Рішення

від 17.10.2019 по справі 280/2767/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2019 року Справа № 280/2767/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (69096, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, оф. 311)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач або ЗОВ ФСЗІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 321 673,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на ТОВ Ларан-07 за звітний період складає 287 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 11 осіб. Водночас, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 4 особи, тобто менше, ніж встановлено нормативом. Посилаючись на норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.05.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

У зв`язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці з 17.05.2019 по 31.05.2019 питання щодо відкриття провадження у справі вирішується першого робочого дня - 03.06.2019.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2767/19 та призначено судове засідання на 18.07.2019.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 18.07.2019 №29455), в якому зазначив, що ним створено необхідну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується наказом від 10.01.2018 №5. Також, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до Запорізького міського центру зайнятості та розміщувалися оголошення в газетах про наявність вакансій для осіб з інвалідністю. За таких обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

21.06.2019 від представника позивача надійшла заява (вх. №25621) про розгляд справи за його відсутності.

18.07.2019 від представника відповідача надійшла заява (вх. №29460) про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням заяв представників сторін, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (код ЄДРПОУ 35037406) зареєстровано в якості юридичної особи.

29.01.2019 відповідачем, на виконання вимог чинного законодавства до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності в Україні , у кількості 11 осіб.

Відповідно до рядка 02 Звіту за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача фактично за рік становить 4 особи.

Листом від 18.03.2019 №03-353/559 позивач повідомив відповідача, що згідно звіту форми 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік , середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю менша, ніж установлена частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Отже, у зв`язку із невиконанням нормативу ТОВ Ларан-07 має сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 312 304,86 грн.

Також, ЗОВ ФСЗІ зроблено розрахунок пені у сумі 9 369,00 грн.

Несплата даної суми зумовила звернення з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 5 статті 19 Закону №875-ХІІ).

Статтею 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами статті 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 5 липня 2012 року № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форми №10-ПІ), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 287 осіб, підлягали працевлаштуванню 11 осіб з інвалідністю, 4 особи з інвалідністю працевлаштовано, що не відповідає необхідній середньообліковій кількості.

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що наказом директора ТОВ Ларан-07 від 10.01.2018 №5 Про працевлаштування інвалідів у 2018 році виділено на підприємстві, з числа створених робочих місць, наступні робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів (без обмеження кількості штатних одиниць на кожну посаду): начальник інформаційно-кадрового відділу; інженер з якості; інженер з пожежної безпеки; інженер з інформаційної безпеки; інженер з нормування праці; інженер з підготовки кадрів; економіст з праці; економіст; укладальник-пакувальник; заступник начальника адміністративно-господарського відділу; диспетчер; охоронець (п. 2 наказу). Менеджеру з праці забезпечити подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів на виділені робочі місця (п. 3 наказу).

Також, відповідачем до Запорізького міського центру зайнятості подано Звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) :

- 23.02.2018 на 10 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 1,5 - диспетчер; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно-кадрового відділу; 1 - укладальник-пакувальник;

- 27.06.2018 на 9 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 1 - диспетчер; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно-кадрового відділу;

- 30.07.2018 на 9 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 1 - диспетчер; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно-кадрового відділу;

- 29.08.2018 на 9 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 1 - диспетчер; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно-кадрового відділу;

- 25.09.2018 на 12 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 3 - диспетчер; 1 - заступник начальника адміністративно-господарського відділу; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно - кадрового відділу;

- 31.10.2018 на 12 вакансій за посадами: 1 - інженер з інформаційної безпеки; 1 - інженер з нормування праці; 1 - економіст з праці; 1 - інженер з підготовки кадрів; 1 - інженер з якості; 1 - інженер з пожежної безпеки; 3 - диспетчер; 1 - заступник начальника адміністративно-господарського відділу; 1 - економіст; 1 - начальник інформаційно- кадрового відділу.

Крім того, ТОВ Ларан-07 опубліковано оголошення у газеті Работа для всех , випуски від 13.03.2018 №11, від 05.06.2018 №23, від 18.09.2018 №38, про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

З наведеного суд доходить висновку, що відповідачем створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у належній кількості - 11 місць, та надано органу Державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб.

Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Звідси, оскільки судом встановлено, що відповідачем створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у належній кількості - 11 місць, та подано звітність форми №3-ПН упродовж 2018 року до органу Державної служби зайнятості, підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбачено статтею 20 Закону №875-ХІІ, відсутні, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 17.10.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко