Рішення

від 09.09.2019 по справі 183/3907/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3907/19

№ 2/183/2727/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, у підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд встановити факт належності йому заповіту, посвідченого 21 лютого 1989 року секретарем виконкому Василівської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області Харченко І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 48 від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка заповіла все своє майно сину - ОСОБА_1 , а також визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,4700 га кадастровий номер 1223281000:01:001:0307, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається, у тому числі, із земельної ділянки площею 4,470 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 був її рідний син ОСОБА_2 , за заявою якого і було відкрито спадкову справу.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 21.02.1989 року секретарем виконкому Василівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №48, згідно якого ОСОБА_3 заповіла все своє майно сину - ОСОБА_1 .

26.02.2018 року за згодою ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. звернувся позивач - ОСОБА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса від 02 березня 2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що згідно вказаного вище заповіту ОСОБА_3 заповіла все своє майно - сину ОСОБА_1 , тоді як у поданому спадкоємцем свідоцтві про народження, в графі мати записано ОСОБА_4 . Таким чином, державний нотаріус вважає, що позивач не надав документів, які підтверджують, що ОСОБА_1 є сином померлої.

Далі, позивач у позові вказує, що дійсно у його свідоцтва про народження, в графі мати зазначена ОСОБА_4 , а в графі батько зазначений ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 - рідна мати позивача. 01.09.1976 року батько позивача ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружині змінено на ОСОБА_7 .

Таким чином, оскільки рідна мати позивача померла коли він був ще дитиною, а ОСОБА_3 стала дружиною його батька, вони всі разом проживали однією сім`єю, то ОСОБА_3 піклувалася про ОСОБА_1 з малолітнього віку, як за своїм рідним сином та фактично замінила йому рідну матір.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 , підписуючи заповіт, розпорядилася всім своїм майном, що належало їй на праві власності на час відкриття спадщини та визначила ОСОБА_1 єдиним спадкоємцем всього свого майна, саме того ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким вона проживала однієї родиною та вважала власним сином. Однак, всупереч заповіту, спадкоємець ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на отримання у власність спадкового майна шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з тієї підстави, що померла ОСОБА_3 вказала у заповіті його своїм сином, яким він, відповідно до свідоцтва про народження, не являється.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 про існування вказаного заповіту не знав, тому 14.06.2017 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, де було зведена спадкова справа №174/2017. В подальшому, згідно з ч.2 ст.1272 ЦПК України, відповідач надав згоду на те, щоб позивач написав заяву після закінчення строку на вступ до спадщини. Крім того, відповідач згоден з тим, що за заповітом спадкова земельна ділянка повинна бути у власності позивача, але письмову заяву про відмову від спадщини нотаріусу він подати не може, бо закінчився 6-ти місячний строк.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року відкрите провадження у справі. Відповідною ухвалою суду від 21 червня 2019 року витребувано з Новомосковської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

До початку судового розгляду позивач та його представник, кожен окремо, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, одночасно позов підтримали. Відповідач також надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнав (а.с.45).

На підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у відповідності до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. заведено спадкову справу №174/2017, матеріали якої свідчать про таке.

14 червня 2017 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_2 (а.с.61), в подальшому 26 лютого 2018 року останній, згідно із ч.2 ст.1272 ЦК України, надав згоду на подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.65).

Так, 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.66).

Відповідно до дублікату заповіту, посвідченого 21 лютого 1989 року секретарем виконкому Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Харченко І.В., зареєстрованого в реєстрі за №48, ОСОБА_3 на випадок своє смерті зробила таке заповідальне розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і на яке вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 - сину, проживаючому в м. Дніпропетровськ (а.с.67).

Між тим, постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що згідно вказаного вище заповіту ОСОБА_3 все своє майно заповідала синові ОСОБА_1 , тоді як в поданому спадкоємцем свідоцтві про його народження, в графі мати зазначена ОСОБА_4 , тобто спадкодавець ОСОБА_3 на є матір`ю спадкоємця, що виключає можливість спадкування спадкоємцем ОСОБА_1 за зазначеним заповітом (а.с.70).

У відповідності до ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у тому числі, відповідно до 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Так, суду подано копію свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 , у відповідності до якого останній народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області, у подружжі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.13).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.15).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.16) ОСОБА_5 01 вересня 1976 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружині змінено на ОСОБА_7 .

Суд бере до уваги подані позивачем засвідчені секретарем виконкому Василівської сільської ради заяви сусідів померлої ОСОБА_3 , у відповідності до яких гр. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 стверджують, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була для ОСОБА_1 як рідна мати, вважала його своїм рідним сином та називала сином, а він її за рідну мати, між ним були дуже теплі та щирі відносини, як матері та сина. Разом з тим, їм було відомо про наявність складеного ОСОБА_3 заповіту на ім`я ОСОБА_1 . Покійна вважала, що оскільки ОСОБА_11 найменший син, то йому потрібна допомога, так як старші діти вже були одружені та мали свої сім`ї (а.с.24,25).

Глава 85 ЦК України визначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець на обмежує заповідачів щодо обрання кола спадкоємців за заповітом. Отже, заповідач за життя може вільно визначити після своєї смерті коло осіб, яким він бажає щоб перейшло право власності на його майно, визначене у заповіті, після його смерті.

Таким чином, детальний аналіз поданих документів підтверджують обставини, на які позивач посилається у позові, а отже у суду достатньо підстав для встановлення факту належності позивачеві заповіту, посвідченого 21 лютого 1989 року секретарем виконкому Василівської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області Харченко Іваном Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 48 від імені ОСОБА_3 , яка заповіла все своє майно сину - ОСОБА_1 .

Поряд з цим, у відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, або якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, суду подано копію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - ДП № НОМЕР_2 , виданого 15 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №105 від 06 лютого 2003 року, у відповідності до якого ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, площею 4,470 га, розташованої на території Василіської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.20), що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-1205561462017 від 05.12.2017 року, кадастровий номер земельної ділянки 1223281000:01:001:0307 (а.с.21).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Аналізуючи викладе, враховуючи подану заяву відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та має бути задоволений, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на земельну ділянку площею 4,4700 га кадастровий номер 1223281000:01:001:0307, а тому до позивача, відповідно до ст.1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1268, 392 ЦК України, ст.ст. 4,12,76-81,89,200,263, 265,315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заповіту, посвідченого 21 лютого 1989 року секретарем виконкому Василівської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області Харченко Іваном Вікторовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 48 від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка заповіла все своє майно сину - ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку площею 4,4700 га кадастровий номер 1223281000:01:001:0307, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.