Рішення

від 09.10.2019 по справі 755/7825/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7825/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. рокуДніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/7825/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Пост до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 9 279,45 грн.

Позивні вимоги мотивовано тим, що 01.11.2014 року між ТОВ ТД СКФ та ТОВ Глобал-Пост укладено договір поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт, на виконання якого ТОВ Глобал-Пост отримало в розпорядження смарт-картку SC Formula 486066874 призначену для отримання покупцем (довіреною особою) паливно-мастильних матеріалів через автозаправну станцію та обліку операцій відпуску (передачі у власність) паливно-мастильних матеріалів.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в товариство на посаду водія автотранспортного засобу наказом № 360ок від 27.05.2015 року та за відповідачем закріплено автомобіль на підставі акту приймання-передачі.

27.05.2015 р. між ТОВ Глобал-Пост та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Позивач вказує, що починаючи з 03 липня 2015 року відповідач, будучи матеріально відповідальною особою за збереження ввірених йому цінностей, всупереч інтересам товариства, порушуючи умови договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, маючи про собі смарт-карту, здійснював транзакції по оплаті дизельного палива, яке не використовував для заправки службового автомобіля, а реалізовував стороннім особам, завдавши підприємству майнову шкоду на загальну суму 13 279,45 грн.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження від 16.08.2016 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 р., який набрав законної сили 28.03.2017 р., відповідача визнано винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і призначено йому покарання.

Після винесення судом вироку відповідач зобов`язався відшкодувати підприємству завдану ним матеріальну шкоду протягом одного року, проте відшкодував лише суму 4 000 грн., що підтверджено банківськими транзакціями. Залишок невідшкодованого збитку склав 9 279,45 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2019 р. позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків на протязі семи днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 22, 23).

Ухвалою суду від 26.06.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву (а.с. 48, 49). У встановлений судом строк відповідач відзив не подав.

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду подав заяву з проханням розглянути справу без його участі, в заяві вказав, що позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За нормою частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного 09.10.2019 року судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом ТОВ Глобал-Пост № 360 ок від 27.05.2015 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія по трудовому договору строком на 2 місяці з 27.05.2015 р. по 31.07.2015 р. (а.с. 12).

27.05.2015 року між ТОВ Глобал-Пост та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався дбайливо ставитись до переданих йому для збереження або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання збитків (а.с. 10).

За нормою ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

24.02.2015 року між ТОВ Глобал-Пост та ТОВ Торговий дім СКФ укладено договір № ТДСКФ/БД/ПО/003-12435 поставки пального та його передачі за бланками-дозволу внутрішнього обігу, відповідно до положень якого ТОВ Торговий дім СКФ зобов`язувалось в порядку і на умовах договору передати певну кількість пального у власність позивача, а останній зобов`язувався прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 13-17).

Умовами вказаного договору визначено, що передача пального здійснюється по факту передачі покупцем або уповноваженим користувачем бланку-дозволу внутрішнього обігу, емітованого продавцем, оператору АЗС, строк дії якого не закінчився.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року по справі № 755/16166/16-к, постановленому по матеріалах кримінального провадження ЄРДР № 12016100090009533 від 16.08.2016 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та призначено покарання відповідачу (а.с. 36-37).

Вищезазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , використовуючи паливну смарт-картку 486066874, яка знаходилась у його віданні, на автозаправних станціях в липні - серпні 2015 року здійснював транзакції по оплаті дизельного палива, яке не використовував для заправки службового автомобіля, а реалізовував стороннім особам, чим завдав майнову шкоду ТОВ Глобал Пост на загальну суму 13 279,45 грн.

Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, позивачем доведено факт заподіяння відповідачем, як працівником підприємства, який був матеріально-відповідальною особою, майнової шкоди ТОВ Глобал-Пост у зв`язку з привласнення належного позивачу дизельного палива на загальну суму 13 279,45 грн.

Згідно частин 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України).

За нормою ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами частини 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як зазначено в позові, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28.02.2017 року набрав законної сили 28.03.2017 року, при цьому позовна заява подана 13.05.2019 року, тобто з пропущенням визначеного законом процесуального строку звернення до суду.

Відповідно положень ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 зі змінами судам роз`яснено, що встановлені строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Позивач зазначає, що відповідач після винесення судом вироку зобов`язувався в добровільному порядку відшкодувати завдану ним майнову шкоду підприємству на протязі одного року, однак своїх зобов`язань в повному обсязі не виконав.

Суд приймає до уваги вказані пояснення, які відповідачем не спростовані, та вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим його слід поновити, оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини часткового погашення відповідачем збитків, а саме ОСОБА_1 зроблено сім переказів коштів на рахунок позивача на загальну суму 4 000 грн. (а.с. 9).

Отже, залишок невідшкодованої відповідачем шкоди ТОВ Глобал-Пост становить у розмірі 9 279 грн. 45 коп.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Судовий збір позивачем в дохід держави не сплачувався з посиланням на пункт 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , відповідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення судові витрати щодо сплати судового збору відносяться за рахунок держави.

За наведених обставин питання стосовно судових витрат при ухваленні рішення судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 130, 134, 135-1, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 зі змінами, ст. 5 Закону України Про судовий збір , ст. ст. 4, 12, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 280, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Пост до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал-Пост майнові збитки у розмірі 9 279 (дев`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 45 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал-Пост , місце знаходження: 87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 134, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37492157.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судове рішення складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко