Рішення

від 09.10.2019 по справі 309/2728/19

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/2728/19

Провадження № 2/309/1563/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я.В.

за участі секретаря: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом Релігійної греко-католицької громади Святих апостолів Петра і Павла с.Драгово в особі Сідоран Михайла Федоровича до Драгівської сільської ради про визнання права власності на культову споруду

В С Т А Н О В И В:

Релігійна греко-католицька громада Святих апостолів Петра і Павла в особі Сідоран М.Ф. звернулася до суду з позовом до Драгівської сільської ради про визнання права власності на культову споруду.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2015 р., за позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,2044 га. кадастровий номер 2125382800:04:001:0005, призначеної для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

На вказаній земельній ділянці, релігійною громадою побудовано культову споруду - церкву, однак до цього часу вказана будівля не є зареєстрованою у встановленому законом порядку та на неї відсутні правовстановлюючі документи.

Під час побудови церкви, громадою було дотримано всі технічні норми та не порушено прав інших осіб.

На замовлення громади Хустським державним підприємством технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на церкву.

У своєму позові релігійна греко-католицька громада Святих апостолів Петра і Павла просить суд визнати за громадою право власності на культову споруду - будівлю церкви та надвірні будівлі, що розташовані за адресою: с. Драгово, вул. Центральна, 100 А, Хустського району.

В судове засідання представник позивача Сідоран М.Ф. не з'явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Представник Драгівської сільської ради в судове засідання не з'явився, надіславши суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного .

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ст. 376 ЦК України суд розглядає спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки. Право власності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

При розгляді даної справи суд вважає, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту. Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

На підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством.

Виходячи з вище викладеного , враховуючи , що культова споруда - будівля церкви та надвірні будівлі, що розташовані за адресою: с.Драгово, вул.Центральна, 100 А, Хустського району були побудовані на земельній ділянці, що не надавалася у користування позивачу , а в подальшому у встановленому законом порядку була передано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, суд вважає , що вимоги позивача є обґрунтованими , а тому підлягають до задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України та ст.ст.375, 376 ЦК України, до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод суд -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за Релігійною греко-католицькою громадою Святих Апостолів Петра і Павла , с.Драгово, вул.Центральна, 100 А, право власності на культову споруду - будівлю церкви та надвірні будівлі, що розташовані за адресою: с.Драгово, вул.Центральна, 100 А, Хустського району.

Рішення може бути оскаржене через Хустський районний суд до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2019 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.