Постанова

від 16.10.2019 по справі 904/4433/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4433/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Ємельянова Антона Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 (повний текст рішення складено 13.06.2019, суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/4433/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором перевезення № 18/12-2017 від 13.12.2017 року у сумі 44 406,56 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків

про стягнення збитків за псування вантажу у розмірі 61 700,00 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 16 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Фізична особа-підприємець Ємельянов Антон Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" про стягнення заборгованості у сумі 44 406,56 грн., з яких: 19 530,00 грн. - основний борг, 18 970,06 грн. - пеня, 4 185,50 грн. - інфляційні втрати, 1 721,00 грн. - 3% річних.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/12-2017 від 13.12.2017 року.

05.11.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач (відповідач за зустрічним) просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича збитки за псування вантажу у розмірі 61 700,00 грн. та штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 16 500,00 грн.

Свої вимоги за зустрічною позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" обґрунтував наступними обставинами:

- порушення строків доставки вантажу;

- стягнення збитків за пошкодження вантажу під час перевезення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 в задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" про стягнення заборгованості за договором перевезення № 18/12-2017 від 13.12.2017 року у сумі 44 406,56 грн. - відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" - 14 192,39 грн. - штрафу та 319,78 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що листування у мережі "Вайбер", на яке посилається позивач, не є належним та допустимим доказом узгодження зміни ціни.

Акт № 325-1 від 08.01.2018, також не є підтвердженням узгодження між сторонами, оскільки він не підписаний відповідачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за виконане перевезення вантажу на замовлення відповідача не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначив, що відсутні докази прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення пені, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Щодо зустрічного позову суд першої інстанції зазначив наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення пені за прострочення доставки вантажу підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивачем не враховано щоденну зміну курсу НБУ української гривні до євро та невірно визначено кількість днів прострочення.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню за затримку доставки вантажу за період з 27.12.2017 по 04.01.2018 складає 14 192,39грн.

Що стосується вимог про стягнення збитків за пошкодження вантажу під час перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки в комерційному акті від 05.01.2018 не було зазначено переліку пошкодженого вантажу та опису пошкоджень.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся Ємельянов Антон Олександрович , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 року по справі 904/4433/18 та ухвалити нове рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Термопол Україна на користь Фізичної особи-підприємця, Ємельянова Антона Олександровича заборгованість за договором № 18/12-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 грудня 2017 року, що складає 19 530, 00 грн - основний борг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Термопол Україна на користь фізичної особи-підприємця, Ємельянова Антона Олександровича штрафні санкції за прострочення виконання умов договору № 18/12-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13 грудня 2017 , а саме: пеню - 3 201,82 грн; збитки від інфляції - 2 656,08 грн.; 3 % річних - 292,15 грн;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Термопол Україна на користь фізичної особи-підприємця, Ємельянова Антона Олександровича судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Термопол Україна відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рахунок-фактура № 325 від 03 січня 2018 року був оплачений відповідачем частково.

Апелянт вважає, що частковою оплатою відповідач визнає рахунок у повному обсязі, а відтак фактично визнає і заборгованість по ньому.

Таку позицію підтвердив й пленум Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10, а саме: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв цих обставин до уваги і не надав їм правової оцінки.

Скаржник зазначає, що додатковим підтвердженням того, що сторони дійшли згоди по сумі, яка належала сплаті позивачу виступає акт здачі-прийняття робіт № 325 від 08 січня 2018 року, де згідно до тексту видно, що сторони погоджуються із сумою, що фігурує в рахунку, а саме - 115 056, 78 грн.

В такому випадку існує презумпція правомірності акту. Ці обставини також не були взяті до уваги судом при розгляді справи.

Апелянт погоджується із судом першої інстанції, що листування у мережі Вайбер , не є належним та самостійним доказом узгодження зміни ціни, проте вважає, що таке листування повинне обов`язково прийматися до уваги при комплексному дослідженні доказів та надання таким доказам оцінки судом.

Що стосується нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання, то скаржник вважає, що позовні вимоги в частині нарахування санкцій повинні були б бути задоволені частково з огляду на наступне.

Апелянт погоджується, що згідно пункту 6.1. Договору, за порушення термінів виконання підтвердженої обома сторонами заявки винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості перевезення за кожен день прострочення. Але, апелянт вважає, що такі положення договору конфліктують зі змістом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, скаржник вважає, що положення Закону зобов`язують стягувача проводити розрахунок штрафних санкцій від суми простроченого платежу. Також скаржником надано розрахунок штрафних санкцій.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції не вірно визначив, що вантаж прибув на митний пост для розмитнення 05.01.2018 року, оскільки в CMR (ЦМР) накладній від 20.12.2017 року значиться дата прибуття на митний пост - 03.01.2019 року. 05.01.2018 року - це дата завершення процедури митного очищення.

Крім того, позивач (виконавець за договором) не допускав порушення договірних зобов`язань через неналежне їх виконання виконавцем чи через обставини, що залежали від виконавця. Збільшення термінів доставки вантажу відносно тих, що були прописані в заявці на перевезення сталося внаслідок потреби, ініціативи та обов`язкових для виконавця вказівок замовника перевезення.

На думку скаржника, найважливішою обставиною, на яку не звернув уваги суд першої інстанції є те, що заявка № 04 від 13 грудня 2017 року не передбачає відповідальності за несвоєчасну доставку вантажу , заявка № 04 від 13 грудня 2017 року встановлює відповідальність за наднормативний простій , а це зовсім різні речі. Наднормативний простій - це очікування (зупинка) транспортного засобу з екіпажом понад час обумовлений сторонами, як частина послуги (нормативний простій) під завантаженням, розвантаженням, митним оформленням (замитненням) чи митним очищенням вантажу.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 15.07.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ємельянова Антона Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 та призначено розгляд справи на 11.09.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2019 року, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/4433/18, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

11.09.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2019 року.

16.10.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні позивач та представник відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 слід скасувати в частині задоволення зустрічного позову.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" (далі - відповідач, замовник) укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/12-2017 від 13.12.2017.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника вести переговори та укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг на перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні за цінами, сталим на транспортному ринку.

Згідно із п. 2.1. договору, замовник не пізніше ніж за 48 годин при міжнародному сполученні, і за 24 години при перевезенні по території України до дати запланованого завантаження надає "Виконавцю" заявку на перевезення, яка є додатком до цього договору і становить його невід`ємну частину за умови підписання її обома сторонами. У разі подання заявки пізніше, ніж за 48 годин на міжнародне перевезення до дати запланованого завантаження, терміни відповідальності відповідно зсуваються. Замовник має право відмовитися від автомобіля, якщо він не відповідає вимогам, зазначеним в заявці.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заявки № 04 від 13.12.2017 сторони дійшли згоди стосовно того, що перевезення буде здійснено за маршрутом Великобританія - Україна, дата загрузки - 19.12.2017; строк доставки на митний термінал (м. Дніпро, термінал Агросоюз, вул. Нижньодніпровська, 1) - 26.12.2017. Дане також підтверджується СМR-накладною.

Вартість перевезення була визначена у розмірі 3 000 євро, за курсом НБУ на день доставки.

6. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

6.1 . Під час перевезення, відповідач повідомив про ту обставину, що йому потрібно виділити ще одне місце для вантажу, яке не було заздалегідь зазначено у заявці.

Так, через дану обставину, виникла затримка загрузки товару у Великобританії.

Як зазначає позивач, його представник зв`язався з агентом відповідача та просив відшкодувати 500 євро за вартість ще одного місця і простою транспортного засобу у Великобританії.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За твердженням позивача сторони домовились, що компенсація буде складати 400 євро й цю суму потрібно включити до заявки.

Позивачем був виставлений рахунок-фактура № 325 від 03.01.2018 на загальну суму 115 056,78 грн., в тому числі компенсація 400 євро вартості ще одного місця і простою транспортного засобу у Великобританії.

Згідно п. 5.1. договору розмір оплати послуг виконавця фіксується в заявці та включає в себе вартість транспортних послуг перевізника, і експедиційні послуги.

На думку позивача, в порушення умов договору відповідач частково розрахувався за надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 2056 від 05.02.2018 на суму 50 000,00 грн., платіжним дорученням № 2136 від 14.03.2018 на суму 45 526,78 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з перевезення вантажів становить 19 530,00 грн.

Як зазначалося вище, вартість перевезення узгоджена сторонами у Заявці № 04 від 13.12.2017 складає 3 000,00 євро, що за курсом НБУ станом на дату доставки становить 93 660,77 грн. Загальна сума, що сплачена відповідачем на підставі рахунку-фактури № 325 від 03.01.2018 складає 95 526,78 грн.

Тобто відповідачем за первісним позовом сума, що підлягає сплаті на підставі заявки № 04 від 13.12.2017 оплачена в повному обсязі.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів укладення додаткової угоди або інших належних та допустимих доказів узгодження сторонами збільшення ціни перевезення на 400 євро, що спростовує доводи скаржника про узгодження сторонами ціни іншої, ніж зазначеної в заявці №04 від 13.12.2017.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, листування у мережі "Вайбер", на яке посилався позивач, не є належним та допустимим доказом узгодження зміни ціни.

Акт № 325-1 від 08.01.2018, також не є підтвердженням узгодження між сторонами, оскільки він не підписаний відповідачем.

Таким, чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову, доводи скаржника, в цій частині, не знайшли свого підтвердження та спорстовуються вищенаведеним.

6.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича про стягнення збитків за псування вантажу у розмірі 61 700,00 грн. та штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 16 500,00 грн.

Свої вимоги за зустрічною позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопол Україна" обґрунтовував наступними обставинами:

- порушення строків доставки вантажу;

- стягнення збитків за пошкодження вантажу під час перевезення.

Задовольняючи вимогу про стягнення пені за прострочення доставки вантажу підлягає суд першої інстанції виходив з того, що вантаж прибув до України на митний піст для розмитнення лише 05.01.2018, що підтверджується копією СМR-накладної. Тоді як відповідач мав доставити вантаж до 26.12.2017, що підтверджується копією Заявки № 04 від 13.12.2017, та зазначив, що в заявці № 04 від 13.12.2017 сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасну доставку вантажу - 50 євро за добу за запізнення доставки вантажу Україною.

Після розрахунку судом суми пені, суд першої інстанції зазначив, що сума, яка підлягає стягненню за затримку доставки вантажу за період з 27.12.2017 по 04.01.2018 складає 14 192,39грн.

Однак колегія суддів з такими висновками суду не може погодитися з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається , що сторони у заявці № 04 від 13.12.2017 узгодили нормований простій 48 годин на завантаження і митне оформлення, а відповідальність за понаднормативний простий при міжнародних перевезеннях: Європа 100 євро за добу , України - 50 євро за добу.

З положень ст. 142 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 40, вбачається, що простоєм автомобіля (автопоїзда) вважається затримка або невикористання транспортного засобу, які починаються після закінчення або перевищення строків, передбачених для здійснення яких-небудь дій (наприклад, строку навантажувально-розвантажувальних робіт, здійснення митних операцій тощо).

Відповідно до п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, простій автомобіля в пунктах навантаження і розвантаження понад встановлену норму часу є основою для матеріальної відповідальності винної в простої сторони.

Виходячи з викладеного, наднормативний простій є невиконанням зобов`язань щодо загрузки і митного оформлення у встановлені в заявці строки, а не відповідальність за несвоєчасну доставку вантажу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи скаржника, про те що заявка № 04 від 13.12.2017 не передбачає відповідальність за несвоєчасну доставку вантажу, а відтак суд першої інстанції, ототожнюючи поняття несвоєчасна доставка вантажу та наднормативний простій дійшов помилкового висновку про часткове задоволення зустрічного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить, до висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків за пошкодження вантажу під час перевезення, колегія суддів зазначає , що це не є предметом апеляційного оскарження а тому обставини щодо цих вимог не досліджується апеляційним судом.

7. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Колегією суддів не встановлено порушення прав чи інтересів сторін, які б підлягали захисту судом.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи зустрічний позов, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, в силу ст. 277 ГПК України, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 підлягає скасування в частині задоволення зустрічного позову, а в цій частині слід прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ємельянова Антона Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 в частині задоволення зустрічного позову - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/4433/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.10.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Т.А. Верхогляд

А.Є. Чередко