П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2359/18
Головуючий першої інстанції Катаєва Е.В.
Час та місце ухвалення судового рішення 14:05 , м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 08.08.2018р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Теплоенергомонтаж до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
17.05.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) ПКФ Теплоенергомонтаж звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.05.2018р. №№0019521407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 123500грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 98800грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24700грн.; 0019531407 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентом ТОВ Санді Трейд дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2018р. позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.04.2018р. по 23.04.2018р. на підставі направлення від 13.04.2018р. №2742/14-07, посадовою особою відповідача згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2018р. №2368, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПКФ Теплоенергомонтаж з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків ТОВ Санді Трейд за період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р.
За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складений акт №939/15-32-14-07/35768002 від 02.05.2018р., яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 98800грн., в т.ч. грудень 2017 - 98800грн.; п.44.1, п.44.3 ст.44, п.121.1 ст.121 ПК України, а саме незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. /т.1 а.с.11-23/
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення 16.05.2018р. №№0019521407 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 123500грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 98800грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24700грн.; 0019531407 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510грн. /т.1 а.с.24-25/
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі с.1 Закону України від 16.07.1999 р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом чч.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до пункту 198.3 ст. 98 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ Санді Трейд за період з 01.12.2017р. по 31.12.2017р.
Так, 01.12.2017р. між ТОВ ПКФ Теплоенергомонтаж (покупець) та ТОВ Санді Трейд (постачальник) було укладено договір поставки №4, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю пристрої передачі даних (УП-2), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно з п.2.1.1 договору, постачальник зобов`язаний передати позивачу разом з товаром всі необхідні і належним чином оформлені документи на товар, в т.ч. підтверджуючі якість товару.
Відповідно до п. 4.2. договору, поставка товару здійснюється відповідно до правил DDP ІНКОТЕРМС-2010. /т.1 а.с.26-28/
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано специфікацію №1 від 01.12.2017р., рахунок на оплату №04/12 від 04.12.2017р., платіжне доручення №158 від 14.12.2017р., видаткову накладну №20 від 04.12.2017р., картку рахунку 631 за грудень 2017р., оборотно-сальдову відомість рахунку 201 за грудень 2017р., що підтверджують здійснення оплати за договором; податкову накладну №1 від 04.12.2017 року; довіреність на отримання ТМЦ №1/11 від 29.11.2017р., договір суборенди нежилого приміщення, що підтверджує наявність у позивача приміщень для зберігання пристроїв УП-2; акти списання товарів №9 від 12.12.2017р. та №10 від 19.12.2017р., технічні паспорти пристроїв УП-2, які підтверджують якість товару. /т.1, а.с.29-38, 40-47, 75-112/
Крім того, позивачем надано договори на виконання робіт з КП Теплопостачання міста Одеси та акти приймання-передачі виконаних робіт, які підтверджують подальше використання придбаного товару під час здійснення позивачем господарської діяльності. /т.1 а.с. 113-116, т.2 а.с 188/
Як вбачається з акту податкової перевірки від 02.05.2018р. №939/15-32-14-07/35768002, податковим органом не заперечується наявність вищевказаних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Санді Трейд у позивача щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагента позивача, зокрема на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Санді Трейд за звітний період декларування ПДВ грудень 2017р. №72/05-99-46-03 від 26.01.2018р. /т.3 а.с.4-8/
Проте, колегія суддів вважає, що позивачем надані всі документи, які свідчать про реальність придбання ним товару, а в акті перевірки відсутні будь-які докази про причетність позивача до порушень допущених його контрагентом.
При цьому, наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12.
Апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.
При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.
За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.
Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит за рахунок господарської операції, яка здійснена відповідно до умов договору з ТОВ Санді Трейд , що підтверджується первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення №0019521407 від 16.05.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2018р. №0019531407 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510грн. за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з акту податкової перевірки, під час проведення перевірки ТОВ ПКФ Теплоенергомонтаж надавалися відповідні первинні документи, проте до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні та документи що свідчать про якість товару, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідачем не спростовані доводи позивача з приводу того, що пристрої УП-2 не підлягають сертифікації, а документами підтверджуючими якість товару є технічні паспорти пристроїв УП-2, які наявні в матеріалах справи.
Згідно положень ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2019 |
Оприлюднено | 18.10.2019 |
Номер документу | 84952624 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Крусян А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні