Рішення

від 09.10.2019 по справі 127/20408/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20408/19

Провадження № 2/127/2849/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області в липні 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2008 року позивачу належить 73/200 частка будинку, що розташований у АДРЕСА_1

Інша 73/200 частка будинку належить відповідачеві. Вказані частки позивач та відповідач отримали у спадщину після смерті матері відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У власності ОСОБА_3 перебувала також земельна ділянка площею 0,0306 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться 73/100 частки будинку, які сторони по справі успадкували після її смерті, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю від 20.12.2002 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ВН № 1/ НОМЕР_1 . Земельна ділянка має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер: 0510100000:02:068:0429. Вказане підтверджується Витягом із Державного земельного кадастру.

На даній земельній ділянці розташована 73/100 частка будинку № НОМЕР_2 , яка зараз належить позивачу та відповідачу.

Дану земельну ділянку ОСОБА_3 заповіла відповідачеві, що підтверджується копією заповіту від 06.02.2007 року.

20.11.2017 року відповідач звернувся до Вінницької районної державної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, однак нотаріус йому в цьому відмовив, оскільки це порушує права ОСОБА_1 , так як на даній земельній ділянці знаходиться належна їй 73/200 частка житлового будинку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2017 року.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.09.2006 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 203/09 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 24.09.2008 року звернувся її син - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Спадкоємець ОСОБА_4 (чоловік) 24.09.2008 року відмовився від прийняття спадщини. Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися.

Судом не встановлено наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2008 року ОСОБА_1 належить 73/200 частка будинку, що розташований у АДРЕСА_1 .

Інша 73/200 частка будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2008 року.

Вказані частки позивач та відповідач отримали у спадщину після смерті матері відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначений вище будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0306 га, кадастровий номер 0510100000:02:068:0429, за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 046661 від 20.12.2002 року, належить на праві власності покійній ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г. 06.02.2008 року, та відповідно до якого заповіла належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0306 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: територія Вінницької АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_2

20.11.2017 року відповідач звернувся до Вінницької районної державної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказану земельну ділянку, однак державним нотаріусом йому було відмовлено, оскільки це порушує права ОСОБА_1 , так як на даній земельній ділянці знаходиться належна їй 73/200 частка житлового будинку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2017 року.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов`язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі прийняття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, єдиним законним способом набути право власності на спадкове майно є визнання за позивачем такого права в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 2471,76 грн.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 319, 321, 355, 378, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1226, 1258, 1268, 1296 ЦК України, ст. 67 Закону України Про нотаріат , ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0306 га, яка має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0510100000:02:068:0429, яка розташована у АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 20.12.2002 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ВН № НОМЕР_4 /1741.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 76 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя