Рішення

від 17.10.2019 по справі 918/682/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/682/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. , розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю до відповідача фізичної особи - підприємця Скороход Ірини Романівни про стягнення заборгованості в сумі 4 631 грн. 04 коп.,

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Підприємство "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до фізичної особи - підприємця Скороход Ірини Романівни (далі - Відповідач), в якому просить стягнути 4 631 грн. 04 коп. - боргу, у тому числі: 3 456 грн. 00 коп. - заборгованості та 1 175,04 грн. - штрафу за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором на сервісне обслуговування комплексів технічних і програмних засобів обліку пального від 10.02.2016 року.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 15.10.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак 15.10.2019 року подав через канцелярію суду заяву зі змісту якої вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представники відповідача до суду не з`явилися. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області розміщувались оголошення про дату судового засідання по справі №912/682/19

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 15.10.2019 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 15.10.2019 року судом було прийнято рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

10 лютого 2016р. між Підприємства "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю (як Виконавець) та фізичною особою - підприємцем Скороход Іриною Романівною (як Замовник) укладено угоду № 2321 на сервісне обслуговування комплексів технічних і програмних засобів обліку пального (далі - Угода) (а.с. 6) з додатком №1 до договору №2321 на СО Комплексів від 10.02.2016 року та змінами до нього (а.с.7-8).

Відповідно до розділу 1 даної Угоди Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з сервісного обслуговування комплексів технічних і програмних засобів обліку пального.

Згідно з п. 4.3. Угоди Замовник оплачує роботи Виконавцю згідно виставленого рахунку. У випадку відсутності претензій зі сторони Замовника до виконаних робіт складається акт виконаних робіт на суму рахунку і підписується обома сторонами. У випадку виникнення обгрунтованих претензій, Замовник надає перелік недоліків до виконаних робіт у письмовому вигляді. Після усунення недопіків Виконавцем, Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3 Угоди були складені і підписані сторонами Угоди вісім актів прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за період січень-березень 2018 року та травень-вересень 2018 року на суму 432,00грн. кожен, а в загальному на суму 3 456,00 грн. (а.с.9-12).

Згідно з п. 5.1. - п. 5.3. даної Угоди розрахунки між Замовником і Виконавцем за сервісне обслуговування проводяться в безготівковому або готівковому порядку згідно з чинним законодавством. Вартість обслуговування Комплексів за місяць зазначена в специфікації техніки (Додаток № 1). Вартість обслуговування Комплексів за місяць може змінюватись, про що Виконавець повідомляє Замовника письмово. Замовник зобов`язаний до кінця поточного місяця провести оплату за виконане обслуговування.

Зобов`язання по Угоді відповідач не виконав належним чином, оплату за надані послуги (виконані роботи) не оплатив, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість за період січень-березень 2018 року та травень-вересень 2018 року на суму 3 456,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за період січень-березень 2018 року та травень-вересень 2018 року на суму 432,00грн. кожен, а в загальному на суму 3 456,00 грн. (а.с.9-12).

Крім того, на підставі п. 4.1. Угоди Позивач нарахував Відповідачу штраф в розмірі двократної ставки НБУ в розмірі 1 175,04 грн.

Позивач звертався до Відповідача з претензією сплатити заборгованість за надані послуги в розмірі 4 631,00 грн. з яких 3 456,00 грн. основна заборгованість та 1 175,00 грн. - штраф.

Однак, відповіді Відповідача на дану претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на 15.10.2019 року основна заборгованість відповідача за надані послуги становить 3 456,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням угоди № 2321 на сервісне обслуговування комплексів технічних і програмних засобів обліку пального щодо своєчасної оплати наданих послуг, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю до фізичної особи - підприємця Скороход Ірини Романівни про стягнення 3 456,00 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, визнані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 4.1. Угоди нарахував Відповідачу штраф в розмірі двократної ставки НБУ в розмірі 1 175,04 грн.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1. Угоди передбачено, що при простроченні термінів оплати рахунків Замовник сплачує штраф в розмірі двократної ставки НБУ від суми боргу на день його виникнення.

Оскільки, дата виникнення боргу в результаті неоплаченого рахунку на суму 3 456,00 грн. з урахуванням 8-денного терміну згідно п. 4.1. Угоди - 05.09.2018 року, Позивач нарахував Відповідачу штраф в розмірі двократної ставки НБУ від суми боргу на день його виникнення, що становить 1 175,04 грн.

Перевіряючи обгрунтованість та відповідність розміру штрафу умовам Угоди, суд визнає його арифметично правильним (3 456,00 грн. х 34% : 100% = 1 175, 04 ), а отже штраф підлягає стягненню у заявленому розмірі.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Підприємства "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю до фізичної особи - підприємця Скороход Ірини Романівни в розмірі 4 631,04 грн., з яких 3 456,00 грн. - основний борг та 1 175,04 - штраф підлягають до задоволення повністю.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем у позовній заяві від 20.09.2019 р. №32 також зазначено, що позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи 2 000, 00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року).

Як встановлено судом, позивачем не надано жодних доказів оплати адвокатських послуг за надання правової допомоги на представництво інтересів при розгляді даної справи, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Скороход Ірини Романівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Підприємства "Інфосистема" - товариство з обмеженою відповідальністю (33022, м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 3, ідентифікаційний код 13969814) 3 456 (три тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 1 175 (одну тисячу сто сімдесят п`ять) грн. 04 коп. - штрафу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.