Рішення

від 16.10.2019 по справі 1.380.2019.002142

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002142

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських , Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 (прізвище при звільненні - ОСОБА_5 ) звернулась до суду з позовом до Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (далі - відповідач-1, ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських ), Національної поліції України (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви від 15.07.2019, просить:

- скасувати як протиправний наказ ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 12.04.2019 №23 о/с, в частині звільнення ОСОБА_6 ;

- зобов`язати ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських та Національну поліцію України поновити ОСОБА_4 на роботі у ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських на попередню посаду - психолога відділення кадрового забезпечення ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських , або рівнозначну посаду-викладача у цій же установі;

- стягнути з ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2019 по дату фактичного поновлення на посаді, згідно посадового окладу аналогічної або рівнозначної посади-викладача .

Позов мотивовано тим, що звільняючи позивачку на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію №580-VIІI (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), відповідач не вжив заходів щодо її працевлаштування та не запропонував жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції. Зазначає, що скерований нею рапорт про бажання продовжити службу у Національній поліції України залишився проігнорований відповідачами. Окрім того, при прийнятті оскаржуваного наказу не враховано той факт, що на момент звільнення ОСОБА_4 була вагітною, що підтверджується відповідними медичними довідками, які були направлені нею разом з рапортом про бажання продовжити службу у Національній поліції України та є одинокою матір`ю, у зв`язку з чим на неї поширюються спеціальні гарантії, визначені статтею 184 Кодексу законів про працю України.

Відповідач-1 свого обов`язку щодо подачі відзиву на позовну заяву не виконав. В підготовчому та судовому засіданнях надав пояснення, в яких зазначив про правомірність винесення оскаржуваного наказу та звільнення ОСОБА_4 на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію №580-VIІI (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 щодо задоволення позову заперечив з підстав , викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що наказом Національної поліції України від 28.01.2019 № 81 Про організаційно-штатні зміни в державних установах Національної поліції затверджено штат ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських у кількості 12 посад (з яких: 7 середнього складу поліції та 5 цивільного персоналу) замість 40 посад, що були в штаті. Посада психолога відділення кадрового забезпечення, яку займала позивачка , відсутня. 12.02.2019 позивачку під підпис ознайомлено із наказом Національної поліції України від 28.01.2019 № 81 Про організаційно-штатні зміни в державних установах Національної поліції . Посилаючись на частину 2 статті 68 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI) зазначив про обов`язок позивачки до закінчення двомісячного строку з дня її персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штату подати рапорт про призначення. ОСОБА_4 11.04.2019, лише за день до закінчення двомісячного строку попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, звернулась з рапортом до начальника ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських з проханням повідомити про наявні вакантні посади та призначити її на посаду викладача в ДУ. Того ж дня позивачці було надано відповідь про те, що станом на 11.04.2019 року не має жодної вакантної посади середнього складу поліції, а тому запропонувати посаду в ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських не надається можливим. Вважає правомірним звільнення позивачки зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штату, виходячи із такого. Посаду, яку займала позивачка, було скорочено, її персонально письмово попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, запропоновано всі вакантні посади, на які вона може бути за згодою призначена в разі подання відповідного рапорту, а в подальшому також двічі повідомлено про можливість звернутись до ГУНП у Львівській області. Однак позивачка не подала рапорт про її призначення на будь-яку вакантну посаду на момент наявності вакантних посад в установі. Заперечив твердження позивачки про її статус одинокої матері, оскільки на час звільнення вона перебувала у шлюбі. Докази вагітності, належним чином не засвідчені, позивачка надала лише у квітні разом із рапортом щодо наявності вакантних посад. Вважає Національну поліцію України неналежним відповідачем, до якого не заявлено позовних вимог.

Ухвалою судді від 26.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання , залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції МВС України.

Департаментом патрульної поліції 03.06.2019 (вх.№1750ел), 10.06.2019 (вх.№20132) подано пояснення щодо позовної заяви з проханням виключити Департамент патрульної поліції з числа учасників справи.

Від позивача 16.07.2019 (вх.№25072) надійшло клопотання про уточнення позовної заяви, в якому позивач просить виключити із складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції МВС України та залучити в якості другого відповідача Національну поліцію України.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 ухвалою суду задоволено клопотання третьої особи та виключено Департамент патрульної поліції з числа учасників справи, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Національну поліцію України.

Від Національної поліції України 31.07.2019 (вх.№27396) надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.08.2019 клопотання задоволено та встановлено участь відповідача - Національної поліції України в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Підготовче засідання 10.09.2019 проведено в режимі відеоконференції.

Від Національної поліції України 12.09.2019 (вх.№32686) надійшов відзив на позовну заяву.

Від позивача 19.09.2019 (вх.№33688) надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.10.2019.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_4 (прізвище на час призначення на посаду ОСОБА_5 ) наказом ДУ Львівський навчальний центр підготовки поліцейських від 01.10.2018 №64 о/с призначена за переведенням з Головного управління національної поліції у Львівській області на посаду психолога відділення кадрового забезпечення Державної установи Львівський навчальний центр підготовки поліцейських .

Згідно з свідоцтвом про шлюб від 30.03.2019 серія НОМЕР_1 позивачка змінила прізвище ОСОБА_5 на прізвище ОСОБА_7 після державної реєстрації шлюбу 30.03.2019.

Посада психолога відділення кадрового забезпечення ДУ Львівський навчальний центр підготовки поліцейських була передбачена ним розписом, затвердженим наказом від 07.06.2018 №575 Про затвердження штату Державної установі Львівський навчальний центр підготовки поліцейських .

Наказом від 14.12.2018 №1175 Про перейменування Державної установи Львівський навчальний центр підготовки поліцейських перейменовано Державну установу Львівський навчальний центр підготовки поліцейських у Державну установу Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських .

Наказом від 28.01.2019 №81 Про організаційно - штатні зміни в державних установах Національної поліції затверджено штат ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських . Визнано таким, що втратив чинність, наказ Національної поліції України від 07.06.2018 №575 Про затвердження штату Державної установі Львівський навчальний центр підготовки поліцейських .

Як вбачається із затвердженого наказом від 28.01.2019 №8 штату ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських , у такому відсутня посада психолога відділення кадрового забезпечення, яку обіймала ОСОБА_4

Тимчасово виконуючим обов`язки начальника ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських 12.02.2019 оголошено ОСОБА_4 попередження про організаційно-штатні зміни, а саме про скорочення психолога відділення кадрового забезпечення ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції (через два місяці з дня отримання попередження) відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України Про національну поліцію , що підтверджується особистим підписом позивача на такому попередженні.

ОСОБА_4 двічі запрошувалася до управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області для запропонування вакантних посад, що підтверджується актами про повідомлення поліцейського від 28.03.2019 та від 08.04.2019 .

Позивачка 04.04.2019 направила начальнику ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських рапорт з проханням у зв`язку з скороченням штатів запропонувати їй посаду , рівнозначну тій, яку вона обіймала. Одночасно повідомила, що є одинокою матір`ю та на даний час є вагітною. На підтвердження вагітності долучила дані УЗД.

Вказаний рапорт отримано відповідачем-1 11.04.2019, що підтверджується штемпелем на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення .

За результатами розгляду рапорту позивачки від 04.04.2019, відповідач-1 листом від 12.04.2019 №вих-134/52/01-2019 повідомив про відсутність на 11.04.2019 в ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських вакантних посад середнього складу поліції, що унеможливлює пропонування посади в ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських .

Наказом від 12.04.2019 №23 о/с По особовому складу лейтенанта поліції ОСОБА_4 , психолога відділення кадрового забезпечення ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIІI (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Позивачка у період з 02.04.2019 по 11.04.2019 була тимчасово непрацездатною, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського військовослужбовця Національної гвардії України від 02.04.2019 №68.

Відповідно до результатів УЗД від 01.04.2019, ОСОБА_8 перебувала на 7 тижні вагітності (6 тижнів 4 дні), що підтверджується даними обстеження ПП Медичний центр Інтерсоно .

ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження серія НОМЕР_2 , виданому повторно 16.03.2015, значиться ОСОБА_10 .

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2014 у справі №464/7297/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.03.2015 у справі №450/3474/14-ц ОСОБА_10 позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до частин 1-5 статті 68 Закону № 580-VII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону .

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VII обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з пунктом 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Враховуючи, що Закон № 580-VII не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і одиноких, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, то в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) .

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 184 КЗпП України визначає гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

Відповідно до абзацу третього цієї статті звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення вагітних жінок та одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов`язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 у справі № 826/26336/15.

Згідно з наявними у справі копією довідки УЗД від 01.04.2019 ОСОБА_4 на момент звільнення була вагітною, про що відповідачам повідомлено одночасно з надісланням позивачкою рапорту про бажання проходити службу.

Окрім того, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.03.2015 у справі №450/3474/14-ц, яке набрало законної сили 16.03.2015, ОСОБА_10 позбавлений батьківських прав відносно спільного з ОСОБА_4 малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про вказані обставини, як свідчать матеріали справи , відповідачі були обізнані.

Відповідачами не надано, а судом не здобуто доказів того, що ними вживались заходи для працевлаштування позивачки.

Твердження відповідачів про те, що станом на час звільнення позивачка не мала статусу одинокої матері, оскільки з 30.03.2019 перебувала у шлюбі з ОСОБА_14 , судом до уваги не беруться як помилкові, з огляду на таке.

Термін одинока матір на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу, рішення суду про позбавлення батьківських прав, а також наявність документів, що підтверджують, що батько не бере участі у вихованні та утриманні дитини. При цьому, перебування у шлюбі матері в даному випадку пов`язується виключно з реєстрацією шлюбу з батьком дитини, як такого на якого покладено обов`язок виховання і утримування дитини.

Оскільки на час винесення оскаржуваного наказу є такі, що набрали законної сили судові рішення про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_10 і позбавлення його батьківських прав відносно спільного з ОСОБА_4 малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка є одинокою матір`ю.

Суд зазначає, що реєстрація шлюбу ОСОБА_4 з іншою особою, яка не усиновила дитину від першого шлюбу, не позбавляє позивачку статусу одинокої матері, оскільки такий шлюб не породжує жодних обов`язків по вихованню і утриманню дитини для її чоловіка, який не є батьком дитини.

Ураховуючи наведене, на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивачка була вагітною та мала статус одинокої матері, на вихованні у якої була дитина віком до чотирнадцяти років. Тому на неї поширювались встановлені статтею 184 КЗпП України гарантії щодо працевлаштування.

Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про те, що звільнення ОСОБА_4 проведено без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників і з порушенням визначених законодавством гарантій щодо охорони материнства, що призвело до порушення трудових прав позивачки.

Інші обставини, на які посилаються відповідачі як от звернення позивачки з рапортом про надання пропозицій посад подальшої служби, неналежне оформлення документів про вагітність тощо, не спростовують висновків суду про порушення відповідачем-1 чинного законодавства при звільненні ОСОБА_4 зі служби в поліції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваному наказу, суд дійшов висновку, що такий не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому його слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги в частині щодо його оскарження.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд враховує той факт, що посада психолога відділення кадрового забезпечення ДУ Львівський навчальний центр підготовки поліцейських скорочена.

Вирішуючи питання про обрання ефективного способу відновлення порушених відповідачем-1 прав ОСОБА_4 , судом береться до уваги практика Верховного Суду.

Так, відповідно до постанови від 16.04.2018 у справі №805/771/16-а Верховний Суд, оцінюючи застосування судами норм матеріального права у цій категорії спорів, наголосив, що орган, який здійснював працевлаштування особи та, відповідно, її вивільнення, зобов`язаний вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування цієї особи.

Таким чином, належним та повним способом захисту прав ОСОБА_4 є зобов`язання відповідача-1 вжити заходів щодо обов`язкового її працевлаштування.

Оскільки ОСОБА_4 проходила службу в ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських , тому саме цей орган зобов`язаний вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування позивачки.

Ураховуючи викладене, належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання відповідача-1поновити ОСОБА_4 на роботі у ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських на посаді, рівнозначній посаді психолога.

Водночас, ОСОБА_4 просить поновити її на посаді з дня звільнення, тобто з 12.04.2019, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 4 статті 241 1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

З аналізу вказаних норм слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, позивача слід поновити на посаді з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 13.04.2019.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Разом з тим, виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу), а не робочих днів.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.01.2019 у справі №806/2164/16, від 12.12.2018 року у справі №821/966/16.

Згідно із довідкою про доходи ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 02.07.2019, фактичне грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить: лютий 2019 року - 10 649 грн 86 коп., березень 2019 року - 10 700 грн 90 коп., разом 21 350 грн. 76 коп.

Отже, середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_4 за лютий - березень 2019 року становить (10 649 грн 86 коп.+ 10 700 грн 90 коп.) / 2 = 10 675 грн 38 коп.

Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_4 за лютий - березень 2019 року становить (10 649 грн 86 коп.+ 10 700 грн 90 коп.) / 59 = 361 грн 87 коп.

Судом зроблено розрахунок з урахуванням вказаних норм Порядку №260, який виглядає так.

Часом вимушеного прогулу позивачки є період з 13.04.2019 по 16.10.2019 .

Середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу становить: 361 грн 87 коп. х 187 календарних днів = 67 669 грн 69 коп.

Тому позовна вимога про стягнення з відповідача-1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідна від першої позовної вимоги, підлягає до задоволення у сумі 67 669 грн 69 коп., з якої слід відрахувати обов`язкові податки і збори.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що заявлений позов до ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських є підставний, обґрунтований та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог до Національної поліції України, суд зазначає, що вказаним відповідачем не порушено прав ОСОБА_4 в частині звільнення з посади, оскільки така проходила службу у ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських.

Тому позовні вимоги щодо працевлаштування позивачки відповідачем-2 є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи вказану норму, рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 261-263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (вул. Збиральна, 28, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 41374577), Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (вул. Збиральна, 28, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 41374577) від 12.04.2019 №23о/с в частині звільнення ОСОБА_15 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) зі служби в поліції.

Зобов`язати Державну установу Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (вул. Збиральна, 28, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 41374577) поновити ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на роботі у Державній установі Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (вул. Збиральна, 28, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 41374577) на посаді, рівнозначній посаді психолога, з 13.04.2019.

Стягнути з Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (вул. Збиральна, 28, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 41374577) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67 669 (шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 69 коп., з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді та стягнення на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заробітної плати за один місяць в розмірі 10 675 (десять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 38 коп. звернути до негайного виконання.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2019 року.

Суддя О.П. Хома