Постанова

від 08.10.2019 по справі 805/5191/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №805/5191/15-а

адміністративне провадження №К/9901/11072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі №805/5191/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер звернулось до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 04.09.2015 №Ю-30/775-23 щодо сплати недоїмки на суму 199536,89грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2016 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер вказує, що підставою для звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є лише заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Інших додаткових умов для звільнення від виконання обов`язку сплати єдиного внеску не передбачено.

Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі №805/5191/15-а.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 32401484.

Відповідачем 06.11.2014 отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер від 06.11.2014 №402, якою податковий орган повідомлено про використання останнім права не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тощо.

Костянтинівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 04.09.2015 винесено вимогу №Ю-30/775-23 щодо сплати недоїмки на суму 199536,89грн., яка включає: 13108,02грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 20.01.2015 №1502255578, термін сплати 20.01.2015, 23652,82грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 17.02.2015 №1507775792, термін сплати 20.02.2015, 23163,77грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 11.03.2015 №1510146920, термін сплати 20.03.2015, 24441,55грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 07.04.2015 №1511500460, термін сплати 20.04.2015, 27767,04грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 18.05.2015 №1514394071, термін сплати 20.05.2015, 29798,13грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 10.06.2015 №1515114858 по строку 22.06.2015, 26353,91грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 10.07.2015 №1517295853 по строку 20.07.2015 та 31251,65грн. - несплачена сума нарахованого єдиного внеску згідно зі звітом від 11.08.2015 №1519044543 по строку 20.08.2015.

Зазначену вимогу №Ю-30/775-23 рішенням від 03.12.2015 №25827/6/99-99-10-0107-25 про результати розгляду скарги залишено без змін.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення податкової вимоги протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення передбачені пунктом 9.3 розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2016 та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову зазначив, що позивачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено статтею 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правовідносини у справі регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464) та Законом України від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII (далі - Закон №1669-VII).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частина друга).

Верховною Радою України 02.09.2014 було прийнято Закон №1669.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону №1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 було доповнено пунктом 9 3 такого змісту: 9 3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 N405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються .

Відповідно до статті 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014.

Тобто, для застосування положень Законів №1669 та №2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон №1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України №405/201 виданий 14.04.2014, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Пунктом 5 статті 11 Закону №1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.042014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р до зазначених населених пунктів належить місто Костянтинівка.

Надалі, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Кабінет Міністрів України 02.12.2015 розпорядженням №1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р та від 05.11.2014 №1079-р.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є суб`єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження Кабінету Міністрів України, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати пункт 9.3 розділу VIII Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Таким чином суд вважає, що Перелік від 02.12.2015 підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом №1669 визначено коло суб`єктів і особливості застосування Закону, а саме: з моменту початку АТО. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.

Таким чином суд зазначає, що, положення Закону №1669 передбачають для платників єдиного внеску звільнення від виконання своїх обов`язків до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом у зв`язку з чим воно містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб`єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження №1275-р має певне правове навантаження встановлення суб`єктів застосування Закону №1669 та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону №1669.

Преамбулою Закону №1669 встановлено, що цей Закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Що стосується подання позивачем заяви про звільнення від виконання своїх обов`язків, то підпункт б) пункту 8 статті 11 Закону №1669 встановлюється лише граничний термін його подання і позивач такої можливості не позбавлений.

З огляду на викладене суд зазначає, що передбачені пунктом 9.3 розділу VIII Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.

Апеляційний суд під час розгляду справи дійшов висновку, що позивачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено статтею 10 Закону №1669.

Проте, таке твердження суду апеляційної інстанції не є вірним, оскільки звільнення від відповідальності має місце в силу прямої норми Закону та не залежить від наявності заяви або отримання сертифікату Торгово-промислової палати України.

З огляду на встановлене, касаційний суд зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд має підстави вважати, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивачем порушено норми податкового законодавства, що у свою чергу виключає можливість притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер до відповідальності за вчинення правопорушення.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду