Рішення

від 18.10.2019 по справі 420/4906/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4906/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Каргостроп до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо внесення ПП Каргостроп до переліку ризикових платників податків; зобов`язати комісію ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, виключити ПП Каргостроп з переліку ризикових платників податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з електронного кабінету він дізнався про внесення ПП Каргостроп в реєстр ризикових платників на підставі пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платників податків. У зв`язку із цим 12.07.2019 представник ПП Каргостроп звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із заявою щодо надання всіх матеріалів, що пов`язані із внесенням підприємства до реєстру ризикованих платників на підставі Критеріїв ризиковості платників податків. У відповідь листом від 19.07.2019 № 14967/с/15-32-12-01-14 ГУ ДФС в Одеській області в наданні документів було відмовлено з тих підстав, що у доданому до запиту ордеру серії ОД № 474101 на надання правової допомоги ПП Каргостроп відсутні реквізити щодо номеру та дати посвідчення адвоката та найменування органу, який його видав. Отже відповідачем на запит не надано відповідного протокольного рішення та податкової інформації, на підставі якого воно прийнято. На переконання позивача, рішення про віднесення ПП Каргостроп до переліку ризикових платників податків не приймалося згідно встановленого законодавством порядку, у зв`язку із чим факт перебування Підприємства в такому переліку є неправомірним, що зумовило його звернутись за судовим захистом.

Ухвалою від 23.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

09.09.2019 до суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, навівши положення ст.ст. 74, 187, 201 ПК України, постанови КМУ від 29.12.2010 № 1246, постанови КМУ від 21.02.2018 № 117. Зазначив, що правомірність дій податкового органу підтверджується нормами наведеного у відзиві законодавства.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

З огляду на матеріали справи, ПП Каргостроп внесено до переліку ризикових платників податків і цей факт не заперечується ГУ ДФС в Одеській області у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.08.2019 ГУ ДФС в Одеській області зобов`язано надати суду в десятиденний строк з дня отримання даної ухвали: засвідчену копію протоколу (рішення) комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про визнання ПП Каргостроп (42344208) таким, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку (витяг з відповідного протоколу (рішення); копії матеріалів та/або інформації, які стали підставою для прийняття комісією ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про визнання ПП Каргостроп (42344208) таким, що відповідає критеріями ризиковості відповідно до пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; засвідчену копію протоколу (рішення) комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про включення ПП Каргостроп (42344208) до категорії ризикових платників податку; копії матеріалів, які стали підставою для прийняття комісією ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, рішення про включення ПП Каргостроп (42344208) до переліку ризикових платників податків.

В той же час відповідачем не надано відповідного протокольного рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо внесення Приватного підприємства Каргостроп до переліку ризикових платників податків, рівно як і податкової інформації, на підставі якої здійснено віднесення Підприємства до переліку ризикових, що свідчить про відсутність в межах розглядуваних спірних правовідносин акту індивідуальної дії розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 117).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податків та здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року Критерії ризиковості платника податків , з якого і виходив відповідач, здійснюючи заходи, результатом яких стало віднесення ПП Каргостроп до переліку ризикових платників податків.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у відзиві ГУ ДФС в Одеській області відсутня будь-яка мотивація підстав та причин віднесення ПП Каргостроп до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 Критерії. При цьому всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем просто констатовано правомірність власних дій, без жодного їх обґрунтування та виправдання; відзив взагалі позбавлений конкретних доводів щодо обставин, які стали підставою для звернення позивача за судовим захистом. Відповідач наполягає на правомірності своїх дій, втім не зазначає коли та за яких обставин ним такі дії вчинені.

Поряд із тим, Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", не затверджені наказом Державної фіскальної служби України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Державна регуляторна служба у листі від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначила, що проекти таких документів обов`язково необхідно погоджувати, а листи мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм. ДРС наголосила на необхідності проведення регуляторних процедур.

У цьому листі також зазначено, що ДФС листами від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 та № 960/99-99-07-18 затверджено без дотримання регуляторних процедур критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій та перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку відповідно.

Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Намагання регулювати спірні правовідносини листами суперечить положенням ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Оскільки критерії ризиковості платника податків не затверджені нормативно-правовим актом, а існують виключно у формі інформаційного листа ДФС, суд приходить до висновку, що такі критерії взагалі не є затвердженими в установленому чинним законодавством порядку, а тому відповідач протиправно відніс позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що внесення платника податків до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, - є підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності, а тому становить право / інтерес, який може бути захищено в судовому порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

На думку суду, суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому суд враховує, що відповідне протокольне рішення та податкова інформація, на підставі якої воно прийняте, у матеріалах справи відсутні, а суб`єкт владних повноважень не надав цього рішення ні на вимогу представника позивача, згідно його запиту 12.07.2019, ні на вимогу суду відповідно до ухвали від 23.08.2019.

З таких обставин суд вважає, що рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків не приймалося у відповідності до встановленого законодавством порядку, у зв`язку з чим включення ПП Каргостроп до відповідного переліку ризикових платників податків є неправомірним.

В той же час, оскільки рішення про включення ПП Каргостроп до переліку ризикових платників податків не приймалось, то, відповідно, воно не може бути скасованим, а порушені права та законні інтереси позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними саме дій ГУ ДФС в Одеській області стосовно внесення ПП Каргостроп до переліку ризикових платників податків, а також зобов`язання суб`єкта владних повноважень виключити позивача з такого переліку.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Каргостроп (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36; код ЄДРПОУ 42344208) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо внесення Приватного підприємства Каргостроп до переліку ризикових платників податків.

Зобов`язати комісію Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, виключити Приватне підприємство Каргостроп з переліку ризикових платників податків.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Приватного підприємства Каргостроп судові витрати у розмірі 1921 грн (одну тисячі дев`ятсот двадцять одну грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.