Рішення

від 15.10.2019 по справі 911/1398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1398/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологічна паливна компанія , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Грибний край , Київська область, Васильківський район, с. Діброва

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: О.О.Лук`янець

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технологічна паливна компанія (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №334 від 30.05.2019 року (вх. №1454/19 від 03.06.2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Грибний край (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №1249 від 04.04.2017 року у розмірі 329084,08 грн., з яких 193225,50 грн. основного боргу, 1757,58 грн. пені, 792,00 грн. інфляційних втрат, 188,00 грн. 3 % річних, 96331,94 грн. пені, 28404,14 грн. інфляційних втрат, 8385,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1398/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.07.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.07.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1398/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24.09.2019 року.

До суду від представника позивача надійшло клопотання №504 від 20.09.2019 року (вх. №18111/19 від 23.09.2019 року) про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання №507 від 23.09.2019 року (вх. №18135/19 від 23.09.2019 року) про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 24.09.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав. Ухвалою суду від 24.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/1398/19 та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 15.10.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08627, Київська обл., Васильківський район, с. Діброва, вул. Центральна, буд. 46, згідно з наявним у матеріалах справи витягом №1005410558 станом на 03.06.2019 року та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 15.10.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Технологічна паливна компанія (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Грибний Край (за договором - покупець) 04 квітня 2017 року укладено Договір поставки нафтопродуктів №1249 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані за текстом - товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 1.2. Договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначається в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 ГК України та складають невід`ємну частину цього Договору.

Товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості та відповідно до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару (п. 2.4. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі). Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладення Договору згідно з яким здійснюється оплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір уважається пролонгованим на термін 1 рік з дати його закінчення на тих самих умовах.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар - дизельне паливо всього на суму 223429,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №5688 від 15.11.2017 року, №6223 від 11.12.2017 року, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р6223 від 11.12.2017 року, №Р5688 від 15.11.2017 року, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також рахунками на оплату №4526 від 15.11.2017 року та №4975 від 11.12.2017 року.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 30204,00 грн., у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 193225,50 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору, щомісячно сторони підписують акти звірки взаєморозрахунків. Кожна із сторін зобов`язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від другої сторони Договору акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або протягом того ж терміну направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. На першу вимогу постачальника можуть складатись та підписуватись проміжні акти звірки взаєморозрахунків, які надсилаються шляхом факсимільного зв`язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 3 (трьох) робочих днів з дати відправлення факсимільним зв`язком.

На виконання зазначеного пункту Договору, позивачем на адресу відповідача 25.09.2019 року направлено акти звірки взаємних розрахунків з квітня 2017 року по 25.02.2019 року за якими заборгованість відповідача перед позивачем складає 193225,50 грн. (докази надіслання наявні в матеріалах справи). Зазначені акти отримано відповідачем 20.03.2019 року, однак такі акти зі сторони відповідача не підписано та не повернуто позивачу.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 193225,50 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 193225,50 грн. є правомірною, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, а тому, позовні вимоги про стягнення 193225,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 98089,52 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №5688 від 15.11.2017 року за період з 17.11.2017 р. по 12.12.2017 р. у сумі 1757,58 грн.; за видатковою накладною №6223 від 11.12.2017 року за період з 13.12.2017 р. по 24.05.2019 р. у сумі 96331,94 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно п. 4.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), а також порушення строків виконання п. 3.6. цього Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

З огляду на положення п. 4.1. Договору, сторони не передбачили інший період нарахування пені, ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за товар за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки, сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому, нарахування пені має здійснюватись за період з 13.12.2017 р. по 13.06.2018 р.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №5688 від 15.11.2017 року на суму 88000,00 грн. за період з 17.11.2017 р. по 12.12.2017 р. складає 1692,49 грн.; розмір пені, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №6223 від 11.12.2017 року на суму 105225,50 грн. (оскільки, сумою поставки за зазначеною накладною є 105225,50 грн., а не 193225,50 грн., як зазначено позивачем) за період з 13.12.2017 р. по 13.06.2018 р. складає 17089,77 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню у зазначених сумах.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 29196,14 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною №5688 від 15.11.2017 року за період з 17.11.2017 р. по 12.12.2017 р. у сумі 792,00 грн.; за видатковою накладною №6223 від 11.12.2017 року за період з 13.12.2017 р. по 24.05.2019 р. у сумі 28404,14 грн., а також, 8573,00 грн. 3% річних за видатковою накладною №5688 від 15.11.2017 року за період з 17.11.2017 р. по 12.12.2017 р. у сумі 188,00 грн.; за видатковою накладною №6223 від 11.12.2017 року за період з 13.12.2017 р. по 24.05.2019 р. у сумі 8385,00 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним. Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача складає 4754,50 грн., а інфляційних втрат - 16304,52 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню у зазначених сумах.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 13440,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням А.ДВА.КА.Т (виконавець) та ТОВ Технологічна паливна компанія (замовник) укладено Договір №13/07/16 від 13.07.2016 року про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, зокрема, представництва інтересів замовника на території України з питань захисту законних прав та інтересів замовника в державних, громадських та інших підприємствах, організаціях, установах, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, органів та установ всіх гілок влади України, у судах України всіх рівнів, міжнародних судах. Замовник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця в розмірі та в порядку, передбачених умовами Договору.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13440,00 грн., до матеріалів справи долучено Договір про надання юридичних послуг №13/07/16 від 13.07.2016 року, акт про надання послуг у травні 2019 року від 13.05.2019 року за Договором про надання юридичних послуг №13/07/16 від 13.06.2016 року на суму 13440,00 грн., ордер серія КВ №354790 від 04.10.2018 року, виданий на підставі Договору від 13.07.2016 року №13/07/16, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №3999 від 30.11.2019 року, видане Куц Я.О., копія платіжного доручення №11869 від 10.06.2019 року з якого вбачається, що вищевказані послуги у сумі 13440,00 грн. сплачено позивачем у повному обсязі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу Адвокатським об`єднанням А.ДВА.КА.Т. професійної правничої допомоги та належним чином доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 9518,59 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технологічна паливна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Грибний край про стягнення 329084,08 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-комерційної фірми Грибний край (08627, Київська обл., Васильківський район, с. Діброва, вул. Центральна, буд. 46, код ЄДРПОУ 39185591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологічна паливна компанія (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33-Б, код ЄДРПОУ 39102316) 193225 (сто дев`яносто три тисячі двісті двадцять п`ять) грн. 50 коп. основного боргу, 18782 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 26 коп. пені, 4754 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп. 3% річних, 16304 (шістнадцять тисяч триста чотири) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 3496 (три тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 9518 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 59 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.10.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць