Рішення

від 08.10.2019 по справі 236/2704/19

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2704/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Лиман, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недйісними держактів на землю, та визнання права власності на земельну ділянку з підстав розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.09.2019, позивачі просили усунити перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою, визнати недйісними держакти на землю, та визнати право власності на земельну ділянку з підстав розірвання договору довічного утримання(а.с.6-9).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилися, просять розглянути цивільну справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги, про що надали до суду відповідну заяву (а.с.49-50).

Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не з`явилася, надал до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності; позовні вимоги позивачів визнала повністю, не заперечував проти їх задоволення та розгляд справи у підготовчому засіданні(а.с.47).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 21.11.2003 поміж ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально засвідчений договір довічного утримання предметом якого був житловий будинок із господарського побутовими будівлями та спорудами що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1705 кв.м.(а.с.13).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП БТІ м.Слов`янськ №3179109 від 25.03.2004 р. за ОСОБА_3 під №3168 на підставі вище наведеного договору зареєстроване право власності на АДРЕСА_1 (а.с.17).

На час укладання договору довічного утримання земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_1 знаходилися у комунальній власності.

Згідно рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08.05.2018 №236/160/18, що набрало законної сили 08.06.2018 р. було вирішено розірвати договір довічного утримання укладений у місті Красний Лиман Донецької області 21 листопада 2003 р. між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі Краснолиманської державної нотаріальної контори за №2774 у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожного право приватної власності на житловий будинок А житловою площею 38,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1705 кв.м., з господарсько-побутовими будівлями та спорудами: цегляна літня кухня Б, дерев`яний сарай В, цегляний льох Г, цегляний туалет, душ Д, цегляний гараж Е, дерев`яний сарай Ж, дерев`яний сарай З, колонка К, паркан І. Вирішено питання про розподіл судових витрат(а.с.26-28).

Рішенням Краснолиманської міської ради від 11.06.2008 р. №5/23-1656 Про передачу земельних ділянок у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки було вирішено передати відповідачці у власність вище вказані земельні ділянки(а.с.24-25).

На підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №718844, серія НОМЕР_1 №718845 кадастрові номера: 1413300000:01:001:0115 та 1413300000:01:001:0116 видані 04.08.2008 р. на ім`я ОСОБА_3 розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд а також розміром 0,0685 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 дані земельні ділянки належать відповідачці(а.с.18-22).

Таким чином після укладення з позивачами договору довічного утримання відповідачка зареєструвала за собою у 2008 р. право власності на зазначені вище земельні ділянки, однак під час розгляду цивільної справи у суді про розірвання договору довічного утримання та повернення сторін у первісний стан позовні вимоги щодо земельної ділянки позивачами не було заявлені, оскільки не знали про те що відповідачка ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ДРІ,ЄРЗВ об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.07.2019 р. № 172360898, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1581743314133, актуальна інформація станом на 19.06.2018 р. за номерами запису про право власності власниками 1/2 часток житлового будинку АДРЕСА_1 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Зі статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950р.та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Заст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов`язки за договором.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст. 4,5 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами і доповненнями) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:1) право власності на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.4 ч.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до пункту десятого Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Однак, у разі здійснення з земельною ділянкою будь-яких правочинів наявність кадастрового номеру є істотною умовою відповідно до вимог статті 132 Земельного кодексу України.

Ст.11 ЗУ Про Державний земельний кадастр передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-цзроблено висновок, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Окремо необхідно вказати, що вчинення на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта, як недійсного (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-22цс15).

Більше того, підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12 вересня 2012 року у справі № 6-71цс12.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

З вище викладеного вбачається, що права позивачів як співвласників будинку обмежуються відповідачем у користуванні, володінні та розпорядженні цим майном, оскільки власником земельних ділянок є відповідачка з якою розірвано договір довічного утримання згідно рішення суду, однак на теперішній час вона не є власником будинку та з цих підстав не має прав на земельні ділянки які нерозривно пов`язані з власністю на будинок. Визнання недійсними держактів на землю, та визнання права власності за позивачами на земельну ділянку з підстав розірвання договору довічного утримання є належним захистом права.

Відповідно до ч.1 ст.174 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсними держактів на землю, та визнання права власності на земельну ділянку з підстав розірвання договору довічного утримання.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Позивачами при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. кожним окремо, що підтверджено наданим позивачами квитанціями від 10.07.2019(а.с.4-5).

Враховуючи, що судом повністю задоволені позовні вимоги, а тому з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь кожного.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 15-16,182,328,331,374,392,611,653,756 ЦК України, ст.ст.78,120,131,152 ЗК України, ст.ст.3-5,43,77-83,141,175,177 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недйісними держактів на землю, та визнання права власності на земельну ділянку з підстав розірвання договору довічного утримання, - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні, володінні та розпорядженні земельними ділянками, кадастрові номера: НОМЕР_2 :01:001:0115 та 1413300000:01:001: НОМЕР_3 , право власності на які зареєстровано на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 №718844, серія НОМЕР_1 №718845 видані 04.08.2008. на ім`я ОСОБА_3 , розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також розміром 0,0685 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №718844 виданий 04.08.2008 р. на ім`я ОСОБА_3 , розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0115 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №718845 виданий 04.08.2008 р. на ім`я ОСОБА_3 , розміром 0,0685 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0116, розташування земельних ділянко за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час АДРЕСА_2 .

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КФОПП: НОМЕР_4 на Ѕ частку земельної ділянки розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0115 та на Ѕ частку земельної ділянки, розміром 0,0685 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0116, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час АДРЕСА_2 з підстав розірвання договору довічного утримання.

Визнати право власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КФОПП: НОМЕР_5 на Ѕ частку земельної ділянки розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0115 та на Ѕ частку земельної ділянки, розміром 0,0685 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1413300000:01:001:0116, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час АДРЕСА_2 з підстав розірвання договору довічного утримання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КФОПП: НОМЕР_4 , суму судових витрат у розмірі 768,40(сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок)гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КФОПП: НОМЕР_5 суму судових витрат у розмірі 768,40(сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок)гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 15.10.2019.

Суддя-