Постанова від 17.10.2019 по справі 813/2320/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/2320/17

адміністративне провадження №К/9901/63150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючий - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне Підприємство Серміш" та особи, що приєдналась до касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Довгополова О.М. у справі № 813/2320/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, Приватне підприємство "Виробничо-торгівельне Підприємство Серміш", про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (надалі по тексту - позивач) від 26.05.2017 № 173/15 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року в адміністративній справі № 813/2320/17 скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункти 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 26 травня 2017 року № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Виробничо-торгівельне Підприємство Серміш" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, надавши суб`єктивну та односторонню оцінку матеріалам, доказам, обставинам справи, дійшов до помилкового висновку, що відповідач заздалегідь не надав копії матеріалів скарги з додатками позивачу та не здійснив належного повідомлення його про розгляд вищевказаної скарги

У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Міністерство юстиції України звернулось до суду з заявою про приєднання до касаційної скарги приватного підприємства "Виробничого-торгівельне Підприємство Серміш", в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2018.

Ухвалою Верховного суду від 22.11.2018 прийнято заяву Міністерства юстиції України про приєднання до касаційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне Підприємство Серміш".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що для забезпечення вимог Банку, як Іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору кредитної лінії № 38 від 24.05.2011 (далі - Основне зобов`язання), укладеним між Банком та Фермерським господарством "Серміш Агро" (далі - ФГ "Серміш Агро") - Позичальник, між Банком та Виробничо-торгівельним підприємством "Серміш" (далі - ПП "ВТП "Серміш"), як Іпотекодавцем, 25 травня 2011 року було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. 25.05.2011 за реєстровим № 846.

Іпотекодавець з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов`язанні, передав в іпотеку належне йому майно:

- кафе-бар загальною площею 539,5 кв.м, позначений за планом літерами від " 1" по " 26 » та розташований в підвалі будинку № 5 на майдані Незалежності ( площа Перемоги) в місті Буську Львівської області.

Зазначений кафе-бар належать іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Буською міською радою 29.04.2011 на підставі рішення Виконкому від 13.04.2011 № 41; право власності зареєстроване обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР БТІ) 04.05.2011 (витяг про державну реєстрацію прав від 04.05.2011 № 29852457), реєстраційний номер 14731552;

- земельну ділянку площею 0,0935 га, що розташована за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів; земельна ділянка надана для обслуговування магазину.

Ця ділянка належить іпотекодавцю на підставі Державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Буською державною нотаріальною конторою 26.12.2002 за реєстровим № 3390, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 02 04 449 00008;

- об`єкт незавершеного будівництва - магазин, кафе готовністю 64 %, за адресою: Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вулиця Головна, 91-б , розташований на вищевказаній земельній ділянці площею 0,0935 га, наданій для обслуговування магазину, кадастровий номер - 4620684400:23:006:0002. Цей об`єкт незавершеного будівництва належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта серія ЯА № 206182 на право власності на земельну ділянку, виданого Буським районним відділом земельних ресурсів 18.11.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 02 04 449 00008, та зареєстрованого ОКП ЛО БТІ в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.07.2009 (витяг про реєстрацію права власності № 23169621 від 01.07.2009), реєстраційний номер 27672522 (далі - Предмет іпотеки).

Розділом 6 цього договору передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб у випадку залишення без задоволення Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя щодо порушень Основного зобов`язання або умов цього Договору, згідно статті 35 Закону України "Про іпотеку".

У зв`язку з невиконанням Позичальником Основного зобов`язання та невиконанням ним та Іпотекодавцем вимог Банку про погашення заборгованості за кредитним договором, викладених у листах-вимогах від 23.01.2017 за вих. №№ 27/о-24 та 28/о-24, для захисту своїх прав та інтересів Банк звернувся до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки.

10.03.2017 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. здійснила реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за Банком (рішення за №№ 34206567, 34207070, 34207345).

Також судами встановлено, що 09.05.2017 ПП "ВТП Серміш" звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (далі - Комісія) зі скаргою, у якій просило скасувати вказані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.0.2017 за №№ 34206567, 34207070, 34207345, прийняті приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. (далі - Рішення про державну реєстрацію прав).

За результатами розгляду цієї скарги Міністерство юстиції України прийняло наказ від 26.05.2017 за № 1731/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу ПП "ВТП Серміш" задовольнило і скасувало вказані Рішення про державну реєстрацію прав.

Вважаючи, що наведений наказ прийнятий з порушенням вимог щодо процедури розгляду скарг на рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом оскаржило його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що Комісія супровідним листом від 19.05.2017 № 13464-0-33-17/19К повідомила позивача про розгляд скарги заявника. Також на офіційному сайті Мін`юсту розміщено оголошення про засідання комісії з розгляду скарг, де зазначалось, що розгляд скарги ПП "ВТП Серміш"" відбудеться 26.05.2017 о 11:30.

Також судом першої інстанції вказано, що при розгляді заяв та прийняті Рішень про державну реєстрацію прав нотаріус не встановив належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та не відмовив у зв`язку з цим в державній реєстрації прав щодо предмета іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача, як заінтересовану особу, не було своєчасно і належним чином повідомлено про надходження скарги, дату та місце її розгляду, йому не було своєчасно надіслано копію скарги та доданих до неї матеріалів. Разом з тим, судом вказано, що такі матеріали були отримані позивачем лише 29.05.2017, тобто уже після розгляду скарги та прийняття відповідного наказу, що позбавило його участі у розгляду скарги та права дати пояснення, подати докази і заперечення тощо, зокрема з приводу пріоритетного права Банку на задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок спірного майна.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування наказу Мін`юсту про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, у зв`язку з порушенням права особи на в таке нерухоме майно іншою особою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2017 № 173/15 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників у справі, Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із майнових відносин.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, ід 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-торгівельне Підприємство Серміш" та особи, що приєдналась до касаційної скарги Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 813/2320/17 закрити.

Роз`яснити про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко