Рішення

від 17.10.2019 по справі 910/8125/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.2019 Справа № 910/8125/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.

розглянувшм у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (Ідентифікаційний код 33964057, адреса: 81112, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Львівська, буд. 3),

до відповідача: Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 85612, Донецька область, м.Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34),

про: стягнення 168.422,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" 168.422,01 грн. (сто шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять дві гривні 1 коп.), з яких: 154.305,60 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі триста п`ять гривень 60 коп.) - основного боргу; 3.570,62 грн. (три тисячі п`ятсот сімдесят гривень 62 коп.) - три проценти річних; 10.545,79 грн. (десять тисяч п`ятсот сорок п`ять гривень 79 коп.) - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача взятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання № 22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір постачання № 22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018р, рахунки фактури, видаткові накладні, копії актів приймання-передавання, претензію від 03.01.2019 б/н, відповідь на претензію від 11.02.2019 №42АУ/18239, розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2019 по справі № 910/8125/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД» передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

16.07.2019 матеріали надійшли до господарського суду Донецької області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, справа № 910/8125/19 передана на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8125/19; визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.08.2019; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою.

Ухвалою від 15.08.2019 відкладено підготовче засідання на 17.09.2019; сторонам запропоновано виконати вимоги ухвали від 19.07.2019; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою.

20.08.2019 від відповідача через канцелярію суду отримано відзив на позовну заяву б/н від 14.08.2019 (вх.№16624/19), в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем не виконано умови договорів постачання з передачі покупцю всіх товаросупроводжувальних документів, перелік яких сторони погодили у п.5.6 договору, момент розрахунку за товар не наступив, а отже позовні вимоги є необгрунтованими, передчасними та такими, що суперечать умовам таких договорів.

Також вказує, що підставою для нарахування інфляційних та річних є саме наявність боргу, а право на їх нарахування є похідним від наявності цього боргу. Стверджує, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за товар не настав, відтак вважає відсутніми підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.

До відзиву надано документи згідно переліку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.09.2019 змінено найменування відповідача з Акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) на Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305); поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив Акціонерного товариство "К.ЕНЕРГО" на позовну заяву у справі №910/8125/19; запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив (за наявності), у зв`язку з чим продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.10.2019; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Ухвалою суду від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 910/8125/19; призначено розгляд справи по суті на 17.10.2019, визначено явку уповноважених представників сторін не обов`язковою.

В судове засідання, що відбулось 17.10.2019, позивач та відповідач своїх представників не направили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку, тому справа розглядається за наявними матеріалами без присутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2018 між ТОВ Львівський приладобудівний завод (Постачальник) та ПАТ Київенерго (Покупець) було укладено договір постачання №22/ДМТЗ-18 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар (код ДК 021:2015: 34913 - Запасні частини різні) в кількості, комплектності, асортименті та за ціною, встановленою у специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар. Згідно Специфікації, викладеною сторонами в п.1.1 цього договору, товар має 78 найменувань, загальна ціна товару складає 358028,40 грн. з ПДВ.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця (п.1.2 Договору).

Товар повинен бути новим та виготовленим не раніше не раніше IV кварталу 2017-2018 року (п.1.3 Договору).

Ціна товару вказується у Специфікації (п.1.1 цього договору) та є незмінною протягом строку цього договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України. Вартість тари, упакування та маркування товару входить у суму договору (п.3.2, п.3.3 договору).

У пунктах 2.2 та 2.3 Договору сторони обумовили, що приймання товару здійснюється сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (зі змінами та доповненнями) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (зі змінами та доповненнями) в частині, що не суперечить умовам договору. Покупець повідомляє постачальника про невідповідність отриманого товару за кількістю - протягом 24 годин, за якістю - протягом 10 календарних днів з дати поставки товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно законодавства України та внутрішніх документів покупця.

Товар вважається поставленим комплектним, якщо у поставленому товарі наявні всі складові елементи (комплектуючі), завдяки яким покупцеві забезпечується належне його використання та на дату поставки товару постачальник надав покупцю повний комплект документів, передбачений п.5.6 цього договору. У випадку відсутності всіх документів, передбачених п.5.6 цього договору, товар вважається недопоставленим (п.2.8 договору).

Згідно п.5.1 - 5.4 Договору встановлено, що товар поставляється Покупцю замовленими партіями, протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки від Покупця і вважається поставленим Покупцю з дати підписання Сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання - передавання Товару за кількістю та якістю, яка і є датою поставки Товару.

У пункті 5.6 Договору сторони погодили, що при поставці постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну на товар, товарно-транспортну накладну, сертифікат відповідності, технічну документацію, зокрема: сертифікат (або паспорт) якості заводу-виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю товару), акт приймання-передавання товару за кількістю та якістю; експертний висновок Торгово-промислової палати, щодо визначення коду Товару УКТ ЗЕД для номенклатурної одиниці, загальна вартість якої по Договору становить 100000 грн. з ПДВ та більше. Поставку Товару з наявними Експертними висновками Торгово-промислової палати здійснювати за окремими первинними бухгалтерськими документами.

У разі поставки товару неналежної якості, кількості або комплектності покупець має право за своїм вибором використати оперативно-господарську санкцію у вигляді:

- Відмови від оплати: або поставленої та прийнятої, але не оплаченої партії товару, або наступної партії товару, що буде поставлена, із звільненням покупця від будь-якої відповідальності за такі дії;

- Відмови від прийняття та оплати товару із звільненням покупця від будь-якої відповідальності за такі дії;

- Вимагати повернення сплаченої грошової суми за недоукомплектований або неякісний товар протягом 10 календарних днів з дати відправлення письмової вимоги постачальнику (п.2.10 договору).

Також, згідно п.6.2.3 Договору, покупець має право повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність підписів тощо).

Розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактом постачання, протягом 60-ти календарних днів після передачі товару, що оформляється шляхом підписання сторонами видаткової накладної та відповідного акту приймання-передавання товару за кількістю та якістю (п.4.1 Договору)

Пунктом 7.1 Договору сторони обумовили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Строк дії Договору встановлено з дня підписання сторонами і до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань.

Вказаний Договір підписано обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм ст. 655-697 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання договору № 22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018 позивач передав, а відповідач прийняв товар:

- за видатковою накладною №РН-0000032 від 14 лютого 2018 року на суму 5108,40 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000033 від 14 лютого 2018 року на суму 638,40 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000046 від 13 березня 2018 року на суму 12982,80 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000059 від 03 квітня 2018 року на суму 109478,40 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000060 від 03 квітня 2018 року на суму 8820,00 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000104 від 06 червня 2018 року на суму 14708,40 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000105 від 06 червня 2018 року на суму 2569,20 грн. з ПДВ;

Всього за переліченими видатковими накладними поставлено товару на суму 154305,60 грн.

Повноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Публічного акціонерного товариства Київенерго за цими видатковими накладними підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними довіреностями.

Факт отримання товару також підтверджується відповідними актами приймання-передавання згідно з договором № 22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018, підписаними з боку обох підприємств без розбіжностей та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи відсутні докази заявлення претензій покупцем постачальнику про невідповідність отриманого товару чи про відсутність всіх документів, передбачених п.5.6 договору №22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018. Також відсутні докази вчинення покупцем дій щодо повернення товару постачальникові.

З цього суд робить висновок про наявність підтвердженого факту отримання товару відповідачем на суму 154305,60 грн., тому у відповідача (покупця) виник обов`язок оплатити такий товар.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що у нього не виникло обов`язку по сплаті поставленого товару через не надання позивачем в порушення вимог пунктів 5.4 та 5.6 договорів товаросупровідних документів.

З урахуванням умов п.4.1 договору №22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018 відповідач мав розрахуватись за отриманий товар у наступний строк:

за видатковими накладними №РН-0000032 від 14.02.2018 найменувань товару 5, на загальну суму 5108,40 грн., №РН-0000033 від 14.02.2018 найменувань товару 5, на загальну суму 638,40 грн - до 16.04.2018 включно. (14.04.2018, 15.04.2018 - вихідний день).

за видатковою накладною №РН-0000046 від 13.03.2018 найменувань товару 12, на загальну суму 12982,80 грн. - до 11.05.2018 включно.

за видатковими накладними №РН-0000059 від 03.04.2018 найменувань товару 30, на загальну суму 109478,40 грн., №РН-0000060 від 03.04.2018 року на загальну суму 8820,00 грн. - до 01.06.2018 включно.

за видатковими накладними №РН-0000104 від 06.06.2018 року найменувань товару 15, на загальну суму 14708,40 грн. та №РН-0000105 від 06.06.2018, найменувань товару 2, на загальну суму 2569,20 грн. - до 06.08.2018 включно (04.08.2018, 05.08.2018 - вихідний день).

В матеріалах справи відсутні докази повних чи часткових розрахунків покупця за отриманий товар.

Також матеріали справи містять претензію ТОВ Львівський приладобудівний завод від 03.01.2019 б/н, адресовану ПАТ Київенерго , про сплату заборгованості за поставлений товар по договору № 22/ДМТЗ-18 10.01.2018 на суму 154305,60 грн.

Відповідач у відповіді від 11.02.2019 №42АУ/18/239 на цю претензію не заперечував проти наявності боргу, вказував, що не зміг в повному обсязі виконати свої зобов`язання за укладеним договором через недостатність коштів, отримуваних ним від провадження своєї основної діяльності, та запевняв про погашення заборгованості перед ТОВ Львівський приладобудівний завод .

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів повних чи часткових розрахунків відповідача як покупця за отриманий товар, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором №22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018 у розмірі 154305,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216 , 217 Господарського кодексу України . При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 вказаної норми зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача за період з 16.04.2018 по 15.03.2019 інфляційних у розмірі 10545,79 грн. та 3570,62 грн. - 3% річних.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних.

Перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань, внаслідок чого не вірно визначено кількість днів прострочення, а тому наданий розрахунок 3% річних є арифметично не вірним.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, вихідні та святкові дні мають значення для визначення початку періоду прострочення виконання зобов`язання і враховуються тоді, коли останній день виконання зобов`язання випав на вихідний або святковий день. Однак, вихідні та святкові дні не відраховуються з днів, коли прострочення тривало. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 26.07.18р. у справі №910/23359/15.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім не враховані приписи законодавства. Так, із наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням останнього дня для оплати товару, та у тих місяцях, де останній день строку виконання зобов`язання припав на вихідний день, день прострочення визначено без урахування того, що останній день строку перенесено на перший робочий за ним день.

Здійснивши перерахунок пред`явлених до стягнення сум 3% річних з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду розрахунку, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 3568,74 грн. (у тому числі: за видатковими накладними №РН-0000032 від 14.02.2018, №РН-0000033 від 14.02.2018 виходячи з загального боргу 5746,80 грн., за період з 17.04.2018 по 15.03.2019 - 157,29 грн.; за видатковою накладною №РН-0000046 від 13.03.2018, виходячи з боргу 12982,80 грн. за період з 14.05.2018 по 15.03.2019 - 326,52 грн., за видатковими накладними №РН-0000059 від 03.04.2018, №РН-0000060 від 03.04.2018 виходячи з загального боргу 118298,40 грн. за період з 04.06.2018 по 15.03.2019 - 2771,09 грн.; за видатковими накладною №РН-0000104 від 06.06.2018, №РН-0000105 від 06.06.2018 виходячи з загального боргу 17277,60 грн. за період з 07.08.2018 по 15.03.2019 - 313,84 грн.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у пред`явленому до стягнення розмірі.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором № 22/ДМТЗ-18 від 10.01.2018 у розмірі 154305,60 грн., 3% річних у розмірі 3568,74 грн. та інфляційні - 10545,79 грн. В іншій частині вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір в загальній сумі 2526,31 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (Ідентифікаційний код 33964057, адреса: 81112, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Львівська, буд. 3) про стягнення 168422,01 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 85612, Донецька область, м.Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (Ідентифікаційний код 33964057, адреса: 81112, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Львівська, буд. 3) основного боргу 154305,60 грн.; 3% річних у розмірі 3568,74 грн. та інфляційні 10545,79 грн., а також відшкодування судового збору 2526,31 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 17.10.2019.

Суддя Н.В. Величко