Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10907/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10907/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" (02140, м.Київ, просп.Миколи Бажана 30, код ЄДРПОУ 24438416)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" (04075, м.Київ, вул.Курортна, 15, код ЄДРПОУ 38736434)

про стягнення 677 871,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" заборгованості за договорами № КИ 281218/1 та № КИ 281218/2 від 28.12.2018 у розмірі 677 871,60 грн, з яких: 545 698,74 грн основного боргу, 77 145,39 грн пені, 55 027,47 грн 25% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.09.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, та позивачу - для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач письмового відзиву по справі не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 16.08.2019 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04075, м.Київ, вул.Курортна, 15, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Жодних пояснень, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Також судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Отже, зокрема відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи та те, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Демікс (продавець за договором, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Неонік - Груп (покупець за договором, відповідач) було укладено Договори № КИ 281218/1 та № КИ 281218/2, за умовами яких продавець зобов`язався в порядку та строки, встановлені цими Договорами, передати у власність Покупцю навантажувальну техніку (далі за текстом - Товар ), у визначеній кількості, відповідної якості, по узгодженій ціні зазначеній у Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цими Договорами .

Відповідно до п.2.1 та Специфікації (додаток № 1 до договору) до договору № КИ 281218/1, позивач зобов`язався поставити товар Навантажувач газ/бензинового HC CPQD25N-RW21-Y0 в кількості 1 шт, вартістю 560 082,00 грн., що на дату договору еквівалентно 20 400,00 доларів США.

Сторони у п. 2.2 договору № КИ281218/1 , узгодили порядок проведення взаєморозрахунків, зокрема покупець проводить оплату за поставлений товар згідно виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такі строки:

-передоплату в розмірі 50 % від вартості Товару, що становить 280 041,00 (Двісті вісімдесят тисяч сорок одна) Гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 10 200,00 (Десять тисяч двісті) Доларам США, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виписки рахунку;

- остаточна оплата в розмірі 50 % від вартості Товару, що 280 041,00 (Двісті вісімдесят тисяч сорок одна) Гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 10 200,00 (Десять тисяч двісті) Доларам США, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту поставки Товару.

У пп.2.8, 2.9 договору № КИ281218/1 передбачено, що датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця. Всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України.

29.12.2018 за видатковою накладною №100043254 від 29.12.2018 позивач поставив відповідачу обумовлений у Специфікації товар по договору № КИ281218/1 від 28.12.2018 на суму 560 082,00 грн.

Вказана видаткова накладна, як і Акт прийому-здачі товару від 29.12.2018 до договору підписані представниками постачальника та покупця без будь-яких претензій щодо якості кількості та комплектації.

Позивач вказує, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати товару у повному обсязі виконав не належним чином та не у повному обсязі, здійснив попередню оплату за отриманий товар у сумі 280 041,00 грн., та в подальшому часткові оплати, у зв`язку із чим заборгованість за отриманий товар склала 166 000,00 грн.

Також з пояснень позивача та матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.2.1 та Специфікації (додаток № 1 до договору) до договору № КИ 281218/2, позивач зобов`язався поставити товар Навантажувач газовий Nissan - UniCarriers DX20LPG в кількості 1 шт, вартістю 759 397,48 грн.

Сторони у п. 2.2 договору № КИ281218/2 визначили порядок проведення взаєморозрахунків, зокрема покупець проводить оплату за поставлений товар згідно виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такі строки:

- передоплату в розмірі 50 % від вартості Товару, що становить 379 698,74 (Триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 74 коп.) Гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 12 156,00 (Дванадцять тисяч сто п`ятдесят шість) Євро, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виписки рахунку;

- остаточна оплата в розмірі 50 % від вартості Товару, що 379 698,74 (Триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 74 коп.)Гривень, що на дату укладення договору еквівалентно 12 156 ,00 (Дванадцять тисяч сто п`ятдесят шість) Євро, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту поставки Товару .

На виконання умов Договору № КИ281218/2 позивач за видатковою накладною № 100043251 від 29.12.2018 на суму 759 397,48 грн., актом прийому-передачі Товару від 29.12.2018 здійснив поставку обумовленого договором товару, вартістю 759 397,48 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого товару по договору № КИ281218/2, з урахуванням попередньої оплати, склала 379 698,74 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором сторонами були підписані видаткові накладні №100043254 від 29.12.2018, № 100043251 від 29.12.2018, та акти прийому-здачі товару від 29.12.2018.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, умовами договорів сторони передбачили, що остаточна оплата у розмірі 50% від вартості товару має бути перерахована покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, строк виконання зобов`язань щодо оплати отриманого 29.12.2018 товару по договорах, станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач інформаційними листами за вих.№ 08/04-1 від 08.04.2019, № 17/04-1 від 17.04.2019 гарантував позивачу оплату залишку за отримані навантажувачі.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача становить 166 000,00 грн боргу по договору № КИ281218/1 та 379 698,74 грн боргу по договору № КИ281218/2, всього 545 698,74 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаних сум заборгованості за отриманий товару, у т.ч. у визначені договором строки, та на письмові вимоги позивача, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення боргу у розмірі 545 698,74 грн є правомірною.

За прострочення виконання зобов`язань щодо належної та своєчасної оплати вартості товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 77145,39 грн. пені, 55027,47 грн 25% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.2 договорів передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару згідно п. 2.2.2. Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару, що постачається за даним Договором за кожен день прострочки оплати, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних у розмірі 21998,88 грн по договору № КИ281218/1 за період з 03.04.2019 по 07.08.2019 ( з урахуванням часткових оплат) та 33028,59 грн 25% річних по договору № КИ281218/2 за період з 03.04.2019 по 07.08.2019, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині на загальну суму 55 027,47 грн підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 30 874,16 грн за період з 03.04.2019 по 07.08.2019 (з урахуванням часткових оплат) по договору № КИ281218/1 та 46271,23 грн по договору № КИ281218/2 за період з 03.04.2019 по 07.08.2019 задовольняється судом в межах розрахунку позивача, всього на суму 77 145,39 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 89, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" (04075, м.Київ, вул.Курортна, 15, код ЄДРПОУ 38736434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікс" (02140, м.Київ, просп.Миколи Бажана 30, код ЄДРПОУ 24438416) 545 698 (п`ятсот сорок п`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 74 коп основного боргу, 77 145 (сімдесят сім тисяч сто сорок п`ять) грн 39 коп пені, 55 027 (п`ятдесят п`ять тисяч двадцять сім) грн 47 коп 25% річних, 10 168 (десять тисяч сто шістдесят вісім) грн 07 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак