Рішення

від 16.10.2019 по справі 520/8503/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Справа № 520/8503/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м.Свободи, Держпром 3 під., 2 пов.) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача за вислугу років та нечинним рішення № 5770/02-02-51 від 13.05.2019 щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХП від 05.11.1991 року (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.);

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до інформації (довідки) прокуратури Харківської області № 19-185вих-19 від 05.04.2019 р. про заробітну плату за аналогічною посадою, яка складає 52 479,00 грн., в тому числі: посадового окладу 8 000,00 грн., надбавки за класний чин 2 200,00грн., надбавки за вислугу років 2400,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 8820,00 грн., щомісячна премія 31 059,00 грн., в розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум з 01.10.2017 р. у відповідності до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру , (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства; він не втратив права на перерахунок призначеної раніше пенсії, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що законодавством України, діючим на час звернення за перерахунком пенсії, не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про прокуратуру за відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було спочатку передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05.11.1991, а згодом ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII від 14.10.2014), через що Управління не має правового механізму для перерахунку пенсії, тому його позовні вимоги є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Позивач є пенсіонером органів прокуратури України, як пенсіонер, перебуває на обліку у відповідача, йому призначено пенсію за вислугою років довічно, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ в діючій на час призначення пенсії редакції вказаного Закону у розмірі 90% від суми заробітної плати, та видано пенсійне посвідчення (а.с.17).

На виконання постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області (справа №2025/6640/2012) відповідачем перераховано пенсію позивача, відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХП від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Харківської області № 18-742 від 05.09.2012 про заробітну плату.

06.05.2019 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та надав довідку (інформацію) прокуратури Харківської області № 19-185 вих19 від 05.04.2019 року про розмір посадового окладу, надбавки за класний чин "радник юстиції" та надбавкою за вислугу років 30% за посадою керівника місцевої прокуратури (після змін), внесених, постановою КМ У № 657 від 30.08.2017 року.

Відповідно до вищевказаної довідки заробітна плата за грудень 2017 року по посаді керівника Первомайської місцевої прокуратури, що відпрацював повний місяць з класним чином "радник юстиції" надбавкою за вислугу років 30% без врахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, складає 52 479,00 грн., в тому числі: посадового окладу 8 000,00 грн., надбавки за класний чин 2 200,00грн., надбавки за вислугу років 2 400,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 8820,00 грн., щомісячна премія 31 059,00 грн (а.с.21-22).

13.05.2019 року пенсійний орган на адресу позивача надіслав повідомленням № 5770/02-02-51, в якому зазначено, що Лозівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 1270 від 13.05.2019 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з мотивів відсутності законодавчо визначених підстав для такого перерахунку, а саме зазначено, що на теперішній час відсутня постанова, яка б визначала умови та порядок здійснення перерахунку.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

В обґрунтування вказаного рішення, відповідач зазначив, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно - правовий акт не прийнято. Отже, у зв`язку з відсутністю, на час звернення із заявою про перерахунок пенсії, затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, управління не має правових підстав для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Суд зазначає, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі за текстом - Закон №1697-VII).

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, що набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли на час звернення позивача за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку вже призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України законодавством передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак - встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Суд зазначає, що норми статті 50-1 Закону №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. За таких обставин на час спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України з січня 2015 року, однак не прийняті ані до моменту його звернення за перерахунком пенсії, ані дотепер, що стало наслідком прийняття відповідачем спірного рішення. Відтак, маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного державного органу, позивач не може реалізувати своє право, визначене законом.

Європейський суд з прав людини у справі Мюллер проти Австрії (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення послався Верховний Суд у Рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).

Оскільки позивач, постійно, працюючи в органах прокуратури України, сплачував передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі Суханов та Ільченко проти України від 26.09.2014 року дійшов висновку, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Разом з тим, Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, однак, жодного рішення з цього приводу прийнято не було.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу, так як заявники мали законне сподівання на перерахунок пенсії. Подібна бездіяльність з боку Уряду України була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення майнового інтересу заявника, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (параграфи 51-56) та потягнула за собою стягнення на користь заявників справедливої сатисфакції.

Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини також викладено й у справі Будченко проти України , в якій Суд вказав, що Уряд України повинен запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги, у тому числі на які мав право заявник.

Таким чином, можна дійти висновку, що не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсій позивачу.

Враховуючи висновки, викладені вище, в тому числі у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини в даних спірних правовідносинах розцінюються судом як невиправдане втручання у право позивача.

Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд констатує, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі як чинної статті 86 Закону України №1697-VII, так і статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції від 13.10.2010 року, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії, що діяли на момент її призначення позивачу. При цьому має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії (90%).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, в постановах від 10 грудня 2013 року №21-348а13, від 17 грудня 2013 року №21-445а13, в постанові від 01 липня 2014 року по справі №21-244а14.

На дату призначення позивачу пенсії у 2007 році, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку .

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались, на той час, частиною 12 статті 50-1 Закону, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом України Про прокуратуру .

15.07.2015 року набрав чинності Закон України №1697-VII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон України Про прокуратуру із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Статтею 86 Закону України №1697-VII передбачене пенсійне забезпечення працівників прокуратури. Відповідно до частини другої цієї статті пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Ураховуючи наведене, внесені пізніше, після призначення позивачеві пенсії у жовтні 2010 року, Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, зменшили раніше встановлений розмір пенсії у відсотках до 60%.

Крім того, відповідно до абзацу 6 ч.15 ст.86 Закону України №1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року. З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є пенсіонером і пенсія йому була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії останнього не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої ст.86 Закону України № 1697-VII.

Отже, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

В свою чергу, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме заявлені позовні вимоги з приводу визнання нечинним рішення від 13.05.2019 щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХП від 05.11.1991 року (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.), не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Так, суд вказує, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним та скасування - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб`єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, позовною вимогою за правилами ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта протиправним та скасування такого акту, а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його протиправним та нечинним.

Аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування рішення Лозівського ОУПФУ Харківської області № 1270 від 13.05.2019 щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХП від 05.11.1991 року (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.).

Щодо вимоги про визнання незаконними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної пенсії, зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду у цій справі наявне рішення відповідача від № 1270 від 13.05.2019 щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії , яке також оскаржується позивачем у цій справі, то суд визнає протиправним зазначене рішення, оскільки саме рішення, а не дії створює відповідні правові наслідки.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій Управління щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної пенсії не підлягає задоволенню, оскільки вона охоплюється визнанням протиправним та скасуванням рішення Управління від № 1270 від 13.05.2019 про відмову позивачу в перегляді (розрахунку) вже призначеної пенсії.

Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на перерахунок його пенсії, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до інформації (довідки) прокуратури Харківської області № 19-185вих-19 від 05.04.2019 р. про заробітну плату за аналогічною посадою, яка складає 52 479,00 грн., в тому числі: посадового окладу 8 000,00 грн., надбавки за класний чин 2 200,00грн., надбавки за вислугу років 2 400,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 8820,00 грн., щомісячна премія 31 059,00 грн., в розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум з 01.10.2017 р. у відповідності до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру , (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.).

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246,257,258,263, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1270 від 13.05.2019 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХП від 05.11.1991 року (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м.Свободи, Держпром 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) відповідно до інформації (довідки) прокуратури Харківської області № 19-185вих-19 від 05.04.2019 р. про заробітну плату за аналогічною посадою, яка складає 52 479,00 грн., в тому числі: посадового окладу 8 000,00 грн., надбавки за класний чин 2200,00грн., надбавки за вислугу років 2400,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання 8820,00 грн., щомісячна премія 31059,00 грн., в розмірі 90 відсотків від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум з 01.10.2017 р. у відповідності до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру , (в редакції Закону № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001 р.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов