Постанова

від 10.10.2019 по справі 1.380.2019.001389

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8854/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Качур Р.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 17 хв. 20 червня 2019 року, повне судове рішення складено 27 червня 2019 року, у справі № 1.380.2019.001389 за позовом Державного підприємства Львіввугілля в особі ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2019 Державне підприємство Львіввугілля в особі ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, просило визнати протиправними дій відповідача щодо черговості зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та самостійної зміни призначення платежу, яке платник податку зазначив у платіжних документах по ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля за період з 01.01.2018 по 01.02.2019; зобов`язати відповідача змінити черговість зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля , відповідно до призначеного платежу визначеного платіжними дорученнями про перерахунок коштів зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля за період з 01.01.2018 по 01.02.2019, та здійснити коригування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 01.01.2018 - 01.02.2019, як сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в повному розмірі за період з 01.01.2018 по 01.02.2019; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Суд першої інстанції вказав, що у разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів і пені, у порядку календарної черговості. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно зараховані такі суми в рахунок сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Львіввугілля в особі ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що станом на 01.02.2019 єдиний соціальний внесок сплачений пропорційно виплаченій заробітній платі по 01.02.2019. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що спрямування фіскальним органом сплачених позивачем коштів на погашення боргу по ЄСВ за минулий період суперечить законодавству, є протиправним та призводить до не зарахування працівниками страхового стажу, а нарахована їм за цей період заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, що позбавляє застраховану особу права на соціальний захист.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Державне підприємство Львівугілля зареєстроване, як юридична особа, 17 січня 2003 року. Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля є відокремленим підрозділом ДП Львіввугілля без права юридичної особи, створене Наказом ДП Львіввугілля від 28.03.2003 №7.

Згідно з даних витягу № 2464 (форма № 1-ВРС) з реєстру страхувальників ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в Червоноградському управлінні Сокальської ДПІ ГУ ДФС у Львівській області, самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов`язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства (а.с.19).

Станом на 01.02.2019 відповідно до даних електронного кабінету платника податків за ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 01.02.2019 в сумі 1 986 924,37 грн., яка виникла внаслідок несплати у встановлені строки сум єдиного внеску, визначених у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суму вказаної заборгованості ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля не визнає, оскільки вважає, що станом на 01.02.2019 єдиний соціальний внесок сплачений пропорційно виплаченій заробітній платі по 01.02.2019, що підтверджується бухгалтерськими даними підприємства (платіжними дорученнями про сплату внесків, звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Вказує, що в платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено єдиний соціальний внесок нарахований на фонд оплати праці, однак Головне управління ДФС у Львівській області здійснило зарахування протягом періоду січня 2018 року по лютий 2019 року грошових коштів позивача з оплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за єдиним соціальним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2019 №776/05-74 по ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля станом на 25.03.2019 зараховано єдиний соціальний внесок по грудень 2017 року.

Не погоджуючись з зарахуванням єдиного внеску на погашення податкового боргу за минулий період, ВП Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП Львіввугілля звернулося із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 8 Закону № 2464-VI встановлено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань.

Органи доходів і зборів мають право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску (стаття 13 Закону № 2464-VI).

Відповідно до положень статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналогічна норма закріплена пунктом 8 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Окрім того, відповідно до пункту 4 підрозділу 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, за рахунок сплачених сум єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості виникнення такої надано контролюючому органу.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків по ЄСВ заборгованість позивача станом на 01.01.2017 становить 2 811 104,60 грн., станом на 01.01.2018 - 1 158 553,00 грн., станом на 01.01.2019 - 1 943 317,70 грн.

Наявність заборгованості за платежем ЄСВ за попередні періоди підтверджується матеріалами справи та сторонами по справі не заперечується. Докази оскарження позивачем такої заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням вказаних законодавчих положень, за наявності у позивача заборгованості із сплати ЄСВ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що погашення відповідачем сум недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості таких з коштів, що надійшли від платника ЄСВ - позивача, є правомірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №825/2359/15-а), від 11 грудня 2018 року (справа №802/1845/16-а).

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності календарного зарахування сплачених позивачем платежів єдиного соціального внеску, необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності календарної черговості зарахування сплачених позивачем платежів єдиного соціального внеску, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства Львіввугілля залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.001389 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 18.10.2019