Рішення

від 16.10.2019 по справі 140/2224/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2224/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області (далі - Ватинська сільська рада, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, третя особа), в якому просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Ватинської сільської ради № 30/8 від 01 липня 2019 року Про висловлювання позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 , з подальшою передачею у власність в селі Ватинець Горохівського району Волинської області; 2) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12 квітня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у власність позивачу в селі Ватинець Горохівського району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила висловити позицію щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,20 га. 01.07.2019 Ватинська сільська рада Горохівського району Волинської області у рішенні № 30/8 Про висловлення позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,20 га., у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України Про землеустрій в частині раціональної системи землеволодінь та землекористування. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим та безпідставним, крім того воно було прийняте з порушенням строків розгляду заяви. Тому, ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 12.04.2019.

Ухвалою судді від 06.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Ватинська сільська рада не визнає позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи позивач має у власності земельну ділянку площею 0,6 га. з кадастровим номером 0720881000:00:001:0022. За даними Публічної кадастрової карти цільове призначення вказаної земельної ділянки: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства. Тобто позивач використала своє право на земельну ділянку у межах норм по одному виду землекористування. Крім того, земельна ділянка площею 0,2 га. для ведення ОСГ, запитувана позивачем, знаходиться поза межами населеного пункту, а тому з урахуванням норм ЗК України відповідач не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у власність, оскільки це компетенція ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до Ватинської сільської ради із заявою, в якій просила висловити позицію щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,20 га. (а. с. 26).

01.07.2019 Ватинська сільська рада прийняла рішення № 30/8 Про висловлення позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 (а. с. 27), яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,20 га., у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України Про землеустрій в частині раціональної системи землеволодінь та землекористування.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частина третя статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

В той же час, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном питання відведення земельних ділянок .

Позивачка звернулася із заявою 12.04.2019, рішення ж було прийняте 01.07.2019. Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Ватинська сільська рада в оскаржуваному рішенні зазначила підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в графічних матеріалах, не відповідає призначенню принципам землеустрою, визначеними статтями 2, 6 Закону України Про землеустрій в частині раціональної системи землеволодінь та землекористування .

Стаття 2 Закону України Про землеустрій встановлює призначення землеустрою, а саме - землеустрій забезпечує:

а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо;

б) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;

в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організацію території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни;

д) розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;

е) організацію території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення;

є) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

У статті 6 Закону України Про землеустрій зафіксовано принципи землеустрою. Землеустрій базується на таких принципах:

а) дотримання законності;

б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;

в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;

г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;

ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;

д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, проаналізувавши норми, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку, що рішення Ватинської сільської ради № 30/8 від 01.07.2019 є протиправним так як винесено безпідставно. З вказаного рішення неможливо встановити, які недоліки містить заява позивача, чи додані до неї документи. Посилання відповідача лише на порушення принципів чи цілей, визначених Законом України Про землеустрій не підпадає під підстави, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Ватинська сільська рада не навела жодної конкретної підстави для винесення відмовного рішення, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, тобто не вказала чи є недоліки, пов`язані з процедурою (недоліки у поданих документах, чи у самій заяві) або з обраною земельною ділянкою (в т. ч. чи є така ділянка комунальною власністю сільської ради, а саме - знаходиться в межах населеного пункту). Тому вказане рішення є безпідставним.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування .

Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Ватинської сільської ради № 30/8 від 01 липня 2019 року Про висловлювання позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд може (з урахуванням вимог статті 19 Конституції) лише зобов`язати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування вирішити питання, яке віднесено до компетенції цього органу, якщо рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу порушено чи порушуються суб`єктивні права і їх поновлення можливе у такий спосіб.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За приписами абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, оскільки в силу вимог статті 118 ЗК України надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до повноважень, в даному випадку - Ватинської сільської ради, яка порушила права та законні інтереси ОСОБА_1 шляхом прийняття безпідставного рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області № 30/8 від 01 липня 2019 року Про висловлювання позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2019 та прийняти рішення відповідно до норм ЗК України з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у даному рішенні.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, то на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області належить стягнути судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок, сплачені згідно квитанції від 19.07.2019 № 0.0.1414396991.1 (а. с. 2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області № 30/8 від 01 липня 2019 року Про висловлювання позиції з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ громадянці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Ватинську сільську раду Горохівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2019 року із прийняттям відповідного рішення у встановленому законодавством порядку з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у даному рішенні.

Стягнути з Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області (45710, Волинська область, Горохівський район, село Ватин, вулиця Центральна, 15, ідентифікаційний код 20124158) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер