Постанова

від 03.10.2019 по справі 2-н-1032/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6270/19

Номер справи місцевого суду: 2-н-1032/10

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-н-1032/10

Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І.,

учасники справи:

- заявник - Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія ,

- боржник -Топал Іван Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія , боржник - ОСОБА_1 Іванович, про видачу судового наказу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Бондар В.Я. о 10 годині 00 хвилин 10 травня 2019 року, про відмову у видачі дублікату виконавчого документу,

встановив:

У травні 2019 р. правонаступник стягувача ПАТ УкрСиббанк , а саме ТОВ Українська факторингова група звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою в якій просить видати їй дублікат виконавчого документу, а саме судового наказу №2-н-1032/10.

Заява обґрунтована тим, що попереднім стягувачем - ПАТ УкрСиббанк було втрачено оригінал вказаного виконавчого документу, що не дає змоги заявнику пред`явити вказаний судовий наказ до виконання (а. с. 1 - 3).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2019 р. було відмовлено у задоволенні вищенаведеної заяви.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що судовий наказ набрав законної сили 10.06.2010 р.. Строк переривався, адже було відкрито виконавче провадження та постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Арцизького районного управління юстиції від 30.06.2011 р. було закінчено виконавче провадження. Таким чином, трирічний строк для пред`явлення судового наказу до виконання сплив, що є підставою для відмови у видачі дублікату судового наказу (а. с. 102).

В апеляційній скарзі ТОВ Українська факторингова група просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення яким задовольнити вищенаведену заяву .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме, на думку апелянта, ТОВ Українська факторингова група звернулася до суду із вказаною заявою, у розумінні ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , у строк.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді справи (розгляді питання щодо видачі дублікату виконавчого документу), колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви виходячи з наступного.

Судом становлено, що судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2010 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 : 1) заборгованість за кредитним договором в розмірі 66 035, 86 грн.; 2) судовий збір у розмірі 330, 18 грн.; 3) витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. (а. с. 30).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2018 р. заяву ТОВ Українська факторингова група про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено. Замінено стягувача під час виконання вищевказаного судового наказу з ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Українська факторингова група у зв`язку з переходом до ТОВ Українська факторингова група прав кредитора відповідно до договору факторингу № 46 від 17 листопада 2016 р. (а. с. 86 - 87).

За правилами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачеві (ПАТ УкрСиббанк ), 30.06.2016 р. Арцизьким районним відділом ДВС ГТУЮ в Одеській області, було повернуто виконавчий документ (зазначений вище судовий наказ) у зв`язку з відсутністю у боржника майна.

За правилами ч. 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо пропущення заявником трирічного строку встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання, адже, як зазначалося вище, стягувачеві (ПАТ УкрСиббанк ), 30.06.2016 р. Арцизьким районним відділом ДВС ГТУЮ в Одеській області, було повернуто виконавчий документ (зазначений вище судовий наказ) у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Отже, у розумінні ч. 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , саме з 30.06.2016 р. слід відраховувати передбачений ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження трирічний строк для пред`явлення стягувачем (правонаступником стягувача ПАТ УкрСиббанк , а саме ТОВ Українська факторингова група ) виконавчого документу до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником вказаний строк пропущено не було є обґрунтованими.

Між тим вказана заява ТОВ Українська факторингова група про видачу дублікату виконавчого документу задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Відповідно до п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України , у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження , у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 4 листопада 2010 року №2677- VІ встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, підлягають пред`явленню до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК (в редакції, чинній на момент вирішення заяви ), належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Матеріали справи не місять доказів втрати вищевказаного виконавчого документу (судового наказу). Саме посилання заявника на втрату виконавчого документу під час його пересилання ПАТ УкрСиббанк є неналежним доказом у розумінні ст. 58 ЦПК України (в редакції, чинній на момент вирішення заяви ).

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного обґрунтування судом першої інстанції відмови у задоволенні вказаної заяви, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні його мотивувальної частини .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2019 року про відмову у видачі дублікату виконавчого документу - змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документу.

В решті судове рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе