Рішення

від 03.10.2019 по справі 548/1656/19

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1656/19

Провадження № 2/548/603/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2019 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожко В.П.,

за участю секретаря Листопад В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Третяк Катерина Павлівна, до Хорольської міської ради Полтавської області про визнання права власності на гараж,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що у 2008 року він придбав недобудований гараж в АДРЕСА_1 , проте під час узаконення вказаного нерухомого майна державний реєстратор відмовився реєструвати збудований гараж, тому просив суд визнати право власності за позивачем на зазначений гараж.

06.08.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, подав суду відзив про визнання позову, з клопотанням про розгляд справи у відсутність його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З технічного паспорта, виготовленого 19.07.2019 року, вбачається, що вартість гаража № 5 загальною площею 28,0 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: гаража Літ. А-1 , становить 59 174,00 гривень, що підтверджується копією технічного паспорта та інформаційної довідки від 19.07.2019 року.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 09.07.2019 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вказаний гараж.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва )" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки ; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво" .

Правові наслідки самочинного будівництва, здійсненого власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України".

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; ч.5 „на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб".

П. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних і цивільних справ від 30.03.2012 року № 6 зазначає, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону № 2780-ІІ спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями ДБАК у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. У зв`язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону; п. 12 „у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК ) Разом з тим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( ч.5 ст. 376 ЦК ). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки, чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті ; чи є порушені будівельні норми та правила істотними; п. 14 на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалась у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною, проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК)".

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Як встановлено в судовому засіданні позивач по справі в 2008 році придбав недобудований гараж в АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями технічного паспорту на цей гараж, рішень Хорольської міської ради від 23.10.2008 року, 18.11.2008 року.

Копія наявних в матеріалах справи договорів оренди землі свідчить, що між позивачем та Хорольською міською радою Полтавської області з 18.10.2010 рокуукладено договори оренди земельної ділянки, що знаходиться під вищевказаним гаражем, площею 0.0025 га., якій присвоєно відповідний кадастровий номер, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва .

Наявні в матеріалах справи письмові документи свідчать про те, що гараж відповідає архітектурним, санітарним та протипожежним нормам та правилам, знаходиться в межах земельної ділянки та не виходить за червону лінію вулиці, а також не знаходиться на суміжніх земельних ділянках.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та визнання за останнім права власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 )

до Хорольської міської ради Полтавської області

(код ЄДРПОУ 38459372, адреса: м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 37,, Полтавської області)

про визнання права власності на гараж

задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № 5 (Літ. А-1 ) загальною площею 28,0 м.кв. (в тому числі підвал допоміжною площею 4,6 м.кв. та гараж основною площею, 23,4 м.кв), вартістю 59 174,00 гривень, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Хорольський районний суд Полтавської області протягом 30-ти днів з моменту отримання копії рішення.

Головуючий: