Рішення

від 02.10.2019 по справі 922/1327/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1327/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Покотилівської селищної ради, смт.Покотилівка Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Колор", смт.Покотилівка Харківської області про стягнення 97 529,49 грн. за участю представників:

від позивача: Голубов С.Г., довіреність №1402/02-21 від 05.11.2018

від відповідача: Савін О.С., довіреність від 31.05.2019

ВСТАНОВИВ:

Покотилівська селищна рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Колор" (надалі - відповідач) про стягнення 97529,49грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.05.2016 по 20.09.2018 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,1996га, розташованою за адресою: Харківська область, смт.Покотилівка, вул.Тімірязева, 12-К, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 97529,49грн.

Ухвалою від 11.06.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2019.

01 липня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів до справи, яке було задоволено судом, оскільки воно подане з дотриманням вимог статті 80 ГПК України.

У підготовчому засіданні 08.07.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 23.07.2019.

17 липня 2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.07.2019 судом було задоволено усне клопотання представника позивача про поновлення строку на подання заяви про долучення документів до матеріалів справи та вказана заява з доданими до неї документами долучені до справи. Також у даному засіданні оголошено перерву до 09.09.2019.

05 серпня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач наголосив на тому, що предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі. Зокрема, позивач повинен надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Однак з наданих позивачем документів вбачається, що документація на спірну земельну ділянку почала розроблятись лише у 2018 році, про що свідчить проект землеустрою, виконаний у 2018 році. Тобто позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за користування земельною ділянкою, якої не існувало. Крім того, відповідач зазначив, що його посадові особи жодного разу не запрошувались на засідання будь-яких комісій з приводу визначення збитків, чим були порушені їх права на подачу відповідних заперечень.

Одночасно з відзивом відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на його подачу, яке мотивоване тим, що представник відповідача знаходився у відпустці та не мав можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву.

Виходячи з необхідності повного та всебічного дослідження обставин справи, суд вважає за можливе визнати причини пропуску процесуального строку на подання відзиву поважними та поновити відповідачу строк на його подачу.

27 серпня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив. При цьому зазначив, що оскільки на спірній земельній ділянці розташовані приміщення, придбані відповідачем у власність, ця земельна ділянка використовувалась відповідачем. Відповідач не заперечує факт використання спірної земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди. Отже, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Позивач зазначив, що нарахування суми безпідставно збережених коштів здійснено виходячи з площі земельної ділянки, котра фактично використовувалась відповідачем та витягів з нормативної грошової оцінки за 2016, 2017 та 2018 роки.

Відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 представники учасників справи повідомили, що надали всі наявні у них докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також вважають, що всі питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, є вирішеними.

У зв`язку з цим, у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України за письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті розпочато 09.09.2019 після закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 09.09.2019 судом оголошено перерву до 02.10.2019.

У судовому засіданні 02.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

На підставі свідоцтва про право на власність, виданого виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради 08.12.2008 на підставі рішення виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 11.11.2008 №429 відповідачу належала нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , 12-К.

20 вересня 2018 року відповідач продав зазначену будівлю ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 12-К, від 20.09.2018.

З часу набуття права власності на вищевказане нежитлове приміщення по 20.09.2018 відповідачем не було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходився належний йому об`єкт нерухомості. Речові права за відповідачем на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 12-К не були зареєстровані.

Спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади смт.Покотилівка Харківської області.

Відповідачем з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості по 20.09.2018 не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою.

Як зазначає позивач у позові, площа спірної земельної ділянки складає 0,1996га згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Харківському району та м.Люботин Харківської області.

На підставі Порядку визначення та відшкодування Покотилівській селищній раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок із порушенням законодавства, затвердженого рішенням XXVI сесії Покотилівської селищної ради VI скликання від 12.09.2013 (далі - Порядку) комісією по визначенню збитків на засіданні, яке відбулося 08.04.2019, розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Покотилівській селищній раді.

Згідно акту комісії №12 від 08.04.2019 нараховано відповідачу збитків за користування земельної ділянкою без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав площею 0,1996га за адресою: АДРЕСА_1 12-К за період з 01.05.2016 по 20.09.2018 на суму 97529,49грн.

Акт про визначення збитків власнику землі від 08.04.2019 №12 затверджений рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 09.04.2019.

Відповідачу було направлено поштою повідомлення разом з копією акту про визначення збитків власнику землі від 08.04.2019 №12, яким запропоновано у 10-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його та про результати їх розгляду інформувати у письмовій формі Покотилівську селищну раду. До теперішнього часу зазначене повідомлення залишилось без реагування з боку відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 97529,49грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2016 по 20.09.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником будівлі, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідач у спірний період правомірно володів лише нежитловою будівлею та використовував земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 12-К. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні, сторонами не надано доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 97529,49грн. зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.06.2015 по 20.09.2018, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат- він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зважаючи на те, що відповідачем не оформлено права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянку відповідачем, зокрема укладення договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Водночас, суд зауважує, що при вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6325158200:00:010:0020) була внесена до Державного земельного кадастру лише 23.10.2018, що підтверджується додатком до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.10.2018 №НВ-6306638372018 (а.с.32), тобто вже після відчуження відповідачем належної йому нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу від 20.09.2018.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка площею 0,1996га за адресою: АДРЕСА_1 12-К, на якій були розташовані нежитлова будівля, що належала відповідачу до 20.09.2018, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.06.2015 по 20.09.2018.

Відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що позивач мав реальну можливість передати цю земельну ділянку, як об`єкт цивільних прав, в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що при визначені розміру безпідставно збережених коштів позивачем не було враховано внесені відповідачем до бюджету суми земельного податку за спірний період.

Так, відповідач у спірний період сплачував земельний податок, що підтверджується наявними у справі податковими деклараціями та листом ГУ ДФС України у Харківській області від 14.06.2019 №29932/10/20-40-53-05-15. Зокрема, з вказаних документів вбачається, що відповідач за період 2015-2018 роки сплатив земельний податок в таких розмірах: 3402,00грн. за 2015 рік, 5281,50грн. за 2016 рік, 5951,50грн. за 2017 рік, 5000,00грн. за січень-вересень 2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивач не довів, що спірна земельна ділянка існувала як об`єкт цивільних прав у спірний період, а також не довів правильності визначення розміру безпідставно збережених коштів саме в сумі 97529,49грн.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Покотилівської селищної ради (62458, Харківська область, Харківський район, смт.Покотилівка, вул. Інтернаціональна, буд.3, код 04396733) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Колор" (62458, Харківська область, Харківський район, смт.Покотилівка, вул.Тімірязєва, буд.12К, код 14102939) про стягнення 97 529,49грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "15" жовтня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай