Рішення

від 10.10.2019 по справі 917/1199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.19 р. Справа № 917/1199/19

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", вул. Польова, буд. 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500, а/с 22, код ЄДРПОУ 38169102

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемій Плюс", вул. Свіштовська, буд. 15, оф. 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 33672591

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемій Плюс" про стягнення грошових коштів у сумі 84 791,77 грн., з яких: 63 726,89 грн. - основний борг за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року, 6 666,00 грн. - пеня, 12 745,38 грн. - штраф, 1 087,82 грн. - інфляційних втрат та 565,68 грн. - 3% річних.

Позивач просить позов задовольнити мотивуючи це тим, що він з відповідачем перебував у договірних відносинах, проте, останній взяті на себе зобов`язання за договором поставки від 21.06.2016 року за № 543135 не виконав, оплату за поставлений товар не здійснив.

18.07.2019 року Господарським судом Полтавської області було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Суд ухвалив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08.2019 року за вх. № 8309 від відповідача через канцелярію господарського суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд позов задовольнити частково та надати час для влагодження спірних відносин шляхом підписання мирової угоди.

09.09.2019 року за вх. № 9496 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить призначити справу для розгляду по суті в судовому засіданні, оскільки позивач відповіді на відзив не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.09.2019 року клопотання відповідача було задоволено та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.10.2019 року на 11 год. 15 хв.

Позивач - ТОВ "КПП Центр", представництво в судове засідання не забезпечив, електронною поштою надав заяву за № 477 від 07.10.2019 року, у якій підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі просить суд розглядати справу без участі представника.

Відповідач представництво в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання від 10.10.2019 року за вх. № 10972 про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно 10.10.2019 року за вх. № 10973 від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з його погашенням, а штраф та пеню зменшити на 50% у зв`язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.

За приписами частини 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

21.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемій Плюс" (відповідач) було укладено договір поставки № 543135 (договір), за яким позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність відповідача (покупця) товар, а останній - зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", взяті на себе зобов`язанння виконав: здійснив поставку запасних частин до транспортних засобів за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, відповідно до виставленого рахунку-фактури постачальника на загальну суму 68 516,88 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемій Плюс", взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 63 726,89 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 63 726,89 грн. - основного боргу за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року, 6 666,00 грн. - пені, 12 745,38 грн. - штрафу, 1 087,82 грн. - інфляційних втрат та 565,68 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1.1 договору поставки № 543135 від 21.06.2016 року постачальник зобов`язався передати товар покупцю відповідно до його замовлення у строк, в кількості та асортименті, узгодженому сторонами.

Пунктом 3.3.1 договору покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно його оплатити.

Пунктами 10.1, 10.2 договору поставки сторони погодили, що він діє до 31 грудня 2016 року. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань ТОВ "КПП Центр" в період з 14.01.2019 року по 15.02.2019 року здійснив поставку товару на загальну суму 68 516,88 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 13- 27).

Відповідач, в свою чергу, порушив умови п. 5.5 договору, за яким оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевірникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п. 2 статті 664 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 5.9 кладеного договору поставки.

Факт невиконання відповідачем - ТОВ "Артемій Плюс", взятих на себе договірних зобов`язань змусив ТОВ "КПП Центр" звернутися до суду з даним позовом.

10.10.2019 року ТОВ "Артемій Плюс" звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі в зв`язку з відсутністю предмету спору. Обгрунтовуючи клопотання відповідач послався на ту обставини, що сума основного боргу за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року погашена у повному обсязі. Як доказ залучає до клопотання платіжні доручення (а.с. 88-89). Частина платіжних доручень з призначенням платежу: За товар, згідно договору №543135 від 21.06.2019 року, була залучена відповідачем до клопотання від 09.09.2019 року за вх. № 9496 про розгляд справи у судовому засіданні (а. с. 54-64).

До того ж, 09.10.2019 року відповідач направив позивачу акт звірки та повідомив останнього про відсутність заборгованості за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року (а. с. 90-91).

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 63 762,89 грн. - закриттю, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

За умовами п. 6.1 договору поставки № 543135 від 21.06.2016 року у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

На підставі ст. 230 ГК України, п. 6.1 договору, позивачем нарахована пеня в розмірі 6 666,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" заявлено до стягнення штраф у розмірі 12 745,38 грн., оскільки п. 6.3 договору поставки сторони домовилися, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на день звернення до суду з даним позовом, позивачем нараховано 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар в розмірі 565,68 грн. та 1 087,82 грн. інфляційних втрат за період квітень - травень 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторін, що порушила зобов`язання (пункт 3 стаття 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання , негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків)

Суд звертає увагу, що ТОВ "Артемій Плюс" має скрутне фінансове становище, з метою збереження підприємницької діяльності перебуває у кредитних взаємовідносинах з АТ "ТАСКОМБАНК" та АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ", станом на дату розгляду справи погасив суму основного боргу за договором поставки № 543135 від 21.06.2016 року у повному обсязі.

Накладання штрафних санкцій значно погіршить фінансове становище відповідача, що потягне за собою неможливість в подальшому здійснювати підприємницьку діяльність на ринку послуг, вчасно виплачувати заробітну плату працівникам та потягне за собою затримку розрахунків за кредитами. Вказане є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені на 50 відсотків (штраф - 6 372,69 грн., пеня - 3 333,00 грн.).

Також судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних і встановлено правильність їх нарахування. Отже, позов в частині стягнення 3% річних в розмірі 565,68 грн. та інфляційні нарахування за квітень, травень 2019 року в розмірі 1 087,82 грн. є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та закриття провадження у справі в частині стягнення 63 726,89 грн.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи зазначене до стягнення підлягає з відповідача 1 921,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача очікувані понесені орієнтовні витрати витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги пов`язаної з розглядом даної справи жодних доказів не надано, отже, вимоги останнього про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Керуючись статтями 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемій Плюс" (вул. Свіштовська, буд. 15, оф. 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 33672591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (вул. Польова, буд. 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500, а/с 22, код ЄДРПОУ 38169102) - 3 333,00 грн. - пені, 6 372,69 грн. - штрафу, 1 087,82 грн. - інфляційних втрат, 565,68 грн. - 3% річних та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В частині стягнення 63 726,89 грн. основного боргу - провадження у справі закрити.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області), за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.