Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10533/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10533/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (65012, м.Одеса, пров. Катаєва, 3, код ЄДРПОУ 30704028)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТРА ЕКСПРЕСС" (03124, м.Київ, вул.Миколи Василенка, 7а, код ЄДРПОУ 42255506)

про стягнення 62 633,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТРА ЕКСПРЕСС" про стягнення 43 545,00 грн. основного боргу - заборгованості за договором поставки № 118/08 від 06.08.2018, 7405,23 грн. пені, 10 886,25 грн. штрафу, 796,92 грн. 3% річних та покладення на відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, та позивачу - для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач письмового відзиву по справі не надав, про судовий розгляд повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 07.08.2019 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана адресатом 16.08.2019.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав ухвалу суду 16.08.2019.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи та те, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літра Експрес" (надалі- відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 118/08 (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався постачати продукти харчування, в т.ч. алкогольні напої, у відповідності з замовленням покупця, а покупець зобов`язався приймати товар згідно за накладними і оплачувати його в порядку, передбаченому даним договором (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 2 договору постачальник здійснює поставку товару в обсязі і асортименті, погодженому сторонами, на підставі замовлень покупця на умовах DDP (склад покупця) у відповідності з умовами Інкотермс-2000р.

Право власності на товар і всі пов`язані з ним ризики і обов`язки переходять на покупця при отриманні товару і підписанні ним товаросупровідних документів (п.2.5 договору).

За умовами п.3.1 договору, ціна за одиницю товару встановлюється постачальником і фіксується в товаросупровідних документах.

Згідно п.3.3 договору, покупець оплачує повну вартість поставленого товару протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару (розділ 3 договору).

Матеріалами справи встановлено, що за видатковими накладними № РК1К-00747 від 28.08.2018 на суму 32 180,00 грн, № РК1К-01388 від 19.12.2018 на суму 17 830,01 грн позивачем було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар (алкогольні напої) на загальну суму 50 010,01 грн., що засвідчено підписами сторін та підтверджено також товарно-транспортними накладними.

Позивач вказує, що 16.04.2019 відповідачем було повернено товар на суму 6465,01 грн, при цьому поставлений товар на суму 43 545,00 грн залишився неоплаченим.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача 43 545,00 грн основного боргу - заборгованості за договором поставки № 118/08 від 06.08.2018, 7405,23 грн. пені, 10 886,25 грн. штрафу, 796,92 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором сторонами були підписані видаткові накладні № РК1К-00747 від 28.08.2018 на суму 32 180,00 грн, № РК1К-01388 від 19.12.2018 на суму 17 830,01 грн та товарно-транспортні накладні від 28.08.2018 та 19.12.2018 відповідно, товар за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у розділі 3 договору сторони передбачили, що покупець оплачує повну вартість поставленого товару протягом 90 календарних днів з моменту його отримання.

Таким чином, строк виконання зобов`язань по накладній № РК1К-00747 від 28.08.2018 настав 26.11.2018, по накладній № РК1К-01388 від 19.12.2018 - 19.03.2019.

Судом враховано пояснення позивача щодо повернення відповідачем 16.04.2019 отриманого товару за спірною поставкою на суму 6465,01 грн.

Згідно розрахунку позивача, вказане повернення позивачем прийнято в якості взаєморозрахунків по накладній № РК1К-01388 від 19.12.2018.

Доказів оплати відповідачем суми 43 545,00 грн. боргу, у т.ч. у визначені строки, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення боргу у розмірі 43 545,00 грн є правомірною.

За прострочення виконання зобов`язань щодо належної та своєчасної оплати вартості товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7405,23 грн. пені, 10 886,25 грн. штрафу, 796,92 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності до п. 3.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотки від суми неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення покупцем оплати товару більше 30 календарних днів у відповідності з п. 3.3. договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми неоплаченого в строк товару.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 7405,23 грн. пені, а саме: 5748,32 грн. пені за період з 27.11.2018 по 27.05.2018 по накладній від 28.08.2019, 1656,91 грн пені за період з 20.03.2019 по 01.08.2019 по накладній від 19.12.2018, а також 10 886,25 грн штрафу (25% від суми 43 545,00 грн боргу), суд дійшов про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення цих вимог в межах розрахунку позивача.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 796,92 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 796,92 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору № 5 про надання правової допомоги від 30.07.2019, укладеного між адвокатом Фольгіном О.Л. та ТОВ "Винфорт", додаткової угоди від 30.07.2019 до договору, платіжне доручення № 7598 від 02.08.2019 на суму 3000,00 грн., ордер серія ОД № 469656 від 30.07.2019, копію свідоцтва серія ОД № 003680 від 20.02.2019 про право Фольгіна О.Л. на заняття адвокатською діяльністю. розрахунок судових витрат.

Приймаючи до уваги, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 3 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та покладення зазначених витрат на відповідача.

Керуючись ст. 89, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТРА ЕКСПРЕСС" (03124, м.Київ, вул.Миколи Василенка,7а, код ЄДРПОУ 42255506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3, ідентифікаційний код 30704028) основний борг у розмірі 43 545 (сорок три тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп, пеню у розмірі 7405 (сім тисяч чотириста п`ять) грн 23 коп., штраф у розмірі 10 886 (десять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 25 коп, 3 % річних у розмірі 796 (сімсот дев`яносто шість) грн 92 коп, судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак