Рішення

від 17.10.2019 по справі 573/935/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/935/19

Номер провадження 2/573/298/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Свиргуненко Ю. М.,

за участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Шамукова Світлана Фаридівна, Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Позовна заява вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчена сертифікатом серії СМ №0234799 від 12 березня 1997 року. Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняв її син ОСОБА_4 , який вступив в управління спадковим майном, розпорядився речами померлої, користувався земельною ділянкою, зберігав документи на спадкове майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер та після його смерті відкрилася спадщина на зазначену вище земельну ділянку.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 є його двоюрідним дядьком по материнській лінії. Про наявність спадкового майна дізнався від орендаря, який обробляє земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 . На даний час спадщина ніким не успадкована та юридично не оформлена. Рішенням Білопільського районного суду від 01 березня 2019 року йому визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 за його заявою заведена спадкова справа після останнього. В той же час нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яку ОСОБА_4 фактично успадкував після смерті матері, у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа.

Також позивач вказує, що відповідно до довідки Держгеокадастру ОСОБА_3 мала у власності земельну частку (пай), розміром 4,57 в умовних кадастрових га на території Воронівської сільської ради, посвідчену сертифікатом серії СМ в„– 0234799 від 12 березня 1997 року, який був виданий на руки. Через неточний переклад, у списках на розпаювання та вищевказаній довідці ім`я спадкодавця помилково записано як ОСОБА_5 замість ОСОБА_6 .

Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідченого сертифікатом серії СМ №0234799 від 12 березня 1997 року, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року №57 на ім`я ОСОБА_3 , а також визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька по лінії матері, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на вищевказану земельну частку (пай), яку останній фактично успадкував після смерті своєї матері.

Ухвалою від 30 травня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 55-56).

Ухвалою від 25 червня 2019 року підготовче засідання закрите, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 86-87).

Ухвалою від 08 липня 2019 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №592/9993/19, яка перебуває на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту родинних відносин між померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 114-115).

Ухвалою від 23 вересня 2019 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Воронівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом (а. с. 133-134).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує (а. с. 145).

Представник відповідача - Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з`явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають (а. с. 142).

Третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Шамукова С. Ф. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 70).

Представник третьої особи - Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у судове засідання не з`явився без повідомлення причин. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 138).

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без ї участі, позов підтримує, на спадщину після смерті ОСОБА_4 не претендує (а. с. 146).

У зв`язку з неявкою сторін, третіх осіб суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № НОМЕР_2 , сформованим 12 червня 2018 року (а. с. 22-23).

З довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 29 березня 2018 року №247/162-18 вбачається, що ОСОБА_3 мала право земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, у землях, які перебували в колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , на території Воронівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_3 , виданим 12 березня 1997 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року. Сертифікат одержаний на руки, про що свідчить підпис у Книзі реєстрації сертифікатів (а. с. 42).

Відповідно до довідки Воронівської сільської ради від 15 жовтня 2019 року на території вказаної сільської ради розташована земельна частка (пай) колишнього КСП АФ ім. Ватутіна за №214, власником якої є ОСОБА_3 (а. с. 144).

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України окрім визначених у ч. 1 цієї статті юридичних фактів, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів в їх сукупності та законодавства переконує суд, що заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення факту належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідченого сертифікатом серії СМ №0234799 від 12 березня 1997 року, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року №57 на ім`я ОСОБА_3 .

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Ушаков та Ушакова проти України від 18 червня 2015 року (остаточне - 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності поза розумним сумнівом . Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою… .

Крім того з матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 24-25, 123-126).

За інформацією Воронівської сільської ради ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_4 Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом Воронівської сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті матері, вступивши в управління спадковим майном, розпорядився речами померлої, користувався земельною ділянкою, зберігав документи на спадкове майно (а. с. 28).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою з Спадкового реєстру №56460512 від 08 червня 2019 року (а. с. 93).

Згідно з п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пунктах 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Таким чином, враховуючи, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ЦК УРСР, які діяли на той час.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги відносилася також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року (в редакції від 25 травня 1997 року), яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могла бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Тобто, спадкоємець, який постійно безпосередньо проживав із спадкодавцем на день його смерті, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_3 , у тому числі й право на земельну частку (пай), яке є предметом звернення до суду з даним позовом, фактично прийняв її син, ОСОБА_4 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на день смерті.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 був двоюрідним дядьком позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 по материнській лінії (а. с. 16-21, 50).

Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № НОМЕР_4 , сформованим 12 червня 2018 року (а. с. 26-27).

З довідки Воронівської сільської ради від 17 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлого виконкомом сільської ради не посвідчувався (а. с. 29).

Рішенням Білопільського районного суду від 01 березня 2019 року, яке набрало законної сили 02 квітня 2019 року, ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили (а. с. 80-81).

19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Шамуковою С. Ф. за заявою позивача заведена спадкова справа №33/2019 після смерті ОСОБА_4 , зареєстрована у Спадковому реєстрі за №64090654 (а. с. 71-82).

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України 2003 року, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

В силу ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_4 в установленому законом порядку, шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, є його єдиним спадкоємцем та входить до кола спадкоємців п`ятої черги за законом. При цьому суд відмічає, що рідна сестра позивача - ОСОБА_2 , яка залучена до участі в даній справі в якості третьої особи, спадщину після смерті двоюрідного дядька не прийняла та на неї не претендує. Інші родичі ближчого ступеня споріднення, які б за законом усували позивача від права спадкування після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 81, 131 ЗК України передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Статтею 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не права власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька по материнській лінії, ОСОБА_4 , позивач має право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Воронівської сільської ради, у землях, які перебували у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , посвідчене сертифікатом серії СМ в„– 0234799, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 12 березня 1997 року на підставі розпорядження від 17 лютого 1997 року №57 на ім`я ОСОБА_3 , яке спадкодавець за законом успадкував після смерті останньої.

Згідно з п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2019 року ОСОБА_7 , діючи в інтересах позивач ОСОБА_1 , звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, однак, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа на земельну ділянку, яка є предметом звернення до суду з даним позовом (а. с. 14).

Оскільки позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , його право підлягає захисту судом.

Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що позивач прийняв спадщину після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа - сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 12 березня 1997 року не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання права на земельну частку (пай), розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, які перебували в колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, з послідуючим проведенням землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельної частки (паю) у натурі у вигляді земельної ділянки та реєстрацією права власності на землю. При цьому суд відмічає, що визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на земельну частку (пай), право на яку посвідчене сертифікатом серії СМ №0234799 від 12 березня 1997 року, то вони задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище у мотивувальній частині рішення, у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не набув у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, а був наділений лише правом на земельну частку (пай).

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ст. ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1960 року, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, ст. ст. 16, 1216, 1218, 1220, 1265, 1268-1270 ЦК України, ст. 81, 125, 131, 152 ЗК України, ст. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року, п. п. 1, 11, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 08 квітня 1998 року Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області, мешканця АДРЕСА_2 до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04389972, юридична адреса: 41840, Сумська область, Білопільський район, с. Воронівка, вул. Центральна, 14, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Шамукова Світлана Фаридівна, юридична адреса: 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 4/1, Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, юридична адреса: 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльска, 20, ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку задовільнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували в колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідченого сертифікатом серії СМ №0234799 від 12 березня 1997 року, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року №57 на ім`я ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька по материнській лінії, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, які перебували у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна , на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчене сертифікатом серії СМ в„– 0234799, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 12 березня 1997 року на підставі розпорядження від 17 лютого 1997 року №57 на ім`я ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя