Рішення

від 18.10.2019 по справі 916/2311/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2311/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М.Боровського, 28 Б)

до відповідача: Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 22)

про стягнення 42 150,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019р. Акціонерне товариство "Одесаобленерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 41 210,25 грн, 3% річних у сумі 321,78 грн грн, інфляційні втрати у сумі 618,15 грн, а також судовий збір у сумі 1921 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №3271 від 25.04.2006р. в частині повної та своєчасної оплати спожитої активної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2311/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 19.08.2019р. була отримана представником позивача у приміщенні суду 21.08.2019р.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-40), та отримана останнім 27.08.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.41).

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

03.09.2019р. від Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.42-44), згідно якого останній, заперечуючи проти позову, зазначив про закінчення 31.12.2006р. строку дії договору №3271 від 25.04.2006р., що має наслідком неможливість виникнення заборгованості за таким договором.

Водночас, як вказує відповідач, у 2018р. між сторонами по справі було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти. Предметом цього договору є постачання Інституту електричної енергії, при цьому ціна договору склала 953 954 грн.

За твердженням відповідача, враховуючи умови договору, у 2018р. Інститут вчасно розрахувався за спожиту енергію у сумі 953 954 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що для здійснення розрахунків бюджетними установами законодавство передбачає обов`язкове бюджетне призначення. Здійснення розрахунків не в межах запланованих та затверджених бюджетних призначень, як вказує відповідач, розцінюється як порушення норм чинного законодавства. Кошторисом Інституту, як бюджетною установою, у 2018р. не передбачено інших коштів за спожите електроенергію.

Крім того відповідач також зауважує, що з огляду на анулювання у позивача ліцензії з 11.12.2018р., відповідач не мав можливості продовжити дію договору №3271 від 08.02.2018р. шляхом внесення змін до умов договору в частині строку його дії, а також суми договору.

15.10.2019р. до суду від АТ "Одесаобленерго" надійшла відповідь на відзив (а.с.51-52), згідно якої позивач зазначив про відсутність в матеріалах справи жодного доказу щодо припинення дії договору №3271 від 25.04.2006р., а також те, що відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення дії такого договору.

Крім того, надаючи свої заперечення на відзив на позовну заяву, позивач також зазначає про анулювання ліцензії АТ "Одесаобленерго" з 01.01.2019р., про що зазначено у постанові НКРЕКП від 06.11.2018р. №1345.

18.10.2019р. позивачем було подано до суду клопотання про залучення додаткових документів до відповіді на відзив.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як встановлено судом, 25.04.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", новим найменуванням якого є Акціонерне товариство "Одесаобленерго") (Постачальник) та Одеським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 3271 (а.с.23-28), відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Положеннями п. 2.3 договору встановлено обов`язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п.2.3.1 договору); оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків» та №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.п. 2.3.3 договору).

Відповідно до умов "Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору №3271 від 25.04.2006 року (а.с.27), розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 10 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. Платіжні доручення або/чи інші платіжні (розрахункові) документи повинні обов`язково містити, зокрема, номер і дату договору за яким здійснюються платежі.

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюються Споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів.

Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначаються на підставі поданого споживачем „Акту про обсяги спожитої електроенергії» як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду, на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.

Згідно із п. 9.4. Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006р. Договір вважається щорічно продовженим , якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих волевиявлення сторін щодо припинення дії договору, з урахуванням приписів п. 9.4. Договору, суд доходить висновку про чинність договору станом на час виникнення спірних правовідносин.

Положеннями п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно п. 4.21 Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 Правил електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку спожитої електричної енергії (а.с.20), з урахуванням даних акту ОРІДУ НАДУ при президентові України (а.с.29), останнім у грудні 2018р. було спожито 115 707 кВ.год. на загальну суму 143 123,84 грн. Жодних заперечень щодо обсягу спожитої електричної енергії відповідачем висловлено не було.

На виконання умов договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру за грудень 2018р. (а.с.30) щодо оплати вартості спожитої електроенергії з урахуванням втрат на загальну суму 143 123,84 грн (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в ньому терміну оплати. Як встановлено судом та сторонами по справі жодним чином не заперечується, такий рахунок було отримано представником відповідача без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить відповідний підпис особи, що їх отримала.

Водночас, як вказує позивач, станом на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію була погашена лише частково у сумі 101 913,59 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку позивача (а.с.31-32), в іншій частині рахунок позивача залишився неоплаченим. Зворотного матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повного виконання відповідачем взятого на себе обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивач щодо стягнення з відповідача залишку неоплаченої суми за спожиту електроенергію у розмірі 41 210,25 грн.

Поряд з цим, суд критично оцінює твердження відповідача щодо припинення між сторонами правовідносин за договором №3271 від 25.04.2016р. з огляду на закінчення строку його дії, з огляду на таке.

Як вже було зазначено судом, дійсно умовами укладеного між сторонами договору було погоджено строк дії договору до 31.12.2006р., при цьому, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи, що електрична енергія є різновидом специфічного товару, припинення поставки за даним правочином має відбуватись з дотриманням відповідної процедури, тоді як відповідачем не надано, зокрема, доказів звернення до позивача з приводу припинення правовідносин з поставки електричної енергії за договором №3271, в порядку передбаченому п. 9.4 даного договору.

При цьому, суд також зауважує, що укладання між сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти №3271 від 08.02.2018р. також не є підставою для автоматичного припинення дії договору №3271 від 25.04.2006р. та не виключає поставку у спірний період електричної енергії за зазначеним договором.

При цьому, суд зауважує, що дія договору №3271 від 25.04.2006р. поширюється на спірні правовідносини, що вбачається зокрема із положень п.11.2. договору про закупівлю товару за державні кошти №3271 від 08.02.2018р., згідно якого особливості взаємовідносин сторін у відповідності до правил користування електроенергією регулюються договором про постачання електричної енергії.

Також суд зазначає, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи, що сам факт споживання електричної енергії як товару встановлено матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, то наявність або відсутність бюджетних асигнувань не можуть впливають на обов`язок оплатити спожиті послуги.

Також судом не приймаються твердження відповідача щодо анулювання ліцензії позивача на постачання електричної енергії з 11.12.2018р., оскільки згідно постанови НКРЕКП від 06.11.2018р. №1345 анулювання АТ "Одесаобленерго" ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відбулось з 01.01.2019р.

За таких обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повного виконання відповідачем взятого на себе обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії у грудні 2018р., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 41 210,25 грн цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за спірний період (а.с.21-22), вважає його вірним, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 321,78 грн та інфляційних втрат у сумі 618,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 22, код ЄДРПОУ 23213365) на користь Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 41 210 /сорок одна тисяча двісті десять/ грн 25 коп., 3% річних у сумі 321 /триста двадцять одна/ грн 78 коп., інфляційні втрати у сумі 618 /шістсот вісімнадцять/ грн 15 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська