Постанова

від 16.10.2019 по справі 500/2837/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 500/2837/16-ц

провадження № 61-20950св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Стоянов А. А. ,

відповідачі: Фермерське господарство Дінекс-Агро , ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Стоянов А. А. на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 рокуу складі судді Грубіян Л. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2016 року Фермерське господарство Стоянов А. А. (далі -ФГ Стоянов А. А. ) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства Дінекс-Агро (далі - ФГ Дінекс-Агро ), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди.

Позовна заява мотивована тим, що 04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та

ФГ Стоянов А. А. укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,6428 га. Строк дії договору становить десять років, тобто до 04 січня 2021 року.

Разом із тим державна реєстрація договору не була проведена через зміни у законодавстві, але земельна ділянка була належним чином передана та оброблюється ФГ Стоянов А . А. , договір не розірваний та не скасований.

Між тим 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро укладений договір оренди на ту ж саму земельну ділянку у зв`язку із чим позивач просив визнати недійсним договір оренди від 01 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро щодо земельної ділянки загальною площею

2,6428 га, скасувати державну реєстрацію договору оренди від 01 вересня

2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро щодо земельної ділянки загальною площею 2,6428 га.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що сторони договору від 04 січня 2011 року - ФГ Стоянов А. А. та ОСОБА_1 не дотрималися вимог закону щодо його державної реєстрації з січня 2011 року по січень 2013 року, а з січня 2013 року не здійснили реєстрацію договору оренди земельної ділянки, а тому договір є неукладеним, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А.

від 04 січня 2011 року не проведено, а оскаржуваний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у встановленому законом порядку, а отже, укладений правомірно, тому правових підстав для визнання останнього недійсним із підстав, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не має.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ФГ Стоянов А. А. подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що підписаний між ОСОБА_1 та позивачем договір оренди земельної ділянки (укладений, підписаний до 2013 року, але не зареєстрований) є укладеним та набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами (стаття 638 ЦК України). Таким чином, договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , набрав чинності із 01 січня 2013 року.

У липні 2018 року від представника ФГ Дінекс-Агро - Воронкова В. О. надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ Стоянов А. А. , у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2019 року провадження № 61-20950ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею

2,6428 га.

04 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов пункту 1 якого передбачалась передача ОСОБА_1 у строкове платне користування позивачу спірної земельної ділянки.

Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2011 року передбачено, що договір укладено строком на 10 років, починаючи з часу його державної реєстрації.

Згідно із пунктом 6.1 договору оренди землі від 04 січня 2011 року земельна ділянка передається в оренду згідно з актом приймання-передачі, який оформлюється у строк не пізніше семи днів з моменту державної реєстрації цього договору.

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між

ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. , не проведено.

01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро укладений договір оренди землі площею 2,6428 га, реєстрація якого підтверджена витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Нормативно-правове обґрунтування

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших

актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Статтею 17 Закону України Про оренду землі , у редакції чинній на час укладання договору оренди, визначено, що передача об`єктів оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У частині першій статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки

від 04 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Стоянов А. А. не була проведена. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції,виходив із того, що право оренди у позивача не виникло.

Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Дінекс-Агро , який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що підписаний між ОСОБА_1 та позивачем договір оренди земельної ділянки (укладений, підписаний до 2013 року, але не зареєстрований) є укладеним та набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами (стаття 638 ЦК України), суперечать наведеним вище нормам, якими передбачено обов`язкову державну реєстрацію договору оренди землі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Стоянов А. А. залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик