Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10126/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю АйТі-Солюшнс

про стягнення 141701,40 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Державне підприємство Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АйТі-Солюшнс про стягнення 141701,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №10/1-19 на закупівлю товару від 29.01.2019 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 50729,40 грн пені та 90972 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 позовну заяву Державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

09.08.2019 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 01.08.2019 подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 23.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.09.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 13.09.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 09.09.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2А.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051139163 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 19.08.2019.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АйТі-Солюшнс (постачальник, відповідач) та Державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України (покупець, позивач) було укладено Договір на закупівлю товару №10/1-19 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в термін протягом січня-квітня 2019 року включно передати у власність покупця за його письмовою заявкою комп`ютерне обладнання та приладдя (ДК021:2015 код - 30230000-0), перелік якого визначний у специфікації (товар) у кількості, згідно з технічними характеристиками, ціною, встановленими у специфікації, що погоджується сторонами і оформлюється як Додаток №1 до договору і є невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, визначених даним договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна на товар визначена у специфікації (Додаток №1 до договору, яка є невід`ємною його частиною) та загалом становить 3947880 грн.

Згідно з п.2.3 Договору, покупець здійснює попередню оплату за цим договором у розмірі 50% від суми, зазначеної у рахунку-фактурі, що оформлюється постачальником на підставі письмової заявки покупця та надається останньому протягом трьох робочих днів з моменту отримання такої заявки, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури. Решта коштів сплачується покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що при виникненні необхідності в приданні товару, покупець передає постачальнику заявку, підписану уповноваженою особою покупця, складену у письмовому вигляді у довільній формі абу у іншій формі, окремо погодженій сторонами, з обов`язковим зазначенням дати її укладення, адреси місця поставки товару, його найменування, характеристики, кількості та ціни згідно специфікації.

Постачальник зобов`язується здійснити за свій рахунок поставку товару на умовах DDP за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 10, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання від покупця попередньої оплати за товар згідно з п.2.3 договору. Відвантаження товару покладається на постачальника (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору, датою поставки товару є дата видаткової (товарно-транспортної тощо) накладної на товар, що підписана уповноваженими представниками сторін.

За умовами п.5.1 Договору, у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору, у разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених договором обсягах, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більш ніж на 30 календарних днів - сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару.

Згідно з п.9.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатком №1 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 3947880 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2019 відповідачем було виставлено позивачу Рахунок-фактуру №СФ-00003914 на загальну суму 3947880 грн, відповідно до якого позивачем було перераховано попередню оплату в розмірі 50% яка становить 1973940 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №218 від 31.01.2019 та копією банківської виписки по рахунку позивача.

З огляду на викладене, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити обумовлений специфікацією товар у строк протягом 45 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, а саме до 17.03.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов зазначеного договору передав позивачу товар, обумовлений договором та специфікаціями на загальну суму 3947880 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №37 від 14.02.2019 на суму 1098552 грн, №68 від 01.03.2019 на суму 1144608 грн, №92 від 21.03.2019 на суму 201000 грн, №107 від 28.03.2019 на суму 204120 грн та №130 від 24.04.2019 на суму 1299600 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, обумовлений договором товар поставив із порушенням строків, обумовлених сторонами, а саме за накладними №92 від 21.03.2019, №107 від 28.03.2019 та №130 від 24.04.2019.

Зокрема, за накладною №92 від 21.03.2019 прострочення поставки товару складає 3 дні, за накладною №107 від 28.03.2019 прострочення становить 10 днів та за накладною №130 від 24.04.2019 прострочення складає 37 днів.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2019 відповідач звертався до позивача із Листом №182/04-19 у якому повідомив позивача про затримку поставки товару та запропонував продовжити термін виконання зобов`язань за договором. Утім матеріали справи не містять доказів погодження сторонами нових строків поставки товару та укладання додаткової угоди до договору.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із претензією №1976/12-8 від 17.05.2019 у якій зазначив про порушення відповідачем строків поставки товару та вимагав сплати нарахованих штрафних санкцій протягом 30 календарних дів з дати отримання претензії. Докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи.

Проте відповідачем, зазначена претензія була залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного матеріали справи не місять.

З огляду на викладене, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної поставки обумовленого договором товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.5.3 Договору, у разі нездійснення поставки у встановлені строки та у визначених договором обсягах, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а в разі порушення термінів поставки більш ніж на 30 календарних днів - сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідно до якого сума пені складає 50729,40 грн, а сума штрафу становить 90972 грн, судом встановлено, що вказані нарахування проведенні позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АйТі-Солюшнс (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2А; ідентифікаційний код 38239436) на користь Державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14; ідентифікаційний код 20015794) 50729 (п`ятдесят тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 40 коп. пені, 90972 (дев`яносто тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2125 (дві тисячі сто двадцять п`ять) грн 52 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.10.2019

Суддя Я.В. Маринченко