Рішення

від 08.10.2019 по справі 923/486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року Справа № 923/486/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс", м. Шостка, Сумська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеокс", м. Херсон

про стягнення 89973 грн. 76 коп.

представники сторін не з`явились

Казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Імпульс" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеокс" про стягнення заборгованості за Договором № 178/018-11/П від 27.11.2018 року у розмірі 89973 грн. 76 коп., що включає суми 74125 грн. 20 коп. - основного боргу, 999 грн. 17 коп. - 3 проценти річних, 4744 грн. 01 коп. - неустойки, 5188 грн. 75 коп. - 7% штрафу, 4916 грн. 63 коп. - пені.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 923/486/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 06 серпня 2019 року о 10:00.

Ухвалою суду від 06.08.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 10:00 29.08.2019. Протокольною ухвалою від 06.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 09.09.2019.

28.08.2019 до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі представника, в якій позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.08.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 08 жовтня 2019 року.

Представник відповідача у судові засідання 06.08.2019, 29.08.2019, 08.10.2019 не прибув, відзив на позов та докази на його обґрунтування не надав, з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника або за наявними у справі доказами не звернувся, про поважність причин неявки у судові засідання не повідомляв.

На адресу суду повернулись ухвали суду від 12.06.2019, 06.08.2019 та від 29.08.2019 направлені відповідачу з відмітками Укрпошти - "повернуто за закінченням встановленого строку зберігання".

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який виконано судом 31.07.2019, юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Крім того суд наголошує на тому, що ухвали суду направлялись відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та ГПК України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

Суд додатково повідомив Відповідача про відкриття провадження у справі № 923/486/19 шляхом розміщення на офіційному сайті судової влади відповідного повідомлення.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.10.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

27 листопада 2018 року Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (далі по тексту рішення Покупець, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Алеокс (Постачальник, Відповідач) уклали договір № 178/018-11/П, згідно з яким Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити кабель КВБбШв та кабель OLFLEX EB CY (далі - Товар) за ціною вказаною в договорі.

Відповідно до п.5.1. Договору, загальна сума договору на момент його укладення складає: 74125 грн.20 коп.

За договором, оплата здійснюється проти виставленого Постачальнаком рахунка - фактури шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у вигляді 50 % передоплати вартості партії Товару, що поставляється. Остаточний розрахунок (50% від вартості Товару) здійснюється протягом 10 днів, після отримання товару Покупцем.

Оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Суд встановив, що 10 грудня 2018 року Покупець здійснив оплату товару згідно рахунку-фактури № 363 від 27 листопада 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 9861 на суму 74125,20 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах СРТ м. Шостка, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термін; в "Інкотермс" у редакції 2010 року.

Згідно п.4.2 Договору термін поставки товару становить 7 днів з моменту отримання письмової заявки на постачання Товару від Покупця.

Як стверджує Позивач, станом на 11 березня 2019 року ТОВ Алеокс не здійснило поставку Товару чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 4.2. Договору.

З метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача 12.03.2019 року було направлено претензію № 11-08/3/18/76 на суму 74 125 грн. 20 коп., яка залишена Відповідачем без відповіді. Належних доказів направлення на адресу Відповідача зазначеної претензії Позивач суду не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГКУ, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦКУ договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі Господарським Кодексом чи законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГКУ суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Стаття 526 ЦКУ вказує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 74125 грн. 20 коп. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Договором передбачено, що за прострочення постачання чи недопоставку Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1 % вартості не поставленого в термін Товару за кожний день прострочення, а при простроченні більш ніж на 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості недопоставленого в термін Товару (п.8.6 Договору).

Згідно п. 8.7 Договору, у випадку порушення Постачальником, передбачених даним Договором строків поставки Товару, за який Покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 3% річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки Товару або дня повернення коштів.

За п. 8.8 Договору, у випадку порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від Покупця, а також повернення раніше сплачених за Продукцію коштів, пов`язаного з порушенням строків або обсягів поставок, поставкою Товару неналежної якості, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Пунктом 8.9. Договору передбачено, що постачальник сплачує неустойку й відсотки за користування коштами Покупця незалежно від відшкодування збитків. |

Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 проценти річних в сумі 999,17 грн., неустойку у розмірі 4744,01 грн., штраф у розмірі 5188,75 грн., пені у розмірі - 4916,63 грн.

При розрахунку суми неустойки, позивач зазначає період прострочення з 20.03.2019 по 22.05.2019.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.03.2019 року направив відповідачу претензію № 11-08/3/18/76. А відтак, право вимоги у позивача щодо негайного виконання зобов`язання виникло19.03.2019 року.

Розрахунок суми неустойки перевірено та приймається судом, виходячи з того, що суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 4744,01 грн.

Позивач зазначає період нарахування пені з 16.03.2019 по 22.05.2019. Такий період був не вірно визначений позивачем, адже суд встановив, що право вимоги у позивача щодо негайного виконання зобов`язання виникло19.03.2019 року. За таких обставин, розрахунок нарахування пені суду має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 74125.2 19.03.2019 - 25.04.2019 38 18.0000 % 0.099 % 2778.17 74125.2 26.04.2019 - 22.05.2019 27 17.5000 % 0.096 % 1919.13

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 4697,30 грн. та підлягає стягнення з відповідача.

Суд перевірив правильність розрахунків суми 7% штрафу, 3% річних та дійшов висновку, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 5188,75 грн., суми 3% річних за договором у розмірі 999,17 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 74125 грн. 20 коп. - основного боргу, 999,17 грн. - 3 % річних, 4744,01 грн. - неустойки, 5188,75 грн. - 7% штрафу, 4697.30 грн. - пені.

В частині стягнення 219, 33 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення первісного позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232-240 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алеокс (м.Херсон, вул. Миру, 23, кв. 1, Код ЄДРПОУ 35028056) на користь Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод "Імпульс" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Заводська, 41, Код ЄДРПОУ 14314452) 74125 грн. 00 коп. - суми основного боргу., 999,17 грн. - 3 % річних, 4744,01 грн. - неустойку, 5188,75 грн. - 7% штрафу, 4697,3 грн. - пені, та судового збору у розмірі 1916,32 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного тексту рішення 17.10.2019

Суддя В.П.Ярошенко