання уповноважені представники сторін не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Таким чином, суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

Перевіркою встановлено порушення:

абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI р.III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015р.- IV кв. 2015р., І кв. 2016р.- ІV кв. 2016р., 1 кв. 2017р. - IV кв. 2017р., І кв. 2018р. - ІІ кв. 2018р., без відображення нарахованих та виплачених доходів засудженим, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та відображення застосованої податкової соціальної пільги;

п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 5144,85 грн., у тому числі: за жовтень 2016 року у сумі 201,54 грн., за листопад 2016 року у сумі 233,79 грн., за грудень 2016 року у сумі 224,43 грн., за січень 2017 року у сумі 334,58 грн., за лютий 2017 року у сумі 187,30 грн., за березень 2017 року у сумі 189,80 грн., за квітень 2017 року у сумі 441,59 грн., за травень 2017 року у сумі 442,05 грн., за червень 2017 року у сумі 467,55 грн., за липень 2017 року у сумі 345,99 грн., за серпень 2017 року у сумі 367,12 грн., за вересень 2017 року у сумі 443,48 грн., за жовтень 2017 року у сумі 489,12 грн., за листопад 2017 року у сумі 284,97 грн., за грудень 2017 року у сумі 359,61 грн., за січень 2018 року у сумі 107,56 грн., за лютий 2018 року у сумі 21,57 грн., за червень 2018 року у сумі 2,80 грн.;

п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI, що призвело до заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 1611401,77 грн., у тому числі: за жовтень 2016 року у сумі 32431,76 грн., за листопад 2016 року у сумі 33047,65 грн., за грудень 2016 року у сумі 38276,88 грн., за січень 2017 року у сумі 56320,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 51392,00 грн., за березень 2017 року у сумі 73920,00 грн., за квітень 2017 року у сумі 77440,00 грн., за травень 2017 року у сумі 89408,00 грн., за червень 2017 року у сумі 90112,00 грн., за липень 2017 року у сумі 82368,00 грн., за серпень 2017 року у сумі 99968,00 грн., за вересень 2017 року у сумі 91520,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 90112,00 грн., за листопад 2017 року у сумі 85888,00 грн., за грудень 2017 року у сумі 80256,00 грн., за січень 2018 року у сумі 93372,84 грн., за лютий 2018 року у сумі 86820,36 грн., за березень 2018 року у сумі 68801,04 грн., за квітень 2018 року у сумі 103201,56 грн., за травень 2018 року у сумі 95010,96 грн., за червень 2018 року у сумі 91734,72 грн.;

п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, з урахуванням п.3.1 р. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160; п.1 р. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, що призвело до несвоєчасного надані звітів по ЄСВ за грудень 2013 року, лютий 2014 року, жовтень 2014 року, вересень 2017року.

За результатами перевірки складено акт №63547/04-36-13-06/08563027 від 01.11.2018 року та винесено:

податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 року № 0564771306, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 року № 0564841306, рішення № 0564751303 від 04.12.2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № 0564861303, рішення від 04.12.2018 року №05648713063.

При перевірці правильності заповнення та повноти відображення відомостей про фізичних осіб у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), службовими особами відповідача встановлено, що Державною установою не відображено заробітну плату засуджених і не відображено нарахований, утриманий та сплачений податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року. Також, службовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що позивачем в період з січня 2014 року по грудень 2016 року не перераховувалось до бюджету податок на доходи з фізичних осіб із заробітної плати засуджених. Крім того, перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум доходу заробітної плати засуджених до позбавлення волі, встановлено, що Державною установою не нарахований, не обчислений та не сплачений єдиний внесок за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року. Також, Державна установа здійснювала нарахування, утримання та перерахування військового збору з заробітної плати засуджених не у повному обсязі у період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України (надалі ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата) (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України (далі КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до частини першої статті 118 КВК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Законом №1186-VI від 08.04.2014 року частину першу статті 118 доповнено абзацом третім згідно якого праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів (ч.1, ч.2 ст.121 КВК України).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюється форма і система оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України №396/5 від 07.03.2013 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 387/22919 від 11.03.2013 року (далі Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю (пункт 1.3 Інструкції №396/5).

Згідно пункту 3.1. Інструкції №396/5 засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

У пункті 5.1 Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до пункту 6.3 зазначеної Інструкції відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556.

Згідно пункту 1.3. зазначеного Порядку його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Аналогічного змісту правова норма містилась в Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, чинного до 01 квітня 2015 року.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 ПК).

Відповідно до пункту 127.1 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (ч.1 ст.7 Закону).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (стаття 9 Закону).

Відповідно до статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

За змістом підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статей 176 цього Кодексу (п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Таким чином, позивач, як податковий агент, зобов`язаний нараховувати та утримувати із суми доходу у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами військовий збір.

Враховуючи зазначене вище, суд прийшов до висновку про правомірність прийнятих відповідачем рішень, а тому адміністративний позов є таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова