Рішення

від 15.10.2019 по справі 631/465/19

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/631/707/19

справа № 631/465/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазького районного сектору Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До позивача звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 з проханням зареєструвати його у вищевказаному будинку, на що позивач погодилась. Відповідач надав усні гарантії того, що він буде зареєстрований у даному будинку до кінця 2015 року, після чого обіцяв добровільно знятись з реєстрації та прописатись в іншому місці. Відповідач зобов`язувався сплачувати комунальні платежі у розмірі 25% від загального обсягу. Після реєстрації у будинку, що належить позивачу, ОСОБА_2 зник і більше на зв`язок не виходив. На сьогоднішній день відповідач за місцем реєстрації не проживає, місце його перебування позивачу невідомо, речей ОСОБА_2 у будинку не має, комунальні платежі він не сплачує.

Як зазначила позивач, через реєстрацію відповідача вона не має можливості користуватися своїм майном на власний розсуд та змушена нести додаткові витрати на сплаті комунальних послуг,а тому позивач вимушена звернутися з вищевказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 через канцелярію суду 02 липня 2019 року надала заяву, зареєстровану за вхідним № 4592/19-вх, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, розгляд справи просила провести за її відсутності.

Представник позивача - ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності, посвідченої 14 липня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І. Ю., зареєстрованою у реєстрі за № 3016, у судове засідання також не з`явився, проте через канцелярію суду надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 4611/19 - вх. від 02.07.2019 року, відповідної до якої позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, зазначивши, що у разі неявки відповідача по справі не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог Цивільного процесуального законодавства України за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області. Згідно з даними поштових відділень судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою про неможливість вручення - за закінченням встановленого строку зберігання , інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - не проживає , за таких обставин, відповідно до частини 1 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

У судове засідання, що було призначено на 15 жовтня 2019 року відповідач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 01 жовтня 2019 року ( https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/791670/).

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Представник Ватутінської сільської рада Нововодолазького району Харківської області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог Цивільного процесуального законодавства України. Через канцелярію суду Ватутінський сільський голова Казакова Н. надала заяви, що були зареєстровані за вхідним № 5695/19 - вх. від 16.08.2019 року та вхідним № 6873/19 - вх. від 27.09.2019 року, відповідно до яких зазначила, що Ватутінська сільська рада Нововодолазького району Харківської області проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, просила суд розгляд справи провести за відсутності представника сільської ради, з будь яким рішенням суду сільська рада буде згодна.

Представник Нововодолазького районного сектору Державної міграційної служби України в Харківській області, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог Цивільного процесуального законодавства України. Через канцелярію суду завідувач Нововодолазького районного сектору Державної міграційної служби України в Харківській області Романюк І. надала лист № 6347/198/6347-19 від 18 вересня 2019 року, що був зареєстрований за вхідним № 6615/19 - вх. від 18.09.2019 року, відповідно до якого повідомили суд, що у зв`язку з набранням чинності Закону України №888 від 10.12.2015 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг повноваження з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється органами місцевого самоврядування. У зв`язку з тим, що з 04 квітня 2016 року функція реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування територіальними підрозділами ДМС не виконується, тому Нововодолазький районний сектор Державної міграційної служби України в Харківській області не може бути третьої особою у даній справі.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування, посвідченого 04 квітня 2006 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного округу Харківської області Черкашинною Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 397.

Приписами частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України закріплено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 квітня 2006 року, номер витягу 10291267 встановлено, що домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування від 04 квітня 2006 року, реєстраційний номер об`єкта - 14305148.

З матеріалів справи також убачається, що на підставі рішення ІІ сесії VІІ скликання Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за № 13 від 12 листопада 2015 року Про перейменування назви АДРЕСА_2 Вільхуватка, Ватутінської сільської ради АДРЕСА_1 назву АДРЕСА_2 було перейменовано на вулицю Слобожанська.

Згідно акту депутата округу № 12 Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 345 від 02 травня 2019 року ОСОБА_4 , складеного у присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з`ясовано, що ОСОБА_1 дійсно проживає і зареєстрована в житлову будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є його власником. За вищевказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , який фактично з жовтня 2018 року за вказаною адресою не проживає.

Зі змісту довідки про склад сім`ї, виданої секретарем Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Удовицею Н.В. 02 травня 2019 року за № 413 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з жовтня 2018 року не проживає.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, Цивільного та Житлового кодексів України.

Так, з огляду на положення статті 47 Конституції України та статті 1 Житлового кодексу Української РСР кожен громадянин має право на житло.

У свою чергу, положеннями частини 4 статті 9 Житлового кодексу України закріплена гарантія кожного громадянина, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 Житлового кодексу Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а у разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до наданих доказів по справі достовірно встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого за адресою:АДРЕСА_2 .

Згідно статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Аналогічні приписи містить й у частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України де передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Приписами частини 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За правилами статті 391 Цивільного кодексу України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Статтею 156 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 Цивільного кодексу України.

Проте, відповідно до частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод пред`явивши одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічні роз`яснення також передбачені у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав . Так, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, колишніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї колишнього власника житла.

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).

До членів сім`ї власника належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом і ведуть з ним спільне господарство.

Кваліфікуючи спірні правовідносини, з урахуванням наданих доказів по справі, встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача та не мешкає у домоволодінні ОСОБА_1 щонайменше з жовтня 2018 року,судові виклики у судові засідання відповідачу також вручити не виявилося можливим, в зв`язку з тим, що він за місцем своєї реєстрації не проживає, ніяких доказів, що після виїзду зі спірного житлового будинку до сьогоднішнього дня, ОСОБА_2 вживались будь-які спроби вселитись до спірного будинку відповідачем не надано.

З урахуванням вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у сумі 768, 40 гривень, що підтверджено квитанцією № 0.0.1363008058.1 від 23 травня 2019 року, виданої Акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк .

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись статтями 41, 47 Конституції України, статтями 16, 317, 383, 391, 396, 405 Цивільного кодексу України, статтями 1, 9, 150, 156 Житлового кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, статтею 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазького районного сектору Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Ватутінська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місце знаходження: Харківська область, село Ватутіне, Центральна, будинок № 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22684737.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Нововодолазький районний сектор Державної міграційної служби України в Харківській області, місце знаходження: Харківська область, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок 6.

Суддя: Т. М. Трояновська