Постанова

від 16.10.2019 по справі 545/3446/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

1 6 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 545/3446/16-ц

провадження № 61-26886св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач 1 - ОСОБА_1 ,

позивач 2 - ОСОБА_2 ,

позивач 3 - ОСОБА_3 ,

позивач 4 - ОСОБА_4 ,

позивач 5 - ОСОБА_8,

позивач 6 - ОСОБА_6 ,

позивач 7 - ОСОБА_7 ,

відповідач 1 - Терешківська сільська рада,

відповідач 2 - Служба автомобільних доріг у Полтавській області,

третя особа - Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року в складі судді Потетій А. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2017 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом до Терешківської сільської ради, Служби автомобільних доріг у Полтавській області, у якому просили:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Терешківської сільської народних депутатів від 26 лютого 1999 року № 19, яким затверджено загальну площу земельної ділянки під автошлях Київ-Харків, загальною площею 40,7 га, та вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор під шлях Київ-Харків відповідно до геодезичних даних технічної документації;

- визнати недійсним виданий 22 грудня 1999 року Полтавському Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 під шлях Київ-Харків;

- усунути позивачам перешкоди у користуванні належним їм майном шляхом заборони Службі автомобільних доріг у Полтавській області та будь-яким іншим особам будівництва на земельній ділянці, розташованій на території Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, загальною площею 40,7 га, нової ділянки автошляху Київ-Харків-Довжанський.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками житлових будинків, які розташовані по АДРЕСА_1 .

У 2016 році позивачам стало відомо про те, що через належні їм садиби на підставі рішення виконавчого комітету Терешківської сільської народних депутатів від 26 лютого 1999 року № 19 планується будівництво автошляху Київ-Харків-Довжанський, що стало підставою для звернення до відповідачів з вимогою припинити будівництво, яке на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , порушує нормальні умови їхнього життя.

Позивачі вказували, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Терешківської сільської народних депутатів є незаконним, оскільки регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції пленарних засідань сільської ради, а не виконавчого комітету.

Посилаючись на те, що будівництво автодороги планується без дотримання державних архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та протипожежних норм і правил, що призведе до порушення конституційних прав позивачів, останні просили задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження факту порушення їхніх прав відповідачами, оскільки рішення виконавчого комітету Терешківської сільської народних депутатів від 26 лютого 1999 року № 19 про видачу Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор державного акта на право постійного користування земельною ділянкою прийнято в межах компетенції виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відхилено, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У червні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили, що право постійного користування земельною ділянкою набуто Полтавським обласним управлінням по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор на підставі рішення виконавчого комітету від 26 лютого 1999 року № 19, який вийшов за межі своїх повноважень.

Короткий зміст заперечення на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У листопаді 2017 року Служба автомобільних доріг у Полтавській області подала до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею відноситься до повноважень і відання виконавчих органів сільських рад, якими є виконавчі комітети, що спростовує доводи касаційної скарги про перевищенням виконавчим комітетом Терешківської сільської ради наданих йому повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 545/3446/16-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивачі є власниками житлових будинків з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані на суміжних між собою земельних ділянках по АДРЕСА_1 .

На підставі рішень Терешківської сільської ради остання делегувала надані їй повноваження щодо регулювання земельних відносин виконавчому комітету Терешківської сільської ради.

Згідно рішення виконавчого комітету Терешківської сільської ради народних депутатів від 26 лютого 1999 року № 19 Про видачу Державного акта на право постійного користування землею Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор затверджено загальну площу земельної ділянки під автошлях Київ-Харків, загальною площею 40,7 га, з них під шляхами - 32,31 га, лісових насаджень - 7,03 га, пасовищ - 1,2 га. Ухвалено виготовити державний акт на право постійного користування землею Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг під автошлях Київ-Харків відповідно до геодезичних даних технічної документації.

22 грудня 1999 року на підставі вказаного рішення Терешківська сільська рада народних депутатів Полтавського району видала Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 40,7 га, під автошлях Київ-Харків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Статтями 17, 18 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 26 цього Закону визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Зокрема до виключної компетенції селищних рад відносяться лише повноваження щодо регулювання земельних правовідносин (пункт 34) та встановлення земельного податку (пункт 35).

Статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено як власні, так і делеговані на підставі цього Закону повноваження селищних рад у сфері регулювання земельних відносин, до яких повноваження щодо надання земельних ділянок не віднесено.

Разом з тим за статтею 3 ЗК України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів могли передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

За системним аналізом зазначених норм, беручи до уваги наявність прямої вказівки у статті 3 ЗК України 1990 року, станом на лютий 1999 року селищні ради мали повноваження для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок виконкомам, за винятком тих повноважень, що відносяться до виключної компетенції селищних рад.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, встановили, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Терешківської сільської ради народних депутатів від 26 лютого 1999 року № 19, яким затверджено загальну площу земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування землею Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор під автошлях Київ-Харків, прийнято відповідачем у межах повноважень, наданих йому відповідно до статті 3 ЗК України 1990 року.

Оскільки з погодженого в установленому законом порядку акта від 05 лютого 1999 року про встановлення в натурі меж земельної ділянки не вбачається, що позивачі є суміжними землекористувачами із земельною ділянкою, наданою Полтавському обласному управлінню по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг Облавтодор для будівництва автомобільної дороги Київ-Харків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 факту порушення відповідачами їхніх прав як власників та користувачів земельних ділянок і житлових будинків.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновками судів про те, що рішення виконавчого комітету Терешківської сільської ради щодо розпорядження земельною ділянкою під автошлях Київ-Харків, загальною площею 40,7 га, прийнято в межах компетенції даного органу та узгоджується з положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та вимогам ЗК України 1990 року.

Доводи касаційної скарги з посиланням на відсутність у виконавчого комітету Терешківської сільської ради повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою є неспроможними, оскільки правові підстави набуття права користування земельною ділянкою до 01 січня 2002 року визначалися ЗК України 1990 року, відповідно до якого селищні ради мали повноваження для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин (стаття 3 ЗК України 1990 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року в справі № 6-1855цс15 та постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 372/3402/14-ц (провадження № 61-12002св18).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов