Рішення

від 15.10.2019 по справі 732/1345/19

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 732/1345/19

Провадження 2/732/741/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар Пінчук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Городнянське хлібопримальне підприємтсво" (третя особа на боці відповідача ОСОБА_2 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області та просив стягнути із ТОВ „Городнянське хлібоприймальне підприємтсво" на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку у сумі 5500 гривень, а також стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 5000 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 01.06.2018 ОСОБА_1 (позивач) працював на посаді майстра у відповідача - ТОВ „Городнянське хлібоприймальне підприємство". 01.07.2019 за згодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України він був звільнений. 16.07.2019 з ним був проведений розрахунок, тобто затримано розрахунок при звільненні 01.07.2019 Наведене, за твердженням позивача спричинило йому моральну шкоду. У зв"язку із затримкою виплати заробітної плати він не зміг поїхати на співбесіду до іншого міста та не мав можливості оплатити лікування сина, який потребував термінової госпіталізації. Непроведення повного розрахунку у день звільнення призвело до душевних переживань позивача і втрати нормальних життєвих зв"язків з родиною. Крім того, нехтування зі сторони відповідача трудових прав позивача зумовило втрату ним престижу та ділової репутації серед колег і родичів, принизило честь та гідність, а в сукупності призвело до моральних та фізичних страждань. Моральну шкоду позивач оцінив у 5000 гривень.

05 серпня 2019 року постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду і відкриття провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін з роз"ясненням порядку подання клопотань, відзиву і заперечень на відзив (а.с.15-16).

Відповідачем 07.08.2019 року отримано документи по справі.

22.08.2019 року до суду за підписом представника ТОВ „Городнянське хлібоприймальне підприємство" - адвоката Шевченко О.А. надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи директора ТОВ „Городнянське хлібоприймальне підприємство" ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 03.09.2019 залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Городнянське хлібопримальне підприємтсво" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в якості третьої особи - ОСОБА_2 , з роз"ясненням прав, передбачених ст.43,39,181 ЦПК України.

06.09.2019 ОСОБА_2 отримав ухвалу суду з доданими документами. Будь-яких заяв та клопотань до суду не надіслано.

22.08.2019 року в суді зареєстровано письмове викладення заперечень на позов (а.с.22-23) під назвою „Відзив на позовну заяву", подане в суд не підписаним, тобто з порушенням вимог ч.2 ст.178 ЦПК України, що унеможливлює визнання його як письмового відзиву на позов, поданого у строк, встановлений процесуальним законом.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивщи письмові докази у справі, визначившись з правовою нормою, що підлягає застосуванню, за відсутності подання доказів на спростування вимог позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Доведено, що сторони перебували у трудових відносинах.

Згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.12) позивач з 01.06.2018 року працював майстром в ТОВ „Городнянське хлібоприймальне підприємство" і звільнений з роботи 01.07.2019 року на підставі наказу № 78 від 27.06.2019.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Таким чином, тягар доведеності правомірності сплати сум у їх строки (фактично через 15 днів з дня звільнення) покладається на відповідача, який у встановленому законом порядку не довів, що вживав заходи до своєчасного проведення розрахунку із звільненим працівником в день звільнення.

Сторони спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні не обгрунтували.

Позивач і відповідач не оспорюють ту суму, яка була зарахована як заробітна плата позивачу на картковий рахунок (а.с.11) 16 липня 2019 року.

Однак, порушено строки, регламентовані статтею 116 КЗпП, які в розглянутій справі пов"язуються саме з днем звільнення.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, у зв`язку з невиплатою заробітної плати в день звільнення позивача, товариство повинно виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 27 Закону України Про оплату праці встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього пункту другого Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках (як у даній справі) збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно довідки від 13 серпня 2019 року (а.с.26) середньоденна заробітна плата складала 266, 33 гривень. У цій же довідці вказується про кількість відпрацьованих днів а саме: 61. Таке залишається неспростованим, оскільки щоденна робота при дотриманні норми тривалості робочого часу, визначеної у ст. 50 КЗпП України не суперечить трудовому законодавству. Так, 16,245,88 грн / 61 днів = 266,33 грн.

Ця сума шляхом множення на кількість днів простроченого розрахунку, складає 3994,95 гривень.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права та інтересу у випадку порушення.

У ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту можуть бути: припинення дії, яка породжує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин визначено ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої ним працівнику моральної шкоди, у разі, якщо порушення його прав, призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (із подальшими змінами і доповненнями) судам роз"яснено, що за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин (незаконне звільнення, переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв"язків чи вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності або галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права ( стягнення належних до виплати сум за час порушення права), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли внаслідок душевних страждань, яких особа зазнала внаслідок посягання на її трудові права та інтереси.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища чи прав, а має самостійне юридичне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Відповідно до роз"яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (із подальшими змінами і доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення)

Таким чином, порушуючи право позивача на виплату належних йому грошових сум у день звільнення, відповідачем позивачу однозначно завдана моральна шкода. Судом враховується, час та зусилля витрачені позивачем на відновлення своїх прав та відповідні вимушені життєві зміни внаслідок добросовісного розрахунку на такі суми та неотримання їх у встановлений строк. Вказане у сукупності, дійсно спричинило душевні страждання позивачу. Однак, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, така компенсація еквівалентна сумі 2000 гривень, що адекватно співвідноситься із фактичною тривалістю до відновдення права та є співмірною із завданою шкодою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача. Оскільки позивач мав сплатити при пред"явленні позову до суду 768, 40 грн, і ця сума фактично відстрочена судом до часу постановлення судового рішення, то з відповідача, який хоч і є юридичною особою, однак підлягає стягненню така ж сума, оскільки у випадку невідстрочення судового збору саме судовий збір у наведеному розмірі компенсувався відповідачем.

Керуючись ст.15-16 ЦК України, ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України та на підставіст.ст.12,13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263,265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Городнянське хлібопримальне підприємтсво" ЄДРПОУ 32517983, р/р НОМЕР_3 , в АТ „Райффайзен Банк Аваль", юридична адреса: 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Вокзальна, 18 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку ст. 117 КЗпП України 3994,95 грн (три тисячі дев"ятсот дев"яносто чотири гривні дев"яносто п"ять копійок) за весь час затримки з 01.07.2019 до 16.07.2019 року.

Стягнути з ТОВ „Городнянське хлібопримальне підприємтсво" ЄДРПОУ 32517983, р/р НОМЕР_3 , в АТ „Райффайзен Банк Аваль", юридична адреса: 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Вокзальна, 18 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ТОВ „Городнянське хлібопримальне підприємтсво" ЄДРПОУ 32517983, р/р НОМЕР_3 , в АТ „Райффайзен Банк Аваль", юридична адреса: 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Вокзальна, 18 на користь держави судовий збір в сумі 768, 40 грн

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Карпинська Н.М.