Рішення

від 01.10.2019 по справі 628/1844/19

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/1844/19

Провадження № 2/628/889/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Волчек О.О.

за участю секретаря Дюкової Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загаьного позовного провадження в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів Куп`янської міської ради Харківської області, Куп`янська міська рада Харківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованої металевої огорожі, а також стягнути судові витрати на загальну суму 4936,18 грн.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони є співвласниками 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 . Власницею іншої 1/2 частки цього житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_4 , яка успадкувала належну їй частину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 . Власником суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) є ОСОБА_3 . Рішенням засідання виконкому Куп`янської міської Ради депутатів трудящих Харківської області №504 від 13.11.1962 було задоволено заяву співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 та виділено їх будинки в окремі домоволодіння. У квітні 2018 року ОСОБА_3 самовільно, без попереднього погодження з нами самовільно влаштував на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1 , металеву огорожу, в результаті чого зайняв частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивачів та за рахунок цього збільшив земельну ділянку домоволодіння по АДРЕСА_2 ширині з фасадної сторони на 1,1 м. На наші неодноразові звернення до відповідача та прохання знести побудовану огорожу та відновити межі наших суміжних земельних ділянок, він не реагував, та жодних дій на відновлення наших порушених прав не здійснював, у зв`язку чим позивачі вимушені звернутися до суду.

Відомості про звернення з аналогічною позовною заявою суду не надані.

20.06.2019 року суддею Гетьман Л.В. був зроблений запит про місце реєстрації відповідача. 25.06.2019 року надійшла відповідь та ухвалою судді від 03.07.2019 року провадження було відкрито.

Ухвалою судді Волчек О.О. від 03.09.2019 року дана справа була прийнята до провадження та призначена у підготовче засідання. Ухвалою суду від 09.09.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 01.10.2019 року.

Учасниками процесу до суду надані заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивачі позов підтримали у повному обсязі і просили його задовольнити. Відповідач позов визнав у повному обсязі, погодився сплатити судові витрати на загальну суму 4936,18 грн. Треті особи не мали заперечень проти задоволення позовних вимог ( а.с. 52,58-60,75-79).

Суд, дослідивши докази та з`ясувавши позиції учасників справи та обставини, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів;показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК Українивстановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до копії договору дарування частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського округу Харківської області Черняєвою А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 225 від 31.01.2017 року, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №№ 79218074, 79227912 від 31.01.2017 року, технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Як вказують позивачі, власницею іншої 1/2 частки зазначеного вище житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ) є ОСОБА_4 , яка успадкувала належну їй частину після смерті чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 9-15).

Власником суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ) є ОСОБА_3 , що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 10.06.2019 ( а.с. 16-17).

До 13.11.1962 року домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 домоволодіння АДРЕСА_2 .

Згідно копії рішення засідання виконкому Куп`янської міської Ради депутатів трудящих Харківської області №504 від 13.11.1962 було задоволено заяву співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 та виділено їх будинки в окремі домоволодіння, а саме: домоволодіння АДРЕСА_2 громадянина ОСОБА_6 з садибною ділянкою 498,8 кв.м. і домоволодіння АДРЕСА_2 громадянки ОСОБА_7 з садибною ділянкою 300 кв.м. На підставі зазначеного рішення вказані домоволодіння визнані самостійними та власникам видані свідоцтва на право особистої власності замість старих правовстановлюючих документів. В основу вказаного рішення виконкому Куп`янської міської Ради депутатів трудящих Харківської області були покладені креслення зі схемою поділу меж даних земельних ділянок від 30.10.1962 р. ( а.с. 18-20).

Як вказують позивачі, у квітні 2018 року відповідач ОСОБА_3 самовільно, без попереднього погодження з іншими співвласниками, влаштував на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1 , металеву огорожу, в результаті чого зайняв частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивачів та за рахунок цього збільшив земельну ділянку домоволодіння по АДРЕСА_2 ширині з фасадної сторони на 1,1 м.

Своїми діями, відповідач не лише зменшив розмір земельної ділянки позивачів, але і завдав незручностей у використанні водопроводу та самої земельної ділянки.

На звернення позивачів ОСОБА_3 не реагував. У зв`язку з чим, позивачі звернутись до Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області із заявами від 11.04.2018, 29.05.2018 та 15.11.2018 щодо протиправності дій сусіда ОСОБА_3 АДРЕСА_5 . АДРЕСА_2 та про проведення комісійного встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 суміжним землекористувачем по АДРЕСА_2 .

Листом від 07.05.2018 №325-10 Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області повідомило про те, що 26.04.2018 працівниками управління в складі головного спеціаліста відділу земельних відносин Осипова Ю.В., головного спеціаліста апарату управління Татевосяна А. А. та спеціаліста 1-ої категорії відділу земельних відносин Рябчука В.М. ознайомившись з графічними матеріалами (плани минулих років), а також обстеживши вказані земельні ділянки в натурі (на місцевості) встановлено, що рішенням виконкому Куп`янської міської Ради депутатів трудящих Харківської області від 13.11.1962 року №504, відповідно до схеми поділу, домоволодіння по АДРЕСА_2 розділено на два окремих з адресами: АДРЕСА_6 по АДРЕСА_2 , самовільно влаштував по суміжній межі зазначених земельних ділянок металеву огорожу, поворотні точки якої не відповідають промірам, що вказані на графічних матеріалах, в результаті чого збільшив свою земельну ділянку по ширині з фасадної сторони на 1,1 м. Завдяки цим діям виникли незручності у використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зменшена її площа. Усунути заподіяні ним незручності за пропозицією спеціалістів управління відповідач категорично відмовився. Аналогічна інформація містилась в листі Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області від 05.06.2018 за № 409-10. У листі від 11.12.2018 №894-10 Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області зазначило про те, що при розгляді звернення ОСОБА_1 були використані графічні матеріали (плани минулих років та рішення виконкому Куп`янської міської Ради депутатів трудящих Харківської області від 13.11,1962 №504 із схемою поділу, домоволодіння по АДРЕСА_2 , а також враховані обміри зазначених земельних ділянок з фасадної сторони та надано акт обстеження меж суміжних земельних ділянок від 11.12.2018 із схематичним планом обміру. Копії листів від 07.05.2018 №325-10, від 05.06.2018 за № 409-10, від 11.12.2018 №894-10 та акту обстеження земельної ділянки від 11.12.2018 містяться у позовних матеріалах разом з копією листа- відповіді на адвокатський запит за № 29710 від 09.04.2019. Також позивачами надані копії заяв від 11.04.2018,29.05.2018 та 15.11.2018 та супровідного листа Куп`янської районної державної адміністрації від 04.06.2018 №6.214/01-14. Обставини, викладені в вищезазначених листах, підтверджують факт встановлення відповідачем металевої огорожі з порушенням меж земельних ділянок, а також те, що в добровільному порядку він відмовився відновити межі земельних ділянок ( а.с. 21-30).

З цього приводу позивачі зверталися і до Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, що підтверджується копіями заяви від 28.12.2018 до Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, відповіді від 23.01.2019 та листа-відповіді на адвокатський запит від 10.04.2019 ( а.с.31-33).

Крім того, позивачі направляти відповідачу свої заяви для можливого врегулювання питання у добровільному порядку, про що свідчать копії листів від 04.02.2019 та 27.03.2019, квитанцій про поштове відправлення, а також інформацію з веб-сайту ПАТ «Укрпошта» про отримання відповідачем листів ( а.с. 34-39).

За загальним правилом ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ст. 5 цього Кодексу.

Відповідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вищевказані положення також кореспондуються із положеннями статті 78 ЗК України, згідно якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини третьої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.Згідно з пунктом г частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Права землекористувачів передбачені ст. 95 Земельного кодексу України. Зокрема, п. 1 ч. 1 зазначеної статті передбачено, що землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі та інші права..

Так, ч. 3 ст. 103 Земельного кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо),

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 зазначено, що відповідно до ст.ст. 90,95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Згідно п. 4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно приписів ч.4 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Таким чином, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт порушення прав інших учасників суспільних відносин.

Окрім того, за приписами ч.7 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Отже, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт істотного порушення будівельних норм і правил, що поглинає факт порушення прав інших учасників суспільних відносин на безпечні умови життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Передбачена законом добровільність виконання припису одночасно означає і обізнаність особи з обов`язком вчинити певне діяння, і відмову особи від виконання рішення владного суб`єкта.

За загальним правилом обізнаність настає у разі фізичного отримання особою припису органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У виключному випадку стан обізнаності може настати і у силу дії спеціального правила за подією направлення владним суб`єктом належно оформленої поштової кореспонденції на адресу суб`єкта права за місцезнаходженням (за місцем реєстрації постійного мешкання чи тимчасового перебування) і повернення такої кореспонденції без вручення.

Проте, ані Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , ані Закон України Про основи містобудування такого спеціального правила не передбачають.

Між тим, окремо суд зважає, що стан обізнаності особи може також мати місце у разі явного, очевидного та грубого порушення елементарних (базових) будівельних норм і правил.

У спірних правовідносинах відповідач був обізнаний про те, що діями вчиняє порушення діючих норм.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обов`язковими передумовами для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва у примусовому порядку є: 1) факт порушення прав інших учасників суспільних відносин (котрий має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 2) факт обізнаності особи з рішенням владного суб`єкта (котрий автоматично має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 3) факт відмови особи від виконання рішення владного суб`єкта.

У даних спірних правовідносинах судом виявлено одночасне існування усіх трьох ознак.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає даний позов обґрунтованим і таким, що підялгає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 133,137,140,141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачів понесені судові витрати на загальну суму 4936,18 грн, що підтверджуються відповідним розрахунком ( а.с. 40), що був визнаний відповідачем .

Керуючись ст. ст. 4, 13,77, 81,141,259,264-265,354 ЦПК України, ст. ст. 15, 316, 319, 376 ЦПК України, ст. ст. 79, 91,95, 103, 120, 152 ЗК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 , до ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП - невідомий, треті особи: ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , Управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів Куп`янської міської ради Харківської області, розташоване за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. П.Іванова,16, код ЄДРПОУ 40635422, Куп`янська міська рада Харківської області, адреса: Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, 3, код ЄДРПОУ 33714382, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованої металевої огорожі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати на загальну суму 4936,18 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 354 ЦПК України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Повний текст рішення суду виготовлений у десятиденний строк.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/ .

Головуючий О.О.Волчек