Рішення

від 17.10.2019 по справі 826/17169/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2019 року № 826/17169/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 38510810) з позовом до Державної фіскальної служби (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980 ), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №720134/38510810 від 23 травня 2018 року про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС від 26.04.2018 року № 76;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС від 26.04.2018 року № 76, датою її фактичного отримання для реєстрації.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не містить чіткого визначення підстав для відмови, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Протиправність оскаржуваного рішення свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 76 від 26.04.2018 року.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.11.2018 року представником відповідача було подано до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року клопотання представника ДФС України задоволено, залучено до справи у якості співвідповідача ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідач 1 - Державна фіскальна служба України надала відзив на адміністративний позов, в якому зазначила, що відповідачем визнано недостатніми подані документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку контролюючого органу та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач 2 - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві не погодилось із доводами позивача та вказало про те, що ТОВ ГРУП СЕРВІС не було надано первинних документів на підтвердження реальності здійснених операцій, а тому відповідачем було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 76.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.05.2018 року позивачем, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України було сформовано та надіслано до контролюючого органу податкову накладну № 76 від 26.04.2018 року, якою було відображено податкові зобов`язання по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Леруа Мерлен Україна на суму 7 495,31 грн.

14.05.2018 року позивачем була отримана квитанція № 1, в якій контролюючим органом було зазначено, що податкова накладна № 76 прийнята, проте її реєстрація зупинена, в зв`язку із тим, що обсяг постачання товару/послуги 3917,3925,6805,7003, 7307,8205,8207, 9603,9608 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п. 2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

18.05.2018 року позивачем було направлено на адресу ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК та надано наступні документи: договори, укладені ТОВ ГРУП СЕРВІС з постачальниками, видаткові накладні за якими ТОВ ГРУП СЕРВІС отримав від контрагентів товар, товаро-транспортні накладні, відповідно до яких товар поставлявся позивачу, товаро-транспортна накладна № 000000176, видаткова накладна від 26.04.2018 року № РН-0000303, платіжні доручення, документи щодо підтвердження відповідності продукції. Направлення вказаних документів підтверджується квитанцією № 1 про збереження документу на центральному рівні.

Однак, рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 23.05.2018 року № 720134/38510810 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 76 від 26.04.2018 року. Підставами для прийняття такого рішення, відповідач зазначив наступне: ненадання платником податку копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою.

Рішенням комісії з питань розгляду скарг від 24.09.2018 року №32196/38510810/2 скаргу ТОВ ГРУП СЕРВІС було залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в ЄРПН без змін.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями відповідачів зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За приписами пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

За змістом норм пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна- електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 і 13 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Як передбачено п. 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п. 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Водночас у період до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Наказ №567).

Наказ № 567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог ст. 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII редакція п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Ці акти визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у п. 1.1-1.6 Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 цих Критеріїв, то таких платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п.п. 2.1 п.2 Критеріїв, а і на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні протокол засідання та комісії та відповідне рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників..

Дослідивши зміст квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 26.04.2018 №76, суд встановив, що відповідачем в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність такої вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Надаючи оцінку наданим позивачем разом з повідомленням від 18.05.2018 копіям документів з метою спростування наявності підстав для зупинення податкової накладної №76, суд встановив наступне.

За змістом п. 15, 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Податкова накладна № 76 була складена у зв`язку із постачанням позивачу товару ТОВ Леруа Мерлен Україна , згідно видаткової накладної №РН-0000303 від 26.04.2018 року.

В свою чергу ТОВ ГРУП СЕРВІС в якості покупця було укладено договори поставки з: ТОВ УКРБУДІНСТРУМЕНТ від 02.01.2018 №02/01-1, ТОВ АБРІС ІК від 03.01.2018 №20180103/1, ТОВ ХЕРМЕС ТУЛС від 23.01.17 №12/к, ТОВ ПОЛАКС ГРУПП від 16.03.2018 №16.03, ФОП ОСОБА_5 від 03.01.2018 №21/01-18, , ФОП ОСОБА_2 від 03.01.2018 №1/01-18, ТОВ РЕБУССТРОЙ від 03.01.2018 №03/1, ФОП ОСОБА_3 від 03.01.2018 №27/01-18, ПП Сервісний центр заводу ДОНМЕТ від 04.01.2018 №04/01-18, ТОВ Компанія Інструменталь від 03.01.2018 №3-18.

На виконання вищевказаних договорів були складені та підписані видаткові накладні з : ФОП ОСОБА_5 №РН -0000528 від 23.04.2018, ТОВ АБРІС ІК №717 від 28.03.2018, ФОП ОСОБА_2 №109 від 20.04.2018, №75 від 21.03.2018, ФОП ОСОБА_4 № РН -0000017 від 25.04.2018, № РН -00000-12 від 14.03.2018, ТОВ РЕБУССТРОЙ №282 від 19.04.2018 року. Вартість отриманого товару була сплачена відповідно до платіжних доручень, які додані до матеріалів справи.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих позивачем до контролюючого органу документів суд вважає, що таких документів було достатньо для підтвердження господарської операції для прийняття рішення про реєстрації податкової накладної, з урахуванням специфіки фінансово-господарських правовідносин між позивачем і ТОВ Леруа Мерлен Україна .

Враховуючи встановлені у справі обставини та з огляду на наявні матеріали справи, суд погоджується з правомірністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог в частині скасування рішення комісії ДФС України № 720134/38510810 від 23.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №76 від 26.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних як протиправного.

Щодо правомірності заявленої ТОВ СВП ПЛЮС позовної вимоги про зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №76 від 26.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення відповідача 2 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, то останнє тягне за собою необхідність зобов`язання відповідача 1 вчинити дії з метою відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: за) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 76 від 26.04.2018 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну № 76 від 26.04.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх фактичного подання.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи знаходяться 2 відзиви на адміністративний позов, подані представником ДФС України від 14 грудня 2018 року, проте жоден із цих відзивів не відноситься до правовідносин, які розглядаються у рамках даної адміністративної справи, містять в собі посилання на взаємовідносини із ТОВ ДОРІСБУД та ГЕРМЕС ГРУПС , які не є позивача у даній справі.

В зв`язку із цим, суд не приймає вказані відзиви на адміністративний позов до уваги при прийнятті рішення по суті даного спору.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 38510810) задовольнити повністю;

2. Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №720134/38510810 від 23 травня 2018 року про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС від 26.04.2018 року № 76;

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС від 26.04.2018 року № 76, датою її фактичного отримання для реєстрації.

4. Стягнути солідарно на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ГРУП СЕРВІС (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 38510810) понесені судові витрати у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Суддя Н.Г. Вєкуа