Рішення

від 16.10.2019 по справі 629/2822/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. № 629/2822/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи Товариства з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона № 244" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона №244" (вул. Олександра Бричука, буд. 55, м. Лозова,Лозівський район, Харківська область,64605) звернулось до Лозівського міськрайонного суду Харківської області до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (вул. Свято-Миколаївська, буд. 4, 3 пов., м. Лозова, Лозівський район, Харківська область,64602), в якому просить суд: зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області вчинити дії, пов'язані із державною реєстрацією за ТДВ "ХПМК-244" права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1.

В обґрунтування позову зазначив, що рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно за № 44380947, №44380576 від 03.12.2018 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивач вважає незаконним, прийнятим без дотримання вимог чинного законодавства, а отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 19.09.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що надані заявником документи не дають змоги встановити відповідність заявленим правам, тобто з документів не вбачається, що ТДВ "ХАРКІВСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №244" є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Бринчука, 67/1 та нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Бринчука, 69/4. В зв'язку з чим та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності.

17.09.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач, ТДВ "ХПМК-244", зверталось до державного реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій, пов'язаних із реєстрацією права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: вул. Олександра Бринчука, 71 (склад цементу) вул. Олександра Бринчука, 69/1 (механічна майстерня).

Зазначені нежитлові будівлі не зазначені у відзиві відповідача та реєстрація прав за ними не є предметом позову.

18.09.2019 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив де вказав, що із свідоцтва про право власності від 05.05.1995 року №227, посвідченого у Шостій Харківській державній нотаріальній конторі та договору купівлі-продажу державного майна не конкретизовано, яке саме нерухоме майно належить на праві власності Харківській пересувній механізованій колоні №244.

18.09.2019 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.

Згідно з договором купівлі-продажу № 281 від 23.06.1994, який було укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Харківською пересувною механізованою колоною (надалі скорочено ХГ1МК) № 244 (покупець) , акту передачі від 27.09.1994 покупцем було придбано цілісний майновий комплекс ХПМК-244.

05.05.1995 на підставі зазначених вище документів ХПМК-244 було одержано свідоцтво про право власності на придбане майно.

В подальшому правонаступником ХПМК-244 стало акціонерне товариство закритого типу (надалі - скорочено АТЗТ) ХПМК-244.

Згідно переліку майна від 10.02.2006, переданого у власність ХПМК-244. правонаступником якої є АТЗТ ХПМК-244 згідно з договором купівлі-продажу № 281 від 23.06.1994. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській було передано наступне майно:

1.Контора цегельна;

2.Склад матеріальний цегельний;

3.Склад цементу цегельний;

4.Будинок механічної майстерні цегельний;

5.Внутрішньо майданчикова дорога;

6.Дорога автомобільна;

7.Свердловина артезіанська;

8.Огорожа з/б.

Рішенням Лозівської міської ради від 22.02.2008 року №619 на підставі п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", генерального плану забудови міста Лозова, міська рада вирішила присвоїти адреси нежитловим будівлям, що перебувають на балансі АТЗТ "ХПМК -244", згідно з додатком 1.

Нежитловим будівлям, що перебувають на балансі АТЗТ "Харківська пересувна механізована колона №244" наступні адреси, в тому числі, нежитловому будинку механ. майстерні цегельний: м. Лозова, вул. Червонопартизанська, 69/1, замість адреси: м.Лозова, вул. Червонопартизанська, 55, нежитловому будинку складу цементу цегельний: м. Лозова, вул. Червонопартизанська, 71, замість адреси: м. Лозова, вул. Червонопартизанська, 55. Розпорядженням Лозівської міської ради Харківської області від 16.02.2016 року №36 вул. Червонопартизанську перейменовано на вул. Олександра Бричука.

З метою ефективного ведення господарської діяльності АТЗТ ХПМК-244 було перетворене у товариство з додатковою відповідальністю (надалі скорочено - ТДВ) ХПМК-244 із повним правонаступництвом щодо всіх прав та обов'язків АТЗТ ХПМК-244 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.06.2019 року.

В подальшому, з метою впорядкування документації на належні підприємству будівлі (нерухоме майно) як керівник ТДВ ХПМК-244 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із заявами про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТДВ ХПМК-244 .

Проте, розглянувши заяви про державну реєстрацію нежитлових будівель, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука (вул. Червонопартизанська), 71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука (вул. Червонопартизанська), 69/1 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області були прийняті рішення про відмову у державній реєстрації права власності №44380947 та №44380576 від 03.12.2018 року на вказані вище будівлі за ТДВ ХПМК-244 .

Підставами, які були зазначені у рішеннях про відмову у державній реєстрації були нібито порушення ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також п. 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Із цими рішеннями позивач не погоджується та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, вирішуючи спір по суті зазначає наступне.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, встановлені статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності, речові права, похідні від права власності, право власності на об'єкт незавершеного будівництва та заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127).

Згідно пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5, затверджені форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення. Відповідно до цього наказу рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно містити підстави для такої відмови відповідно до статті 24 Закону.

Із вищезазначеного випливає, що спірне рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно містити посилання на підстави такої відмови, які передбачені саме Законом із вказівкою на конкретний пункт частини першої статті 24 та підтверджуватися матеріалами реєстраційної справи.

Разом з тим, оскаржуване рішення за № 44380947, №44380576 від 03.12.2018 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень містить лише загальне посилання на приписи статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без вказівки на конкретний пункт.

Загальне посилання на статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурним порушенням, що суперечить принципу правової визначеності.

Приписами імперативної норми ч. 4 ст. 9 Закону № 1952 вказано, що Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Окрім того, відмова відповідача містить непереконливі висновки, оскільки містить посиланням на альтернативні підстави відмови - ... або ... .

Відповідні правові висновки та оцінка подібних дій державного реєстратора містяться у Постанові Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року, справа № 826/3057/14.

На вимогу ухвали суду від про витребування доказів від 18.09.2019 року відповідачем направлено на адресу суду копії матеріалів за заявою генерального директора ТДВ "ХПМК-24" Антипова В.П. про проведення державної реєстрації права власності на два об'єкти нерухомого майна, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1.

З наданих для проведення державної реєстрації на вказані об'єкти представником позивача подано: технічні паспорти, виготовлені ПП "Квартал-сервіс Лозова 2", свідоцтво про право власності на державне майно цілісного майнового комплексу Харківської пересувної механізованої колони № 244 (правонаступник - ТДВ " Харківська пересувна механізована колона №244), Лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області від 10.02.2006 року "Про перелік майна, переданого у власність покупцю - товариству покупців Харківської пересувної механізованої колони №244, правонаступником якої є АТЗТ " Харківська пересувна механізована колона №244", з додатком в якому визначено. що згідно з договором купівлі-продажу №281 від 23.06.1994 року позивачу - товариству покупців Харківської пересувної механізованої колони №244, правонаступником якої є АТЗТ "Харківська пересувна механізована колона №244" передано в тому числі, склад цементу цегельний, будинок механ. майстерні цегельний, безпосередньо договір купівлі-продажу № 281 від 23.06.1994, який було укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Харківською пересувною механізованою колоною № 244 (покупець) , акт передачі від 27.09.1994 відповідно до якого покупцем було придбано цілісний майновий комплекс ХПМК-244.

Підставою виникнення права відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є укладений в установленому законом порядку договір купівлі-продажу № 281 від 23.06.1994, який було укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Харківською пересувною механізованою колоною №244 (покупець), предметом якого є цілісний майновий комплекс ХПМК-244.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позивачем подано належний пакет документів для реєстрації права власності щодо складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1, а відповідач у рішеннях № 44380947, №44380576 від 03.12.2018 не обґрунтував належним чином підстави для відмови та не зазначив, які саме документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки, відповідач у рішеннях № 44380947, №44380576 від 03.12.2018 не обґрунтував належним чином підстави для відмови та не надав належним чином правову оцінку поданим документам, суд з метою ефективного захисту прав ТДВ "Харківська пересувна механізована колона №244 вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №44380947, №44380576 від 03.12.2018.

Конституційний Суд України у рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Крім того, у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Щодо позовної вимоги зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області вчинити дії, пов'язані із державною реєстрацією за ТДВ "ХПМК-244" права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Оскільки відповідач, у спірних правовідносинах прийняв рішення про відмову, проте не надав належну оцінку поданим документам, суд, виходячи зі змісту положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога підлягає задоволенню в частині зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області повторно розглянути заяву щодо вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією за ТДВ "ХПМК-244" права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1.

18.09.2019 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, в якій зазначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Враховуючи наведене, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень, - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

З огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Зі змісту позовних вимог та мотивів, вбачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, питання вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією за ТДВ "ХПМК-244" права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права власності та/або користування на згадані вище нежитлові будівлі, як і питання, пов'язані з реалізацією ТДВ "ХПМК-244" прав власності на них чи дотримання умов укладених останнім цивільно-правових угод перед судом не порушено.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №823/378/16.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона № 244" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №44380947, №44380576 від 03.12.2018 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за Товариством з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона № 244" (вул. Олександра Бричука, буд. 55, м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64605, код ЄДРПОУ 01354622) права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (вул. Свято-Миколаївська, буд. 4, 3 пов., м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64602) повторно розглянути заяву щодо вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією за Товариством з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона № 244" (вул. Олександра Бричука, буд. 55, м.Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64605, код ЄДРПОУ 01354622) права власності на нежитлові будівлі, а саме складу цементу, що розташований за адресою: вул. Олександра Бричука,71 та механічної майстерні, що розташована за адресою: вул. Олександра Бричука 69/1, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Харківська пересувна механізована колона № 244" (вул. Олександра Бричука, буд. 55, м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64605, код ЄДРПОУ 01354622) судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконачого комітету Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, будинок 1, код ЄДРПОУ 04058829).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2019 року.

Суддя О.М. Тітов