Рішення

від 17.06.2019 по справі 759/15536/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15536/18

пр. № 2/759/2027/19

17 червня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання видати трудову книжку, зміну дати звільнення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання видати трудову книжку, зміну дати звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18.07.2016 року по 07.12.2016 року працювала в ТОВ Газета МЕТРО в посадовим окладом 1450,00 грн. В грудні 2016 року відповідач повідомив позивача про скорочення посади на якій працювала позивач та запросили приїхати та підписати документи. В день звільнення та після звільнення позивачу так і не було видано трудову книжку, в зв`язку з чим позивачем 13.02.2018 року було направлено на адресу відповідачу лист з проханням надіслати трудову книжку, наказ про звільнення на адресу проживання позивача а також номер картки Приватбанку для перерахування розрахунку при звільненні. Проте відповідачем так і не було повернуто трудову книжку. В зв`язку з чим просить внести у трудову книжку зміни а саме доту звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58873,39 грн., нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку з урахуванням додаткової соціальної відпустки та зобов`язати відповідача видати позивачу трудову книжку.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву якою на вимогах позову наполягає та просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання, не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, подав до суду відзив яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заробітна плата позивачу виплачувалась в повному розмірі та вчасно.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 18.07.2016 року по 07.12.2016 року працювала у ТОВ Газета МЕТРО .

Як вбачається з матеріалів справи, що розрахунок з ОСОБА_1 не було проведено, не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Разом з тим, у порушення вимог ст. 116 КЗпП України у день звільнення працівника ОСОБА_1 , з боку роботодавця ТОВ Газета МЕТРО їй не було видано трудової книжки.

У своїх поясненнях наданих суду, ОСОБА_1 зазначила, що неодноразово телефонним зв`язком та з письмовими заявами звертався до ТОВ Газета МЕТРО з вимогою видати їй трудову книжку, однак зазначені вимоги були залишені товариством позаувагою.

Належним доказом письмового звернення ОСОБА_1 до ТОВ Газета МЕТРО з вимогою видати трудову книжку є заява від 13.02.2017 року, 28.03.2017 року, 30.05.2018 року, які були отримані відповідачем. Зазначені обставини визнаються сторонами і доказуванню не підлягають.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1998 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У відповідності до вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 6 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в день звільнення позивача, видати йому належним чином оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, при звільненні ОСОБА_1 з нею належним чином не розрахувалися, трудову книжку не видали.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач зазначив, що трудова книжка позивачу не вручена у зв`язку з тим, що відповідач не має законних підстав для направлення трудової книжки засобами поштового зв`язку. Разом з тим, вказані доводи не позбавляють відповідача обов`язку, у разі відсутності працівника на роботі в день звільнення надіслати йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Більш того, ОСОБА_1 були вчинені необхідні дії, передбачені п. 4.1 Інструкції, а саме, повідомлено роботодавця про свою згоду надсилання йому оригіналу трудової книжки поштою на вказану ним адресу. Як встановлено судом, факт отримання такої згоди підтверджується відповіддю, яка міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо видачі йому трудової книжки та внесення відповідачем до трудової книжки позивача записів, у відповідності до вимог п. 2.10 Інструкції, а саме, внести новий запис про звільнення ОСОБА_1 , зазначивши датою її звільнення фактичний день видачі їй трудової книжки.

Ст. 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду.

Як вбачається з позовної заяви, вимушений прогул позивач пов`язує із затримкою видачі трудової книжки при звільненні, у зв`язку з чим просить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи розрахунок з 07.12.2016 року по день розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100, визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Беручи до уваги вимоги чинного законодавства для встановлення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, до розрахунку беруться робочі дні у відповідному році.

Відповідно до розрахунку надано позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.12.2016 року по 30.09.2018 року становить 58873,39 грн.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму середнього заробітку позивача за час його вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, в розмірі 58873,39 грн.,

Вимоги позивача про нарахування та виплату компенсацію за невикористану відпустку з урахуванням додаткової соціальної відпустки за період з 18.07.2017 року по 07.12.2016 року не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про відпустки право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (частина 1 статті 24 Закону).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Однак як вбачається, з матеріалів справи ОСОБА_1 пропрацювала у ТОВ Газета МЕТРО 4 місяці 14 днів, а тому не має право на стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку. Крім того, позивач не має право на нарахування та виплату додаткової соціальної відпустки, оскільки позивачем не надано суду доказів що позивач є одинокою матір`ю.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обсяг фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість станом на момент звернення до суду з указаним позовом наведено в розрахунку до позовної заяви, становить 14500,00 грн. (а.с. 27).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із ч. 2 ст. 30 вказаного Закону порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 14500,00 грн.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1832,92 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263, 430 ЦПК України, 38, 47, 83, 94, 115 КЗпП, ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про відпустки , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №23 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО ( ідентифікаційний код 40039515, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31 ) видати ОСОБА_1 оригінал її трудової книжки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО ( ідентифікаційний код 40039515, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 58873,39 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 14500,00 грн. витрат пов`язаних з правовою допомогою, а всього стягнути 73373 (сімдесят три тисячі триста сімдесят три) грн. 39 коп.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО ( ідентифікаційний код 40039515, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31 ) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення ОСОБА_1 фактичний день видачі їй трудової книжки.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Газета МЕТРО ( ідентифікаційний код 40039515, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31 ) на користь держави судовий збір в сумі 1832,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в розмірі стягнення заробітної плати, не більше ніж за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда