Рішення

від 09.10.2019 по справі 923/710/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Справа № 923/710/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Стартком-Агро", смт. Комишани м. Херсон Херсонської області,

до Фермерського господарства "ТЕЛЛУС-ЮГ", с. Таврійське Голопристанського району Херсонської області,

про стягнення 125527,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Лупєєв А.І., довіреність від 18.03.2019р.;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Приватне підприємство "Стартком-Агро" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "ТЕЛЛУС-ЮГ" заборгованості у розмірі 125527,50 грн., з якої: 49379,97 грн. - сума основного боргу, 8489,70 грн. - інфляційні втрати, 16323,96 грн. - 25% річних, 24857,88 грн. - сума пені, 26475,99 грн. - 20% штрафу за порушення строків оплати товару. Судові витрати по сплаті судового позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань договором купівлі - продажу №146 від 17.09.2018, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 23 серпня 2019 року суд прийняв позовну заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи 923/638/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника не забезпечив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи (а.с. 33).

Ухвалою від 19.09.2019 суд відклав розгляд справи на 09.10.2019р.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2019р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином повідомлявся судом про день, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

08 жовтня 2019 року до суду від позивача надійшла "позовна заява (уточнена)". Дослідивши вказану заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно уточненої позовної зави позивача, позивач на підставі ст. 46 ГПК України позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції: "Стягнути з Фермерського господарства "Теллус-Юг" на користь Приватного підприємства Стартком-Агро в рахунок погашення заборгованості за договором № 146 від 17.09.2018 року 129354,43грн, в т.ч. 49379,97грн. - сума основного боргу, 8405,47грн. - втрат від інфляції, 17981,23грн. - 25% річних, 27111,77грн. - сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, 26475,99грн. - 20% штрафу за порушення строків оплати Товару. Стягнути з Фермерського господарства "Теллус-Юг" на користь Приватного підприємства Стартком-Агро сплачений останнім судовий збір у розмірі 1940,31грн."

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення становить 129354,43 грн.

У судовому засіданні 09.10.2019р. представник позивача підтримав та просив задовольнити позовну заяву (уточнена).

Дослідивши вказану заяву позивача, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Так, згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За таких обставин, можна зробити висновок, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення позовних вимог", "доповнення", або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Згідно п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві

Одночасно суд звертає увагу позивача, відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, за приписами статті 46 позивач вправі позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач має право змінити предмет або підстави позову у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Ухвалою від 23 серпня 2019 року судом прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Стартком-Агро" до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи № 923/710/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання у справі на 19 вересня 2019 року.

Перше судове засідання у справі відбулось 19 вересня 2019 року за участю представника позивача.

Приватне підприємство "Стартком-Агро" звернулось до суду з уточненою позовною заявою 04.10.2019р., тобто з пропуском встановленого строку.

За таких обставин, суд залишає без розгляду уточнену позовну заяву позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 17 вересня 2018 року між Приватним підприємством "Стартком-Агро" (надалі - продавець або позивач) і Фермерським господарством "ТЕЛЛУС-ЮГ" (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 146 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин /насіннєвого матеріалу/мінеральних добрив, іменованих у подальшому ТОВАР, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).

Відповідно до умов п.4.2. договору оплата повинна бути здійснена покупцем у безготівковій формі протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачене у додатку(ах) та специфікації(ях) до цього договору.

Так, на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 197584,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 456 від 21.09.2018 року, № 348 від 01.10.2018 року, № 491 від 17.10.2018 року та товарно-транспортними накладними № Р456 від 21.09.2018 року, № Р348 від 01.10.2018 року, № Р491 від 17.10.2018 року і підтверджується наданими довіреностями на отримання товару - № 19 від 25.09.2018 року, № 20 від 17.10.2018 року.

Відповідачем частково здійснено розрахунок за придбаний товар, лише у розмірі 148204,04 грн., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 49379,97 грн..

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125527,50 грн., з якої: 49379,97 грн. - сума основного боргу, 8489,70 грн. - інфляційні втрати, 16323,96 грн. - 25% річних, 24857,88 грн. - сума пені, 26475,99 грн. - 20% штрафу за порушення строків оплати товару

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Стартком-Агро" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений 17 вересня 2018 року між сторонами договір № 146, за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

За нормами статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Судом встановлено, що сума основної заборгованості виникла у зв`язку з не повною оплатою відповідачем товару на суму 132379,97 грн., отриманого на підставі видаткової накладної № 348 від 01.10.2018р.

Умови оплати за вказаною накладною встановлені у додатку № СТ-0000С471 від 25.09.2018р. до договору - 100% відстрочка платежу до 28.09.2018р.

Отже, з урахуванням умов п.4.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був повністю оплатити придбаний товар за видатковою накладною № 348 від 01.10.2018р., в строк до 28.09.2018р., однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 49379,97 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 49379,97 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 25% річних, пені та штрафу, то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Також згідно п.7.3. договору сторони встановили, що у випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції покупець зобов`язаний, на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. (продавець залишає за собою правове будь-який момент потребувати виплату річних).

Також згідно п.7.6. договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п.7.3. договору, зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Позивачем на підставі п.7.6. договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 20 % штрафу за порушення строків оплати товару у розмірі 26475,99 грн.

Оскільки учасниками договору передбачена можливість нарахування штрафу умовами укладеного договору договір купівлі-продажу № 146 від 17.09.2018, позивачем заявлено до стягнення з відповідача зазначеної вищи суми штрафу.

Судом перевірено правильність нарахування 20% штрафу та встановлено, що він є вірним.

Судом також перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені та 25% річних та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 % штрафу у розмірі 26475,99 грн, 25% річних у розмірі 16323,96 грн. та пені у розмірі 24857,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 8489,70 грн., то дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 25), суд виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивач безпідставно за вересень 2018 року здійснив нарахування інфляційних втрат .

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року, який має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.10.2018 - 31.10.2018 132379.97 1.017 2250.46 134630.43

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.11.2018 - 30.11.2018 79379.97 1.014 1111.32 80491.29

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.12.2018 - 30.06.2019 59379.97 1.045 2657.35 62037.32

За здійсненим розрахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 6019,13 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 6019,13 грн.

В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Також позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 20,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 1063 від 03.10.2019р., оскільки суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ТЕЛЛУС-ЮГ" (75656, вул. Центральна, 471, с. Таврійське Голопристанського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 37478546) на користь Приватного підприємства "Стартком-Агро" (73000, вул. Радянська, 95-А, смт. Комишами, м. Херсон, код ЄДРПОУ 40288215) суму основного боргу у розмірі 49379,97 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 6019,13 грн., суму 25% річних у розмірі 16323,96 грн., суму пені у розмірі 24857,88 грн., суму 20% штрафу у розмірі 26475,99 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1883,19 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємству "Стартком-Агро" (73000, вул. Радянська, 95-А, смт. Комишами, м. Херсон, код ЄДРПОУ 40288215) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 20,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 1063 від 03.10.2019р. (оригінал платіжного доручення № 1063 від 03.10.2019р. знаходиться в матеріалах справи а.с. 40).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.10.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко