Рішення

від 16.10.2019 по справі 918/611/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/611/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Липники"

про стягнення 119 101,72 грн. штрафу та 71 656,82 грн. пені

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники:

Від позивача: Смик А.Є.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Липники" про стягнення заборгованості 587 764,28 грн., з яких 397 005,74 грн. - основний борг, 119 101,72 грн. - штраф, 71 656,82 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу №1303/17928 від 13.03.2018 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отриманий товар. Тому покликаючись на умови Договору позивач нарахував відповідачу штраф та пеню.

Ухвалою суду від 06.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено на 02.10.2019 р.

02 жовтня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії надійшло клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості залучення адвоката та час ознайомлення з матеріалами справи адвоката.

В судовому засіданні 02 жовтня 2019 року оголошено перерву на 16.10.2019 р.

До винесення рішення, 16.10.2019 р. зі спору від позивача надійшла заява від 15.10.019 року, у якій останній просить зменшити розмір позовних вимог і стягнути з відповідача 119 101,72 грн. - штрафу та пеню в розмірі 71 656,82 грн. Заява мотивована тим, що відповідачем у процесі розгляду справи було повністю погашено основний борг у розмірі 397 005,74 грн.

Вказана заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

Одночасно із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач подав клопотання про повернення судом із Державного бюджету сплачений ним судовий збір у сумі 5 954,64 грн., на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" (у зв`язку зі зменшенням позовних вимог).

У судове засідання 16 жовтня 2019 року представник відповідача не з`явився. Відзиву на позов не подав. Про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення перерви на 16.10.2019 р.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляд справи, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи належить здійснити за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд встановив наступне.

Між Селянським (фермерським) господарством "Липники" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь - зерно - продукт" (Продавець) 13.03.2018 року було укладено Договір купівлі-продажу №1303/17928 (арк.с. 9-11).

Згідно з розділом 1 даного договору Продавець в порядку та на умовах цього Договору зобов`язується продати у власність Покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар, зазначений в накладних та/або специфікаціях до цього Договору (далі - Товар), а Покупець у свою чергу зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктами 3.3.-3.5. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами по цьому Договору здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Продавцем в цьому Договорі. Моментом оплати Покупцем вартості кожної конкретної партії товару є дата поступлення цих коштів на поточний рахунок Продавця. Покупець зобов`язується провести оплату кожної партії товару в термін, зазначений у Специфікації до цього Договору.

Згідно Розділу 6 Договору Продавець зобов`язується, зокрема, передати у власніть Покупця товар по ціні, вказаній в п.3.1. Договору. У свою чергу Покупець зобов`язується, зокрема, здійснити оплату за товар в розмірах, що визначаються в п.3.2. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Продавцем.

У пункті 7.3. сторони погодили, що у разі порушення строків оплати (невиконання умов Договору) Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару. Крім того, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця вартість неоплаченого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Згідно пункту 9.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2018 р., а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору між сторонами були укладені специфікації на загальну суму 1 545 654,16 грн., згідно яких позивач здійснив поставку товарів за період з березня по серпень 2018 року на загальну суму 1 545 654,16 грн.

У специфікаціях №875 від 19.03.2018 р., №703 від 19.03.2018 р., №500 від 11.04.2018 р., №374 від 07.05.2018 р., №856 від 19.06.2018 р. на загальну суму 1 076 393,40 грн. - строк оплати товарів встановлювався до 15 серпня 2018 року (пункти 5 даних специфікацій).

У специфікаціях №139 від 03.05.2018 р., №848 від 19.06.2018 р., №858 від 19.06.2018 р., №200 від 03.08.2018 р., №1197 від 16.08.2018 р., №1198 від 16.08.2018 р., №1479 від 21.08.2018 р., №1756 від 23.08.2018 р. на загальну суму 469 260,76 грн. - строк оплати товарів встановлювався до 15 жовтня 2018 року (пункти 5 даних специфікацій).

Між позивачем та відповідачем укладено Протоколи про зарахування зустрічних вимог від 23.08.2018 р., та від 20.08.2019 р., за яким сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 148 648,42 грн. (арк.с. 49,50). Протоколи підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Таким чином, згідно наявних у справі матеріалів, станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, неоплаченими відповідачем залишалися кошти у розмірі 397 005,74 грн.

У зв`язку з несплатою даних коштів позивач, покликаючись на п.7.3. Договору від 13.03.2018 р. нарахував відповідачу штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого товару (виходячи із суми боргу 397 005,74 грн.), який складає 119 101,72 грн.

У процесі розгляду даної справи у суді відповідач повністю погасив суму основного боргу перед позивачем у розмірі 397 005,74 грн. шляхом підписання протоколу про зарахування зустрічних однорідних вимог. У якості доказу цього позивач надав протокол про зарахування зустрічних вимог від 10.10.2019 р.

Отже, станом на 16.10.2019 р. у відповідача відсутній борг перед позивачем за отримані товари згідно Договору від 13.03.2018 р. Вказане слугувало підставою для подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом.

Несплаченим залишився штраф у розмірі 30% (від суми боргу, який існував), що складає 119 101,72 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 119 101,72 грн. штрафу суд зазначає таке.

Перевіряючи обгрунтованість та відповідність розміру штрафу умовам договору, суд визнає його арифметично правильним (397 005,74/100 Х 30% = 119 101,7205 грн.).

Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені або штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов`язання нарахував відповідачу 119 101,72 грн. штрафу та 71 656,82 грн. - пені, що в сукупності становить 190 758,54 грн. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим у порівнянні із сумою основного боргу, який існував та на даний момент є погашеним, та у відсотковому співвідношенні складає 48,05% від суми основного боргу 397 005,74 грн.

Враховуючи майновий стан сторін, керуючись принципами справедливої рівноваги між інтересами позивача та відповідача, з огляду на короткостроковість виникнення боргу, та зважаючи що відповідачем повністю погашено борг у процесі розгляду даної справи, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу із 30% заявлених (від суми боргу, що існував), та стягнути його з відповідача в розмірі 5% (від суми боргу, що існував), що за підрахунками суду складає 19850,29 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу частково - у сумі 19 850,29 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 99 251,43 грн. слід відмовити.

Щодо суми нарахованої пені суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.4. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день існування прострочення оплати.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за загальним правилом пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження порушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При перевірці нарахованих сум пені суд здійснив власний розрахунок даної санкції та встановив, що за період з 16.10.2018 р. по 16.04.2019 р. на суму заборгованості у розмірі 397 005,74 грн., пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України складає - 71 656,82 грн. За наведеного поданий позивачем розрахунок розміру позовних вимог є обґрунтованим та арифметично правильним.

Тому вимоги позивача в частині стягнення із відповідача пені 71 656,82 грн. слід задоволити.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, у зв`язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог на підставі ч.1 п.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь - зерно - продукт" 5 954,64 грн. судового збору.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у розмірі 2 861,82 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із даним позовом, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Липники" (34600, Рівненська область, Березнівський район, м. Березне, вул. Садова, 55, код ЄДРПОУ 30032691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - зерно - продукт" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, с.Липляни, вул.Козацька, 22, ЄДРПОУ 31496816) - 19 850 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 29 коп. штрафу, 71 656 (сімдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят шість) грн. 82 коп. пені та 2 861 (дві тисячі вісімсот шістдесят дону) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 99 251,43 грн.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Липляни, вул. Козацька, 22, код ЄДРПОУ 31496816) з Державного бюджету України - 5 954,64 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 486 від 29.08.2019 року (на суму 8 816,46 грн.), оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 918/611/19. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено та підписано 18 жовтня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.