Рішення

від 01.10.2019 по справі 280/3486/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2019 року Справа № 280/3486/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКО ІРІС»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРКО ІРІС (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0004901406 від 17.04.2019, №0004911406 від 17.04.2019, №0004921406 від 17.04.2019.

Ухвалою суду від 23.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

22.08.2019 ухвалою суду призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання на 01.10.2019.

У судовому засіданні 01.10.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи у цей же день, на підставі ст. 243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та поданому до суду відповіді на відзив (вх.№35283 від 27.08.2018 року). Зокрема зазначив, що уповноваженими особами відповідача проведено позапланову документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за березень 2016 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ Лібра-С , за результатами якої складено Акт перевірки від 14.03.2019. На підставі акту перевірки винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Зазначає, що оскаржувані рішення є наслідком висновку контролюючого органу, що перевіркою не підтверджено факт постачання ТОВ Лібра-С товарів на адресу ТОВ АРКО ІРІС , так як такі товари фактично не постачалися. Разом з цим вказав, що у кримінальному процесі за угодами про визнання винуватості, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/14/17 від 21.03.2017 року не може вважатись беззаперечним доказом нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Лібра-С . З урахуванням наявності в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського та податкового обліку взаємовідносин позивача та ТОВ Лібра-С . Отже, позивачем на законних підставах було відображено у бухгалтерському та податковому обліку господарську операцією з отримання від ТОВ Лібра-С товару на суму 239400,00 грн. та відповідно збільшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 239400,00 грн. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх.№33254 від 12.08.2019 року) в якому зазначив, що під час перевірки було досліджено фінансово - господарські операції позивача з ТОВ Лібра - С . Так проведеною перевіркою встановлено порушення та в акті наведені факти, які свідчать про неможливість (нереальність) надання товарів (послуг) контрагентом - постачальником ТОВ Лібра-С , ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між контрагентом та ТОВ АРКО ІРІС . Разом із тим, відповідачем отримано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 по справі №335/14/7 1-КП/335/166/2017 кримінальне провадження №32016080000000062, який свідчить про наявність ознак фіктивності ТОВ Лібра - С (код ЄДРПОУ 39931137). За таких обставин не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ АРКО ІРІС та ТОВ Лібра-С , оскільки в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв`язку з чим такі первинні документи не мають юридичної сили. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню, так як було прийнято в межах діючого законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю АРКО ІРІС (код ЄДРПОУ 30502053) зареєстровано як юридичну особу 30.07.1999. Місцезнаходженням підприємства є: 69114, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. АДРЕСА_1 , буд. 5, кв. 39. Основним видами діяльності підприємства є: 62.01 Комп`ютерне програмування (а.с.47-56).

Так в період з 28.02.2019 по 06.03.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників, моніторингу ризикових операцій аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу 771 від 27.02.2019 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АРКО ІРІС з питань встановлення своєчасності достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ЛІБРА-С за період 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ ЛІБРА-С за період березень 2016 року, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки, результати якої викладені в акті перевірки №137/08-01-14-06/30502053 від 14.03.2019 (а.с.26-34).

За наслідками перевірки контролюючий орган встановив порушення ТОВ АРКО ІРІС :

-пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43092 грн., у тому числі 2016 рік на загальну суму 43092 грн.;

-п. 198.1 п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету (р.18.1 декларації) у загальній сумі 31621грн. у тому числі за березень 2016 року на суму 31621 грн.;

-завищено від`ємне значення податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) всього у сумі 16259 грн. в тому числі за березень 2016 року на суму 16259 грн.

Контролюючим органом, на підставі висновків акту перевірки №137/08-01-14-06/30502053 від 14.03.2019 прийняті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю АРКО ІРІС податкові повідомлення-рішення:

-№0004901406 від 17.04.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 39526,25 грн., з яких податкове зобов`язання в розмірі 31621 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7905,25 грн. (а.с.20);

-№0004911406 від 17.04.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 53865,00 грн., з яких податкове зобов`язання в розмірі 43092 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10773 грн. (а.с.22);

-№0004921406 від 17.04.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16259,00 грн. за березень 2016 року (а.с.24).

Позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, однак Рішенням Державної фіскальної служби України №29664/61-99-99-11-09-01-25 від 01.07.2019 податкові повідомлення - рішення №0004901406, №0004911406, №0004921406 від 17.04.2019 залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с.42-44).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення суми від`ємного значення з ПДВ став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з надання послуг між позивачем та його контрагентом ТОВ Лібра-С .

Зазначений висновок ґрунтується на вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 по справі №335/14/7 1-КП/335/166/2017 кримінальне провадження №32016080000000062 (а.с.111-123), яким встановлено, у період з січня 2014 року по 31 серпня 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи умисно на території м Запоріжжя, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, зареєстрованим на території Запорізької області та інших областей України, з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності, створили та придбали суб`єкти господарської діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ Лібра-С (код ЄДРПОУ 39931137). У подальшому реквізити зазначеного суб`єкта господарської діяльності під час вчинення фіктивного підприємництва використовувались у мінімізації податкових зобов`язань для підприємств реального сектору економіки.

За допомогою комп`ютерної техніки ОСОБА_5 діючи узгоджено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підробляла документи, які були ними використані в ході злочинної дальності, а також вносила в офіційні бухгалтерські та податкові документи свідомо неправдиві відомості про проведення господарських операцій, здійснювала фінансові операції з переведення безготівкових грошових коштів на рахунки підконтрольних СГД та переведення їх у готівку. Вказані документи надавалися учасниками організованої злочинної групи у різні державні контролюючі органи, з мстою прикриття їх незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та подальшого проведення фінансових операцій.

З метою отримання від контрагентів безготівкових грошових коштів та подальшої їх конвертації у готівкові кошти, під керівництвом ОСОБА_2 , спільно з ОСОБА_5 з відома ОСОБА_6 , на директора підприємства ОСОБА_7 відкрито розрахункові рахунки TOB Лібра-С № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у Запорізькому Регіональному управлінні ПАТ КБ Приватбанк м. Запоріжжя.

Таким чином, членами організованої групи була створена злочинна схема конвертації грошових коштів у готівку, згідно з якою кошти від контрагентів (клієнтів) в результаті проведення безтоварних операцій надходили на розрахунковий рахунок TOB Лібра-С , після чого конвертувалися в готівку, а саме шляхом перерахування безготівкових коштів в адресу підприємств вигодоотримувачів, отриманні за це від них без облікових готівкових коштів та їх подальшу передачу контрагентам (клієнтам).

Загалом, за період часу з 21.08.2015 по 30.09.2016 TOB Лібра-С здійснювало фінансові операції, якими прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, з метою ухилення від сплати податків, наступних суб`єктів підприємницької діяльності - контрагентів: ... TOB АРКО ІРІС ЄДРПОУ 30502053.

В ході перевірки встановлено, що TOB АРКО ІРІС у перевіряємому періоді оформлено операції з поставки товарів ТОВ Лібра-С на загальну суму 287280,00 грн., в тому числі ПДВ 47880,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір між позивачем та ТОВ Лібра-С не укладався та до матеріалів справи сторонами не додано.

Позивачем до матеріалів справи надано: виписану ТОВ Лібра-С видаткову накладну №РН-0302-2 від 02.03.2016 року на загальну суму 239400,00 грн. (без ПДВ), ПДВ складає 47880,00 грн. (а.с.59); рахунок-фактуру №СФ-00302-2 від 02.03.2016 року на загальну суму 239400,00 грн. (без ПДВ), ПДВ складає 47880,00 грн. (а.с.60); податкову накладну №5 від 02.03.2015 (а.с.61). Та на підтвердження оплати товару надано платіжні доручення №843 від 14.03.2016 року на суму 51000,00 грн. (а.с.63); №877 від 13.05.2016 року на суму 150000,00 грн. (а.с.64) та №885 від 02.06.2016 на суму 86280,00 грн. (а.с.65). Товар перевозився власним транспортом позивача Toyota RAV-4 державний номер НОМЕР_4 .

Також позивачем в якості доказів використання придбаного товару у ТОВ Лібра-С в своїй господарській діяльності надано до матеріалів справи: Договір поставки №15.1123.02 від 23.06.2015 року укладений між позивачем та ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського (а.с.66-67), додаткову угоду №1 від 06.08.2015 до вказаного договору (а.с.70), додаткову угоду №2 від 24.12.2015 до вказаного договору (а.с.71), специфікацію №1 (а.с.68). Також надано видаткову накладну №РН-0000011 від 02.03.2016 року (а.с.73); рахунок-фактури №СФ-00000000000000004 від 23.06.2015 року (а.с.72); рахунок-фактури №СФ-00000000000000002 від 02.03.2016 року (а.с.75); податкову накладну №4 від 22.07.2015 року (а.с.76); податкову накладну №3 від 02.03.2016 року (а.с.77); платіжні доручення №14229 від 22.07.2015, №14353 від 21.10.2016 та №14997 від 25.11.2016 (а.с.83-85).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинах із вказаним контрагентом у контролюючого органу не було.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Під час перевірки і до матеріалів справи ТОВ АРКО ІРІС для підтвердження реальності здійснення господарських операцій надало первинні бухгалтерські документи на підтвердження придбання у ТОВ Лібра-С і використання товару у своїй економічній діяльності, реального продажу за грошові кошти з економічною вигодою на ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського .

Водночас, суд зазначає, що надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В матеріалах справи міститься вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 у справі №335/14/17, провадження №1-кп/335/166/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 20.12.2016 між ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Запорізької області Федорченко К.В. та визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 28-ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27-ч.2 ст. 2012 КК України й призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 68000 грн. та 51000 грн. з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з реєстрацією та перереєстрацією суб`єктів господарської діяльності. Вирок набрав законної сили 21.04.2017. За змістом вироку, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, створив та придбав суб`єкти господарської діяльності у т.ч. - ТОВ Лібра - С (ЄДРПОУ 39931137) з метою прикриття незаконної діяльності.

Також з вироку судом встановлено, що за допомогою комп`ютерної техніки ОСОБА_5 діючи узгоджено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підробляла документи, які були ними використані в ході злочинної дальності, а також вносила в офіційні бухгалтерські та податкові документи свідомо неправдиві відомості про проведення господарських операцій, здійснювала фінансові операції з переведення безготівкових грошових коштів на рахунки підконтрольних СГД та переведення їх у готівку. Вказані документи надавалися учасниками організованої злочинної групи у різні державні контролюючі органи, з мстою прикриття їх незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та подальшого проведення фінансових операцій.

Отже, всі первинні документи позивача з його контрагентом ТОВ Лібра-С є неналежними, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть з формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2018 у справі №2а-7075/12/2670 та постанові від 25.09.2019 року у справі №520/11437/18.

Згідно з приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС України спірних податкових повідомлень - рішень, та як наслідок і відсутність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0004901406 від 17.04.2019, №0004911406 від 17.04.2019, №0004921406 від 17.04.2019 року винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. ст. 2,9, 77, 139, 241-243, 257-263,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКО ІРІС» (місцезнаходження: 69114, м. Запоріжжя, вул. Воронезька, б. 5 кв. 39, код ЄДРПОУ 30502053) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова