Рішення

від 10.10.2019 по справі 191/2955/19

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2955/19

Провадження № 2/191/766/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Лободи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове , в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС про стягнення орендної плати у розмірі 10 500 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС про стягнення орендної плати у розмірі 10 500 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 грудня 2014 року поміж позивачем та відповідачем був укладений договір оренди зе мельної ділянки за кадастровим номером 1223587500:01:001:1148 загальною площею 3,4574 га, в то му числі рілля 3,4574 га, строком з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2030 року.

За 2018 рік орендна плата склала 10 500 грн. згідно умов договору оренди. Відповідач не ви платив позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, чим грубо порушив умови діючого договору оренди земельної ділянки, який був укладений 31.12.2014 року, а також порушив Закон України Про оренду землі .

На неодноразові письмові звернення позивача щодо нарахування орендної плати за 2018 рік, і надання будь якої довідки про матеріальний стан земельного паю, відповідач не надає жодних документів. На протязі 4-х років починаючи з 2015 року і по сьогоднішній день припинив всі спілкування з позивачем, а також всі порозуміння щодо оренди земельного паю, проте продовжує безкоштовно користуватися земельним паєм, який належить позивачу і отримує при цьому прибутки.

31 жовтня 2017 року позивач змушений був для захисту своїх прав та інтересів, звернутися до Синельниківського міськрайонного суду з позовними вимогами про сплату орендної плати за користування земельним паєм відповідачем за 2015 та 2016 роки, позовні вимоги були повністю задоволені.

Відповідач продовжує ігнорувати спілкування з позивачем та не сплачувати орендну плату за користування земельним паєм. Так за 2017 рік орендар знову не сплатив орендну плату за користування земельним паєм.

24 травня 2018 року в Павлоградському міськрайонному суді розглядалася позовна заява ОСОБА_1 до Науково - виробничого фермерського господарства Компанії МАЇС про стягнення орендної плати за 2017 рік, та розірвання діючого договору оренду, позовні вимоги ОСОБА_1 були повністю задоволені.

Усі ці судові тяжби змусили позивача звернутися до суду для стягнення з відповідача морального відшкодування.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення прав позивача.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, відповідач своїми неправомірними рішеннями та діями, безпідставно завдав моральної шкоди позивачу тим, що безкоштовно користувався земельним паєм позивача на протязі з 2015 року по 2019 рік, в якому продовжує користуватися.

Позивач є інвалідом 3-ї групи пожиттєво, отримує мінімальну пенсію і кошти за земельний пай є єдиним джерелом для лікування та підтримки життєдієвих функцій після операції на серці. Відповідач знав що позивачу була зроблена операція в 2012 році, тому що в лютому місяці 2013 року позивач звертався за грошовою допомогою для здійснення дорогого лікування в після операційний період. Позивачу потрібно постійно приймати кардіологічні дорогі ліки, та один раз на рік проходити лікування в Дніпропетровському кардіологічному центрі. За свою мізерну пенсію позивач не міг дозволити собі повноцінне лікування. А кошти на які він би зміг лікуватися, це кошти за сплату оренди за користування земельним паєм. Але ці кошти не були сплачені відповідачем.

На думку позивача, відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу України, відповідач знав про стан здоров`я позивача у момент вчинення правочину, і зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду позивачу у зв 'язку із вчинен им неправомірних рішень і дій.

В зв`язку з судовими тяжбами у позивача постійно погіршувався стан здоров`я і він змушений був неодноразово звертатися до лікарів.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу орендну плату за 2018 рік в повному обсязі в роз мірі 10 500 грн., а також здійснити моральне відшкодування в розмірі 25 000 грн.

У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути на його користь з науково - виробничого фермерського господарства Компанії МАЇС орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 31 грудня 2014 року за 2018 рік в розмірі 10 500 грн.( десять тисяч п/ять от гривень). Стягнути на його користь з науково - виробничого фермерського господарства Компанії МАЇС моральне відшкодування в розмірі 25 000 грн.( двадцять п`ять ти сяч гривень), та понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_1 свої вимоги підтримали повністю та просили його задовольнити на підставах, які зазначені в позовній заяві.

09.09.2019 року представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву в кому зазначено, що відповідач позовні вимоги позивача визнає частково, а саме в частині заборгованості по сплаті позивачу орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою у 2018 року у сумі 3750,00 грн. Інші позовні вимоги позивача про стягнення орендної плати та стягнення моральної шкоди у сумі 25000,00 грн.- не визнає. Обґрунтовуя свої заперечення зазначив, що відповідач здійснював оренду земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності у відповідності до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 079980 від 28 липня 2003 року, площею 3,4574 га., з кадастровим номером 1223587500:01:001:1148, та яка розташована на території Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

21.02.2013 року на адресу відповідача надійшла від позивача заява, у якій він, посилаючись на виключні обставини, а саме: термінову необхідність здійснення дорогого лікування після оперативного медичного втручання на серце, просив у НВФГ КОМПАНІЯ МАЇС - відповідача виплатити йому авансом на 10 років наперед орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою, без здійснення до виплаченої наперед орендної плати, будь-яких доплат у майбутньому, в тому числі у разі зміни нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, з врахуванням викладених позивачем у його заяві фактів та обставин. Відповідачем було здійснено виплату позивачу авансом, орендної плати за 10 років користування земельною ділянкою а не у ніякому разі не матеріальної допомоги як зазначає позивач у своїй позовній заяві. Розмір орендної плати виплаченої авансом, визначений з розрахунку встановленої на дату її виплати суми 2486 грн. 00 коп., за один рік оренди, яка становила у відсотковому розмірі більше 3% від нормативно- грошової оцінки цієї земельної ділянки. З виплаченої суми НВФГ КОМПАНІЯ МАЇС , як податковий агент, на підставі чинного законодавства України, на дату виплати утримало всі обов`язкові податки та збори. Після здійснення відповідних утримань податків та зборів з нарахованої орендної плати, до видачі становила сума 2113,10 грн., за один рік оренди. Таким чином, 25.02.2013 року, позивачем отримано грошові кошти у виді орендної плати, за 10 майбутніх років оренди у сумі 21131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) гривень 00 коп., яка на дату її виплати становила 100% розміру орендної плати, за період оренди з 01 квітня 2013 р. по 31 березня 2024 р. Факт виплати орендної плати та її безпосереднє отримання позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковим касовим ордером від 25 лютого 2013 року та відомістю на виплату грошей № 101 за лютий 2013 року, у якій в підтвердження отримання орендної плати проставлено особистий підпис позивача, випискою з касової книги відповідача за 25 лютого 2013 року .

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, навмисно приховує факт отримання ним 25 лютого 2013 року орендної плати у сумі 21131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) гривень 00 коп., за оренду належної йому земельної ділянки на 10 наступних років оренди у тому числі і за 2018 рік, сума такої орендної плати на дату її виплати становила 100% розміру орендної плати та охоплювала період оренди з 01 квітня 2013 р. по 31 березня 2024 р. Приховуючи вищезазначений факт, позивач скриває свої наміри на повторне отримання суми орендної плати, яка ним вже отримана 25 лютого 2013 року. Але беручі до уваги попередні судові рішення з аналогічного предмету позову відповідач приймає на себе зобов`язання по виплаті орендної плати позивачу за користування належною йому земельною ділянкою у 2018 році у сумі 3750,00 грн., яка визначена згідно умов укладеного договору. Крім того, до позивача у червні 2019 року засобами телефонного зв`язку надходило повідомлення від уповноваженого представника відповідача ОСОБА_6 з пропозицією виплатити йому орендну плату за 2018 рік у сумі 3750,00 грн., але позивач відмовився від її отримання та висловив вимогу про виплату йому орендної плати за 2018 рік у безпідставно визначеній ним сумі 10500,00 грн., на що відповідач відмовив йому але залишив свою пропозицію у силі.

Але не зважаючи на вищезазначені факти позивач у своїй позовній заяві однією із позовних вимог зазначає стягнення з відповідача орендної плати за 2018 рік у суму 10500 грн. Зазначена позивачем сума не відповідає розміру орендної плати визначеному умовами договору так як, згідно пункту 4.1 розділу 4 Договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року, розмір орендної плати встановлено у розмірі не меншому 3,0 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної у п.2.3 Договору. Згідно п.2.3 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату підписання цього Договору становить 82.860,72 грн., таким чином розмір орендної за користування земельною ділянкою позивача згідно умов Договору встановлено у сумі 2485,82 грн., за один рік оренди, з суми якої у відповідності до абзацу другого пункту 4.1 до здійснення виплати утримуються податок з доходів фізичних осіб та інші податки та обов`язкові платежі визначені чинним законодавством України. Але з врахуванням того що, у 2018 році нормативно-грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу була підвищена та встановлена у сумі 124197,87 грн., що підтверджується копією довідки наявної у відповідача вих. № В-4/0-0.181-3/151-18 виданою на запит позивача 30.01.2018 року відділом у Павлоградському, Юр`ївському та м. Павлоград Головного управління Держгеокадастру та інформацією розміщеною у відкритому доступі на офіційному інтернет джерелі Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно повідомлення якої: Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2018 рік становить 1,0. . та відповідно становить за 2018 рік суму 124197,87 грн., тобто залишено на рівні 2017 року.

Таким чином, розмір орендної плати за 2018 рік згідно умов Договору, починаючи з 2018 року становить 3725,94 грн. (3% від нормативно-грошової оцінки), але на підставі пункту 4.5 Договору розмір орендної плати переглянутий Орендарем та за власного ініціативою у відповідності до абзацу 6 пункту 4.5 Договору збільшений на підставі внутрішнього наказу № 10 від 23.03.2018 року, що додається та встановлена у сумі 3750,00 грн, розмір якої є більшим ніж 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та відповідно є сумою річної орендної плати за користування земельною ділянкою позивача у відповідності до умов Договору.

Крім того, відповідач у своїй позовній заяві зазначив не правдиві відомості, такі як залишення без відповіді його досудової вимоги та уникнення спілкування з ним. Даний факт не відповідає дійсності так як відповідачем листом вих. №77 від 10.05.2019 року була направлена письмова відповідь на досудову вимогу від 12.04.2019 року, та крім цього у нього відбулася розмова засобами телефонного зв`язку з уповноваженим представником орендаря від якого позивачу була висловлена пропозиція сплатити йому орендну плату за 2018 рік у повному обсязі у відповідності до умов Договору, на яку позивачем було надано категоричну відмову та одночасно висловлено вимогу про нарахування йому орендної плати у безпідставно визначеній сумі ним особисто сумі 10500,00 грн.

Також позивач безпідставно визначив наявність підстав для стягнення суми морального відшкодування.

Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди наявністю судових процесів, які вже відбулися та які нібито спричинили погіршення його стану здоров`я. Під час цих судових процесів відповідач вважав, що виплатив орендну плату позивачу наперед за 10 майбутніх років оренди у лютому 2013 року на підставі відповідної заяви позивача, яка є додатком № 13 до його позовної заяви. Крім того, позивач у змісті позовної заяви намагається ввести в оману та викликати до себе співчуття та жалість використовуючи недостовірні відомості такі як те, що нібито за його заявою він звертався до відповідача з проханням надати йому матеріальну допомогу. Насправді це твердження не відповідає дійсності про що свідчить зміст заяви з якою він звертався до відповідача, а саме те що, в ній зазначено: Прошу видать авансом орендную плату за землю , а не ніяким чином матеріальну допомогу. Крім того, рішення Синельниківського та Павлоградського міськрайонних судів які прийняті на користь позивача обґрунтовані тим що, договір на підставі якого відповідач виплатив позивачу орендну плату авансом наперед за 10 майбутніх років оренди не був зареєстрований з об`єктивних причин і тому не набрав законної сили. Фактично між позивачем та відповідачем підписано два договори оренди земельної ділянки на одну й ту саму земельну ділянку але з причини того що (перший) договір від 2013 року неможливо було зареєструвати у зв`язку зі зміною кадастрового номеру земельної ділянки позивача і відповідно сам текс договору потребував редагування і тому між відповідачем та позивачем 31.12.2014 року був підписаний другий договір оренди, який фактично є оновленим першим. Також грошові кошти виплачені позивачу за його заявою не визнані попередніми судами орендною платою. Таким чином, на сьогоднішній день склалася ситуація при якій позивачем фактично два рази отримано орендну плату за користування однією земельною ділянкою у той самий період за двома однаковими по своїй суті договорами оренди один з яким не був зареєстрований та відповідно не є укладений. Про вищезазначений факт свідчить відсутність вимог позивача про виплату йому орендної плати за 2014 рік оренди.

Також, позивачем не надано достатніх доказів в підтвердження того, що саме під час проходження судових процесів та що саме їх плинність викликали погіршення його здоров`я так як з виписки із медичної карти стаціонарного хворого лише вбачається надходження позивача на стаціонарне лікування та наявність діагнозу ще 23.11.2012 року, тобто за довго до початку судових процесів та взагалі до виникнення договірних правовідносин з відповідачем. Крім того, надана позивачем довідка видана 22.05.2019 року завідуючою АОТСМ, теж ніяким чином не підтверджує погіршення стану здоров`я позивача у період проходження судових процесів та на їх підставі. Надані позивачем докази в підтвердження погіршення стану його здоров`я під час проходження судових процесів ніяким чином не підтверджують наявність цього факту а лише підтверджують наявність діагнозу позивача який виник у нього ще у 2012 році.

Таким чином, перелічені позивачем у заяві доводи наявності підстав для стягнення моральної шкоди не заслуговують на увагу, адже жоден з доводів не вказує, що позивач переніс душевні страждання у зв`язку з приниженням його честі, гідності, престижу або ділової репутації, що втратив нормальні життєві зв`язки, що такі вимагали та вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної немайнової не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

На підставі вищезазначеного вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними та таким що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 підтримав письмові заперечення проти позову та зазначив, що позовні вимоги визнають частково в частині заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018 рік у розмірі 3750,00 грн.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до вимог статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 вищевказаного Закону, зокрема, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, орендна плата може встановлюватися у таких формах: грошовій; натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки); відробітковій (надання послуг орендодавцю). Сторони можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання договору, умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи- позивач є власником земельної ділянки площею 3,4574 га, розташованої на території Троїцької сільської ради Павлоградського району (кадастровий номер - 1223587500:01:001:1148 ), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №079980 від 28.07.2003 року, виданого Павлоградською райдержадміністрацією.

31 грудня 2014 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,4574 га, розташованої на території Троїцької сільської ради Павлоградського району (кадастровий номер - 1223587500:01:001:1148 ) строком на 15 років.

У п. 4.1 розділу Договору оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року, розмір орендної плати становить не менше 3,0 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної у п.2.3 Договору. Згідно п.2.3 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату підписання Договору (2013) становила 82860,72 грн. Таким чином розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно умов Договору встановлено у сумі 2485,82 грн. за один рік оренди.

Виплата орендної плати за Договором (п. 4.3) здійснюється Орендарем грошовими коштами у готівковій та/або за письмовою заявою Орендодавця у безготівковій формі, та/або натуральній формі, щорічно не пізніше 30 березня року, наступного за календарним роком оренди.

У 2018 році нормативно-грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу була підвищена та встановлена у сумі 124197,87 грн, що підтверджується довідкою Міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.01.2018 р.; грошова оцінка дана з врахуванням коефіцієнтів індексації 3,997, 1,756, 1,2 та 1,0 станом на 01.01.2017 року.

Відповідно пункту 4.5 Договору розмір орендної плати був переглянутий Орендарем та за власною ініціативою у відповідності до абзацу 6 пункту 4.5 Договору збільшений на підставі внутрішнього наказу № 10 від 23.03.2018 року, та встановлена орендна плата за вказану змельну ділянку на 2018 рік у сумі 3750 грн.

Таким чином, розмір орендної плати за 2018 рік згідно умов Договору починаючи з 2018 року становить 3725,94 грн., що є більшим ніж 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач відповідно до заяви від 21.02.2013 року (а.с.35) та видаткового касового ордеру НВФГ Компанія Маїс від 25.02.2013 року отримав в рахунок майбутніх орендних платежів на 10 років, без інших доплат - 21131,00 грн. Сума такої орендної плати на дату її виплати становила 100% розміру орендної плати та охоплювала період оренди з 01 квітня 2013 р. по 31 березня 2024 р.

Доводам відповідача про те, що останній на підставі вищезазначених письмових доказів не має заборгованості перед позивачем щодо орендної плати, суд не дає оцінку, так як Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області відповідно до рішення від 06 грудня 2017 року вже було надано оцінку отриманим позивачем коштам в розмірі 21 131,00 грн., від відповідача по цивільній справі № 191/3888/17 за позовною заявою ОСОБА_8 до Науково-виробничого фермерського господарства Компанія Маїс про стягнення орендної плати за земельну ділянку, яке набрала законної сили 13.03.2018 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 року за позовні вимоги ОСОБА_8 про стягнення орендної плати за 2017 рік та розірвання договору оренди земельної ділянки з Науково-виробничим фермерським господарством Компанія Маїс були задоволені.

Інших доказів щодо сплати орендної плати відповідачем за 2018 рік за договором оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року суду надано не було.

Суд приймає до уваги те, що доводи позивача ОСОБА_8 про стягнення з його користь орендної плати за земельну ділянку за 2018 рік у сумі 10500 грн. обґрунтовані тим, що відповідач сплачував всім орендодавцям таку орендну плату за 2018 рік. Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів цих тверджень суду не надано. Крім того, позивачем не заявлялось про витребування відомостей про сплату орендної плати за 2018 рік іншим орендодавцям в с. Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області. Отже, суд позбавлений можливості перевірити це твердження позивача допустимими доказами, а тому приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості по орендній платі на суму 6750 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 про стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню в розмірі 3750,00 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач моральну шкоду обґрунтовує тим, що зазнав моральних страждань, які полягали в неправомірних діях відповідача, судових тяжбах та негативних змінах в його здоров`ї та житті. Суму моральної шкоди позивач оцінює в 25000 гривень.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із подальшими змінами) суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що в судовому засіданні не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, пов`язаними з душевними стражданнями, погіршенням стану здоров`я, з порушенням нормального життєвого ритму.

Крім того, суд приймає до уваги те, що на обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем надані копія довідки Сер МСЕ №074337 від 28.05.2008 року про встановлення йому ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням та виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 про перебування його на стаціонарном лікуванні в КЗ Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР з 23.11.12 по 10.12.2012.

Інших доказів того, що стан здоров`я позивача суттєво погіршився і це знаходиться в причинному зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором- суду не надано.

Ті обставини, що позивач та відповідач тривалий час судяться в різних судах Дніпропетровської області також не свідчать про факт спричинення моральної шкоди.

Суд вважає, що позивачем не надані належні та допустимі докази того, що відповідачем , внаслідок невиконання зобов`язань за договором, йому спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

При таких обставинах суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 274,32 грн.

На підставі ст. ст.13, 15, 20, 21, 23 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 526,629,652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89 , 141, 258-259,263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС про стягнення орендної плати у розмірі 10 500 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС , код ЄДРПОУ 21905337, ІПН 219053374291, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Кредит Агриколь Банк м. Київ на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 31 грудня 2014 року за 2018 рік в сумі 3750 ( три тисячі сімсот п`ятдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2018 рік- відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн.-відмовити.

Стягнути з Науково-виробничого фермерського господарства Компанія МАЇС , код ЄДРПОУ 21905337, ІПН 219053374291, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Кредит Агриколь Банк м. Київ на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 судовий збір у сумі 274 ( двісті сімдесят чотири) грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: Г. В. Бондаренко