Постанова

від 17.10.2019 по справі 359/352/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/352/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13671/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Борця Є.О., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши який, просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності та знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3220883602 :02 : 001: 0016 шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: знести частину самовільно побудованих споруд (парканів) за рахунок відповідача та стягнути з неї судові витрати.

В обґрунтування вимог позовної заяви посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1177 га з кадастровим номером 3220883602:02:001:0016 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої в с. Займище на території Дударківської сільської ради Бориспільського району. Водночас ОСОБА_1 є власницею сусідньої земельної ділянки площею 0,1615 га з кадастровим номером 3220883602:02:001:0083 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в с. Займище на території Дударківської сільської ради Бориспільського району. Згідно з планом меж земельної ділянки від межової точки А до межової точки Г земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою відповідача. Навколо своєї земельної ділянки ОСОБА_1 звела паркан (сітку) з бетонним фундаментом, частина якого розташовується на земельній ділянці позивача, тому земельна ділянка позивача зменшилася на 23 метра. Також відповідач встановила металевий паркан (сітку) з дерев`яними стовпчиками вздовж межової точки А до точки Г на земельну ділянку позивача. Такі дії порушили право власності позивача, оскільки він позбавлений можливості користуватись частиною його земельної ділянки (а.с. 1-2, 82).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2019 року вказаний позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести частину її паркану, що розташовується на земельній ділянці ОСОБА_2 площею 0,1177 га з кадастровим номером 3220883602:02:001:0016 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованій в с. Займище Бориспільського району. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн. та витрати на проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 5024 грн. (а.с. 115, 116-119).

Не погодившись з рішенням суду, 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 127-134).

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки суд порушив норми процесуального права, не дослідив усі обставини справи, які мають значення для справи. Вважає, що рішення ґрунтується на поясненнях свідків про обставини, які вони не могли знати. Питання щодо проведення експертизи з відповідачем не узгоджувалось, а висновок експерта, який подав позивач, не є допустимим доказом, оскільки не був поданий разом з позовною заявою. Вказувала, що суд надав хибну оцінку доказам по справі. Окремо зауважила, що суд першої інстанції не вказав у рішенні про факт залучення до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які претендують на визнання за ними права власності на земельну ділянку, у тому числі і на паркан, який позивач просив знести.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальова О.О. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші особи в судове засідання не з`явилися, проте, були сповіщені належним чином, про що у справі наявні докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 її представник - адвокат Ковальова О.О. в суді апеляційної інстанції не заперечувала (а.с. 154-162).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення його прав відповідачкою зведенням паркану в результаті чого відбулось самовільне захоплення відповідачкою частини земельної ділянки, яка належить позивачу, що підтверджується висновком судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погодився з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1177 га, кадастровий номер 3220883602:02:001:0016, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої в с. Займище на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 грудня 2006 року (а.с. 8-9) та копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №322229 від 17 травня 2008 року (а.с. 10-11).

Згідно акту перенесення в натуру меж земельної ділянки ОСОБА_2 передано межові знаки земельної ділянки площею 0,1177 га в кількості 4 штуки в натурі на зберігання (а.с. 26-27).

ОСОБА_1 є власницею сусідньої земельної ділянки площею 0,1615 га, кадастровий номер 3220883602:02:001:0083, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в с. Займище на території Дударківської сільської ради Бориспільського району, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №95532694 від 28 серпня 2017 року (а.с. 42-44).

31 січня 2019 року було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання за участю представника виконавця ТОВ ПІК Нова Земля , ОСОБА_2 в присутності власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 , відповідно до якого межі земельної ділянки, кадастровий номер 3220883602:02:001:0016, площею 0,1177 га, власник якої ОСОБА_2 має претензії щодо меж та конфігурації земельної ділянки, а саме перетин в натурі (на місцевості) власної земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою ОСОБА_1 (на абрисі від Г до А ); межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_2 (а.с. 79).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пунктів г та е частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: знести частину самовільно побудованого паркану за рахунок відповідача.

Так, 12 квітня 2019 року позивач звернувся до судового експерта Бойка М.В. з заявою про проведення земельно-технічної експертизи та на підтвердження своїх вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивач надав до суду висновок експерта.

Висновком судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №6-19 від 27 квітня 2018 року встановлено, що порушення землекористування, зокрема порушення та накладання в натурі суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , існує. Площа накладання 0,02105 га (210,5 кв.м). Експерт ОСОБА_6 , який склав висновок має кваліфікацію судового експерта (строк дії свідоцтва № 1474 продовжено до 28.04.2020р.) та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (а.с. 95-100).

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №6-19 від 27 квітня 2018 року відповідає вимогам, встановленим ст. 102 ЦПК України та не суперечить іншим наявним у справі доказам, показанням свідків допитаних районним судом.

Відповідачка ОСОБА_1 була присутня під час проведення обстеження земельних ділянок судовим експертом Бойко М.В., клопотань про призначення судової експертизи не заявляла, фактичних обставин встановлених експертним висновком представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ковальова О.О. в суді апеляційної інстанції не заперечувала і не спростувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачкою не доведено, що позивач надав дозвіл на користування частиною належної йому земельної ділянки та не спростовано, що саме нею (за її замовленням) був встановлений паркан, який позивач просив знести.

Урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, самовільно встановивши паркан на земельній ділянці позивача, чинить перешкоди позивачу у вільному користуванні його земельною ділянкою, добровільно знести збудований паркан відмовляється, тому суд обґрунтовано зобов`язав відповідачку знести частину її паркану.

За таких обставин, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновки суду про задоволення позову ОСОБА_2 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не зазначено про залучення до участі у справі третіх осіб, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову.

Оскільки апелянтом не спростовано доводів позивача, що в суді першої інстанції сторони обговорювали наміри врегулювати спір мирним шляхом, проте згоди не було досягнуто, колегія суддів відхилила доводи скарги про несвоєчасність подання позивачем до районного суду висновку судового експерта про проведення земельно-технічної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги, у т.ч. посилання на невірну оцінку районним судом показань допитаних ним свідків, не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач не подавав апеляційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2019 року.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 жовтня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова