Постанова

від 16.10.2019 по справі 500/2844/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 500/2844/16-ц

провадження № 61-34344св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Стоянов А. А. ,

відповідачі: Фермерське господарство Дінекс-Агро , ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Стоянов А. А. на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Фермерське господарство Стоянов А. А. (далі - ФГ Стоянов А. А. ) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства Дінекс-Агро (далі - ФГ Дінекс-Агро ), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 4 січня 2011 року між господарством та ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки загальною площею 5,13 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0276, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на десять років до 04 січня 2021 року. Державна реєстрація вказаного договору проведена не була через зміни у законодавстві, проте орендар з часу укладення договору оренди належним чином користується земельною ділянкою та сплачує орендну плату, вказаний договір до теперішнього часу не розірвано та не скасовано.

Проте, 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 , не розриваючи договір оренди, уклала інший договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ Дінекс-Агро .

Посилаючись на те, що договір оренди землі, укладений 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро щодо земельної ділянки, яка на відповідній правовій підставі перебуває у користуванні позивача, ФГ Стоянов А. А. просило визнати недійсним такий договір оренди, та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2017 року у складі головуючого-судді Жигуліна С. М. позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,13 га, укладений 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро . Скасовано його державну реєстрацію.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент підписання оскаржуваного договору оренди землі та його подальшої державної реєстрації щодо земельної ділянки загальною площею 5,13 га, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 був чинним договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. , строк дії якого не закінчився й триває до 04 січня 2021 року, а тому укладення оспорюваного договору відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним та скасування його державної реєстрації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу ФГ Дінекс-Агро задоволено, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ФГ Стоянов А. А. відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, всупереч вимогам Закону України Про оренду землі , не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому він не набув чинності, що свідчить про відсутність, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України, підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року, укладеного між відповідачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2017 року ФГ Стоянов А. А. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, помилково виходив з того, що позивач не набув статусу орендаря за укладеним між ним та ОСОБА_1 договором оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, оскільки права та обов`язки орендаря він набув у момент укладення договору оренди. Крім того, суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою, що починаючи з 01 січня 2013 року чинне законодавство не пов`язує укладення договорів оренди землі з моментом їх державної реєстрації, з огляду на внесені зміни до частини третьої статті 640 ЦК України та виключення положень статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , а тому укладений між позивачем та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки набув чинності після досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, його підписання та з моменту скасування вимоги закону про обов`язкову державну реєстрацію вказаних договорів, тобто набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 05 грудня 2017 року запереченні, ФГ Дінекс-Агро просить касаційну скаргу ФГ Стоянов А. А. відхилити, посилаючись на безпідставність її вимог, а оскаржуване рішення апеляційного суду, яке є законним і обґрунтованим, залишити без змін, зазначаючи що підписаний між позивачем та ОСОБА_1 договір оренди не зареєстрований у встановленому законом порядку, не набрав чинності, а відтак перебіг строку його дії не розпочався.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу 500/2844/16-ц за позовом ФГ Стоянов А. А. до ФГ Дінекс-Агро , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії РІ № 458900 є власником земельної ділянки загальною площею 5,13 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0276, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на десять років, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку.

Пунктом 3.1 цього договору визначено, що договір укладено строком на десять років починаючи з часу його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 6.1 договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, земельна ділянка передається в оренду згідно акту приймання-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту державної реєстрації цього договору.

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. , не проведено.

01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро укладено договір оренди землі, предметом якого є належна відповідачу на праві власності земельна ділянка загальною площею 5,13 га, кадастровий номер 5122084500:01:001:0276, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Державну реєстрацію зазначеного договору підтверджено витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

За змістом статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ФГ Стоянов А. А. і ОСОБА_1 , укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ФГ Стоянов А. А. і ОСОБА_1 , встановлювалося, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ФГ Стоянов А. А. і ОСОБА_1 , визначалося, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Зокрема, за змістом частини першої статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ФГ Стоянов А. А. і ОСОБА_1 ).

Системний аналіз положень статті 640 ЦК України та статей 125, 126 ЗК України, 18, 20 Закону України Про оренду землі , у редакціях на дату виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації, а тому з цього часу сторони набувають визначених законом та договором прав і обов`язків орендаря та орендодавця.

Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд України в постановах від 25 грудня 2013 року у справі № 6-118цс13, від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, та Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року справа № 500/2866/16-ц, від 28 серпня 2019 року справа № 500/2859/16-ц, від 22 травня 2019 року справа № 500/2836/16-ц, від 22 квітня 2019 року справа № 500/2846/16-ц, від 22 квітня 2019 року справа № 500/2834/16-ц.

Установивши, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року, укладеного між ФГ Стоянов А. А. і ОСОБА_1 у державних органах земельних ресурсів проведена не була, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений договір не набрав чинності та не породжує для позивача прав орендаря, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро , який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи та застосував норми матеріального права, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги ФГ Стоянов А.А. про те, що підписаний між ОСОБА_1 та позивачем договір оренди земельної ділянки є укладеним та набрав чинності з 01 січня 2013 року, а саме після внесення змін до Закону України Про оренду землі , відповідно до яких державна реєстрація договору оренди землі є необов`язковою, є неспроможними, оскільки ФГ Стоянов А. А. у визначеному законом порядку не зареєструвало право оренди спірної земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі у редакції, що набрала чинності з 01 січня 2013 року визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Підставою для реєстрації права оренди є договір оренди землі, відомості про який вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства Стоянов А.А. залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко