Рішення
від 10.10.2019 по справі 910/10142/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2019Справа № 910/10142/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ПАК ГРУП

до акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 4 167 867,43 грн

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (директор з правових питань (за статутом)

від відповідача Березінський О.С. (довіреність № Ц/6-45/195-19 від 19.07.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю СТАР ПАК ГРУП (далі - ТОВ СТАР ПАК ГРУП , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Укрзалізниця , відповідач) про стягнення 4 167 867,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, переданий позивачем на виконання договору поставки № СВРЗ-03-22-18-202/ю від 11.12.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 4 167 867,43 грн, з яких: 3 680 823,36 грн - основний борг, 153 373,63 грн - інфляційна складова боргу, 48 012,95 грн - 3% річних та 285 657,49 грн - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10142/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019.

03.09.2019 судом оголошена перерва у підготовчому засіданні до 17.09.2019.

17.09.2019 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме листа заступника директора Департаменту казначейства, в якому повідомлялось про готовність сплатити заборгованість перед позивачем.

Суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, а також призначення судового засідання на 01.10.2019.

01.10.2019 судом оголошена перерва у судовому засіданні до 10.10.2019.

08.10.2019 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою основної заборгованості у повному обсязі, в якій відповідач також просив зменшити на 50% штрафні санкції, що підлягають стягненню з відповідача.

10.10.2019 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме квитанції про реєстрацію податкових накладних.

У судовому засіданні 10.10.2019 представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу та просив стягнути з відповідача заявлені у позові пеню, 3% річних та інфляційну складову боргу.

Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.10.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.12.2018 між ТОВ СТАР ПАК ГРУП (постачальник) та АТ Укрзалізниця (покупець) був укладений договір поставки № СВРЗ-03-22-18-202/ю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - п`ятник з механічною обробкою, упор передній, упор задній, кронштейн, автозчеп СА-3, хомут тяговий.

Кількість товару складає 310 шт. (триста десять штук) і визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 3 900 557,28 грн., в тому числі ПДВ 20% - 650 092,88 грн.

Положеннями п. 7.1.1 договору на покупця покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку Постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 3 680 823,36 грн, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними №№ 196, 202 від 18.12.2018 та №№ 203, 208 від 20.12.2018, а також довіреністю № 686 від 03.12.2018, виданою відповідачем особі, уповноваженій на приймання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

Проте, відповідач у порушення умов укладеного сторонами договору, товар поставлений позивачем на момент звернення останнього до суду не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 3 680 823,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 206, 205, 193, 192 від 25.09.2019, тобто сплата основного боргу була здійснена відповідачем після звернення позивача до суду за захистом його порушених прав та відкриття провадження у дані справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 680 823,36 грн підлягає закриттю.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 285 657,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, згідно з положеннями п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Матеріали справи свідчать, що:

- реєстрація податкової накладної щодо поставки товару за видатковими накладними №№ 196, 202 від 18.12.2018 відбулась 27.12.2018, а 10 банківських днів спливли 03.01.2019, таким чином, порушення строку виконання зобов`язання з оплати вказаного товару почалося 04.01.2019;

- реєстрація податкової накладної щодо поставки товару за видатковою накладною № 203 від 20.12.2018 відбулась 28.12.2018, а 10 банківських днів спливли 08.01.2019, таким чином, порушення строку виконання зобов`язання з оплати вказаного товару почалося 09.01.2019.

- реєстрація податкової накладної щодо поставки товару за видатковою накладною № 208 від 20.12.2018 відбулась 09.01.2019, а 10 банківських днів спливли 08.01.2019, таким чином, порушення строку виконання зобов`язання з оплати вказаного товару почалося 10.01.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що її розмір становить 282 812,15 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме 282 812,15 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а його обов`язком, виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку і невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на 50% від їх обґрунтованого розміру задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 153 373,63 грн та 3% річних в розмірі 48 012,95 грн

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 153 373,63 грн.

Водночас, здійснивши власний розрахунок 3% річних суд встановив, що їх розмір становить 47 538,74 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 47 538,74 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 282 812,15 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 153 373,63 грн та 3% річних в розмірі 47 538,74 грн. В частині стягнення основного боргу в розмірі 3 680 823,36 грн провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині позовні вимоги пред`явлено необгрунтовано.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ПАК ГРУП (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 225, ідентифікаційний код 40988349) пеню в розмірі 282 812,15 грн (двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот дванадцять грн 15 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 153 373,63 грн (сто п`ятдесят три тисячі триста сімдесят три грн 63 коп.), 3% річних в розмірі 47 538,74 грн (сорок сім тисяч п`ятсот тридцять вісім грн 74 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 468,22 грн (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят вісім грн 22 коп.).

3. Закрити провадження у справі № 910/10142/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 680 823,36 грн (три мільйони шістсот вісімдесят тисяч вісімсот двадцять три грн 36 коп.).

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 18.10.2019.

Суддя О.Г. Удалова

Дата ухвалення рішення10.10.2019
Оприлюднено18.10.2019

Судовий реєстр по справі —910/10142/19

Рішення від 10.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

Ухвала від 05.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні